Чи повернеться московитський газ через Україну?

У пошуках швидкої домовленості про припинення російської війни проти України адміністрація Дональда Трампа обговорює навіть повернення російського газу до Європи.
Така угода могла б підвищити рейтинг американського президента після невдач у війні з Іраном.
За повідомленням The New York Times від 17 жовтня, американські переговорники пропонували розглянути відновлення постачань, зокрема через Україну. Це ще не офіційна політика президента США, але сама пропозиція вкрай суперечлива.
Вашингтон, який роками переконував європейців позбутися енергетичної залежності від Москви, тепер може допомогти її відновити.
московія ж отримає гроші та можливість повернути втрачений політичний вплив у Європі. Головне питання для України — які гарантії безпеки унеможливлять нове вторгнення, коли московія відновить військовий потенціал.
Лише після цього постає питання маршруту експорту.
Якщо постачання відновлюватимуться, вони мають проходити через Україну передусім тому, що це створює додатковий важіль впливу на Росію.
Транзитний дохід тут — супутня вигода. Розворот американської політики Американська протидія газовій залежності Європи від Москви почалася ще за часів холодної війни.
Адміністрація Рональда Рейгана запроваджувала санкції на постачання обладнання для радянських нафтогазових проєктів.
Вашингтон побоювався, що західні технології та валютні надходження зміцнюватимуть мілітаризовану економіку СРСР. Сам Трамп був одним із найгучніших критиків німецької енергетичної політики.
Його аргумент був простим: Європа розраховує на американський захист від московії, але водночас платить Москві мільярди доларів за енергоносії.
Ці гроші підтримують економіку держави, від якої союзники просять їх захищати.
Саме про цю суперечність він говорив на саміті НАТО 2018 року.
А в грудні 2019 року Трамп підписав закон із санкціями проти учасників будівництва "Північного потоку — 2". Читайте також Уряд запускає частковий експорт газу.
Чи виправданий цей крок напередодні зими? Тепер сприяння поверненню російського газу суперечитиме і цій політиці, і комерційним інтересам США. Удар по американському СПГ московія — один із найбільших виробників газу у світі, і її експорт прямо конкурує з американським скрапленим природним газом (СПГ).
Відновлення великих поставок дешевого російського газу скоротить потребу Європи в американському СПГ і може витіснити значну частину його обсягів. До того ж нинішні високі ціни не триматимуться вічно.
Після завершення війни в Перській затоці, відновлення судноплавства і пошкоджених потужностей на ринок поступово повертатиметься катарський газ.
Водночас запрацюють нові СПГ-заводи у США та інших країнах.
За такого сценарію вже у 2029–2030 роках на світовому ринку СПГ може виникнути надлишок, який спричинить зниження цін.
Додатковий московитський газ лише посилить цей тиск.
Якщо ціни впадуть настільки, що нові СПГ-заводи не зможуть окупитися, банки не фінансуватимуть їх будівництво.
Це поставить під загрозу нові проєкти в усьому світі, зокрема в Північній Америці. Отже, допомагаючи московії повернутися, Вашингтон може підірвати власну стратегію нарощування енергетичного експорту.
Ще недавно Трамп вимагав від ЄС значно збільшити закупівлі американського газу.
Якщо заради швидкої мирної угоди він погодиться на такий розворот, це буде рішення з горизонтом у місяці, наслідки якого США та їхні союзники відчуватимуть роками.
Схоже, однак, що короткострокові політичні потреби дедалі більше визначають його рішення. Європа вже заплатила за залежність Європа заплатила високу ціну за залежність від московії і переконання, що торгівля газом зробить її передбачуваним партнером.
Скорочення постачань газу почалося ще у 2021 році, до повномасштабного вторгнення.
Згодом більшість трубопровідних поставок припинилася.
Наслідками стали ціновий шок, зупинки виробництв і значні бюджетні витрати на підтримку споживачів. Однак ЄС зміг перебудувати енергетичну логістику.
За даними Ради ЄС, частка московії в газовому імпорті Союзу скоротилася з 45% у 2021 році до 13% у 2025-му.
Повну відмову від російського газу передбачено протягом 2027 року. Читайте також московія б"є по видобутку.
Чи вистачить Україні газу і грошей на зиму Повертатися до колишньої залежності після таких зусиль було б стратегічною помилкою ЄС.
Проте прихильники цього сценарію залишаються.
Частина промислового лобі прагне відновити імпорт з московії, а праві популісти на кшталт "Альтернативи для Німеччини" перетворюють обіцянку дешевого російського газу на виборче гасло. Та дешевий за контрактом газ може дорого обійтися державі.
До його ціни треба додати ризик нового шантажу, витрати на резервні потужності та зміцнення російської військової машини.
Проросійські позиції урядів Угорщини та Словаччини також показують, як енергетичні зв"язки з Москвою можуть впливати на політику і ускладнювати спільну європейську відповідь на агресію московії. Що отримає московія Для московії повернення на європейський ринок надзвичайно вигідне.
Вона так і не змогла знайти повноцінної альтернативи цьому великому й платоспроможному ринку.
Китай не поспішає погоджуватися на будівництво газогону "Сила Сибіру — 2" і збільшення імпорту з московії.
Поставки через "Турецький потік" та до країн Центральної Азії втрат теж не компенсують. Тому московія зацікавлена у відновленні експорту як трубопроводами, так і у вигляді СПГ.
Зняття санкцій могло б принести їй значну додаткову валютну виручку, полегшити реалізацію нових проєктів і відкрити доступ до обладнання, танкерів і фінансування. Для України головна небезпека в тому, що без дієвих гарантій безпеки ці доходи допоможуть московії відновити військовий потенціал і підготувати нове вторгнення.
Жодні транзитні платежі не компенсують такого ризику.
Тому відновлення експорту можна розглядати лише в межах врегулювання, яке забезпечує реальне стримування агресора. Чому маршрут має пролягати через Україну Маршрут постачання — наступне, хоча теж важливе питання.
Експорт через "Північні потоки" або морські СПГ-термінали приноситиме московії гроші без залежності від України.
Київ не зможе зупинити ці потоки у відповідь на нову агресію. московія, очевидно, прагнутиме мінімізувати залежність від України.
Путін неодноразово заявляв про готовність відновити постачання до Європи вцілілою ниткою "Північного потоку — 2" потужністю 27,5 млрд кубометрів на рік.
Розширення експорту СПГ також дозволило б Москві заробляти на європейському ринку, оминаючи українську територію. Саме тому, якщо повернення російського газу стане частиною погодженого врегулювання війни, Україна повинна домагатися, щоб дозволені додаткові поставки йшли через її газотранспортну систему.
Головна цінність такого рішення — можливість негайно позбавити Росію відповідної експортної виручки в разі порушення миру.
А доходи від транзиту додатково підтримуватимуть відновлення української економіки та інфраструктури. Навіть після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році транзит російського газу через Україну тривав до початку 2025 року в межах чинного довгострокового контракту.
Новий договір має прямо передбачати інший механізм: будь-яка нова агресія московії означає негайне припинення транзиту і погоджених поставок.
Цю умову мають заздалегідь прийняти європейські покупці, а підкріпити — поверненням санкцій.
Обмеження повинні охоплювати й альтернативні маршрути, щоб Москва не могла просто замінити українську трубу танкерами з СПГ.
А Європі потрібно зберігати можливість оперативно замінити ці обсяги. Спершу безпека, потім труба Відновлення російського газового експорту до ЄС — це рішення про майбутній баланс сил у Європі.
Воно може посилити Росію, послабити американських експортерів і повернути європейцям залежність, якої вони так дорого позбувалися. Для України послідовність пріоритетів має бути чіткою.
Спершу — дієві гарантії безпеки, які не дозволять перетворити газові доходи на ресурс нової війни.
Якщо в межах такого врегулювання експорт усе ж відновиться — український маршрут як додатковий важіль стримування і негайна зупинка поставок у разі агресії.
Без цих умов газова угода ризикує стати джерелом фінансування наступного вторгнення.