Держава змастила експорт. Олія отримала пріоритет над зерном

На західному кордоні застрягли 6 тис.
вагонів у чергах на експорт, а на Дунаї скупчилися судна.
Тим часом Кабмін запровадив для однієї категорії товарів пільгову чергу.
Соняшникова, соєва та ріпакова олія тепер мають пріоритет у вивезенні залізницею та морем, і такий порядок може діяти до двох років. Особливим це рішення виглядає і на тлі торішніх мит на сою та ріпак, завдяки яким держава залишила більше сировини українським олійним заводам.
У підсумку зросла переробка, і щойно додаткову продукцію стало складно вивозити через закриття портів, уряд виділив для неї окрему смугу на вихід з країни. Де в цій історії закінчується підтримка переробки? Хто заробить, а хто оплатить ініціативу? Чому аграрії, яких посунули назад, вирішили, що це допоможе? Кому потрібна перша черга У вересні Україна вивезла 2,4 млн тонн агропродукції за потреби 5,2 млн тонн.
До кінця року аграрії ризикують недоекспортувати 35 млн тонн продовольства.
Альтернативні маршрути пропускають 2,5 млн тонн на місяць, тож їхні можливості вичерпані.
На олію припало 311 тис.
тонн або 13% вересневих відвантажень. "Зараз ми опинилися в ситуації, коли посіяли, зібрали, але експортувати не можемо і не можемо розрахуватися за поточними зобов"язаннями.
Нам уже потрібно йти перекредитовуватися під новий урожай", – каже ЕП генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Олег Хоменко. Уряд запустив експериментальний проєкт, який триватиме до кінця війни, але не довше двох років.
Тепер Укрзалізниця повинна першочергово везти українську олію до портів та прикордонних станцій.
Судна, які прибувають за олією, отримають перевагу біля причалів та під час проходу Сулінським каналом, що на Дунаї.
На кордоні транспорт з олією раніше проходитиме контроль, а за технічної можливості для нього виділятимуть окрему колію або смугу. Цей пріоритет з вересня пропонували УКАБ та асоціація "Укроліяпром".
Після наради президента Володимира Зеленського з урядовцями та аграрними об"єднаннями Мінагрополітики розробило відповідний проєкт урядової постанови, розповіли ЕП в Мінекономіки.
У Всеукраїнській аграрній раді (ВАР) кажуть, що ініціатором спочатку виступила саме Укроліяпром. Читайте також Соняшник став збитковим.
Хто платить за порятунок олійних заводів До УКАБ входить найбільший виробник соняшникової олії в Україні – група Kernel Андрія Веревського.
За фінансовий рік, що завершився в червні 2026-го, група переробила 2,7 млн тонн соняшнику або, за її оцінкою, 29% від усієї переробки цієї культури в Україні.
Укроліяпром представляє інтереси олійної промисловості. Уряд розраховує, що швидший експорт звільнить резервуари заводів і дозволить їм продовжувати закупівлі насіння.
За словами Хоменка, місця для олії на підприємствах вистачає на два-три тижні роботи, після чого завод зупиняється. Ще одним аргументом є вища додана вартість олії порівняно із зерном і, відповідно, вища валютна виручка.
За розрахунком уряду, тонна олії приносить близько 1 300 дол., тоді як тонна пшениці чи кукурудзи – 220 дол. Насіння соняшнику також потребує вдвічі більше місця для зберігання, ніж продукти його переробки, тож вивозити олію вигідніше.
"Спочатку намагалися запхати туди ще шрот і макуху, а це вже не те, у них ціна така сама, як у кукурудзи, і переваги в ціні вже немає", – каже заступник голови ВАР Михайло Соколов. Друга перевага для заводів Пріоритетний експорт – не перша перевага, яку олійники отримали від держави.
З 4 вересня 2025 року на експорт сої та ріпаку діє 10-відсоткове мито.
Його не платять виробники, які власноруч вивозять урожай, і кооперативи, які вивозять урожай своїх членів, але для цього потрібна своя логістика за кордоном. Господарства, які не можуть організувати прямий експорт, продають насіння трейдерам або заводам.
Мито зменшує ціну, яку трейдер пропонує фермеру, і послаблює конкуренцію експортерів з переробниками за сировину. Читайте також Соєво-ріпакове мито: як бійка Гончаренка та Гетманцева не врятувала аграріїв від мільярдних збитків Соколов називає мита лобістським рішенням.
Хоча переробка олійних культур скоротилася за сезон з 14,7 до 14,5 млн тонн, переробка сої та ріпаку зросла на 13% та у 2,5 разу відповідно.
Загальний показник упав через соняшник, переробка якого знизилася на 12%.
Укроліяпром пов"язує рекордну переробку ріпаку з митом. За розрахунком ЕП на основі даних ВАР, через збільшення розриву між закупівельними та експортними цінами після запровадження мит фермери, що вирощують сою та ріпак, за останній рік могли недоотримати 7,9 млрд грн виторгу. Що отримають олійники Хоменко переконаний, що пріоритет сільському господарству не нашкодить: заводи відновлять закупівлі насіння, воно подорожчає, аграрії зароблять, а склади спорожніють.
"Не бачу причин, через які постраждав би аграрій", – каже він. За сценарієм ВАР, завдяки пріоритету місячний експорт соняшникової олії зросте із 155 тис.
до 400 тис.
тонн.
Цього об"єму експорту достатньо для сталої роботи заводів.
Щоб виробити додаткові 245 тис.
тонн, заводи куплять насіння на 9,6 млрд грн.
Утім, частину олії можуть продати із запасів, тоді закупівлі будуть меншими. 400 тис.
тонн олії на місяць коштують близько 520 млн дол.
Щоб заробити стільки на зерні, довелося б вивезти майже 2,4 млн тонн пшениці чи кукурудзи. Додаткові 245 тис.
тонн олії на місяць можуть принести близько 320 млн дол.
валютної виручки.
Експорт ідентичного обсягу зерна приніс би 54 млн дол.
Тож чистий виграш у валюті від олії може становити 265 млн дол.
на місяць. Читайте також Трава, що приносить до 1500 доларів з гектара.
Історія фермера з Житомирщини За словами керівника Укроліяпрому Степана Капшука, невизначеність з експортом стримує закупівлі сировини заводами.
Пріоритет має прискорити продаж олії, щоб підприємства отримали гроші для закупівлі наступних партій соняшнику. Водночас від пріоритету для ріпакової та соєвої олії фермери можуть нічого не отримати.
Ріпакової олії у вересні вивезли 154,5 тис.
тонн, але заводи майже припинили переробку ріпаку і переходять на соняшник, тож швидший експорт ріпакової олії може допомогти продати запаси, не збільшивши закупівлі ріпаку.
Із сої ж виходить лише п"ята частина олії, решта – шрот, який пріоритету не отримав. Що втратить решта Соколов підтримує пріоритет, але визнає, що кожен потяг з олією займає місце потяга з іншим вантажем, а локомотивів і так бракує.
Олійники стверджували, що зерну це не нашкодить, бо олія їде в інших вагонах, проте дефіцит тяги визнали й вони.
Скільки зерна витісняє один танкер з олією, ще менш зрозуміло. У сценарії ВАР, якщо кожна додаткова тонна олії витісняє з потяга тонну пшениці чи кукурудзи, то в черзі залишиться 245 тис.
тонн зерна приблизно на 1,5 млрд грн.
Якщо три тонни – то вже 735 тис.
тонн на 4,5 млрд грн. Проте закупівлі соняшнику не компенсують затримки тим господарствам, які його не вирощують.
Гроші за зерно вони отримають пізніше, а платити доведеться зараз: місяць зберігання відкладеного зерна на елеваторах коштуватиме 24-73 млн грн, а відсотки за кредитами й далі нараховуються. Читайте також Аграрії без грошей.
Як падіння експорту загрожує майбутньому врожаю У черзі стоїть і насіння ріпаку, якого у вересні вивезли 428,7 тис.
тонн.
Трейдер, який його вивозить, уже платить мито, а тепер ще й чекатиме позаду олії, і обидві категорії витрат може перекласти на фермера через зниження закупівельних цін. Хоменко оцінює добу простою вагона в 10 тис.
грн, а на вересневому аукціоні Укрзалізниці для зерновозів до Румунії через Вадул-Сірет ставка сягнула 13 тис.
грн на добу без ПДВ і діє навіть під час затримок.
Тиждень очікування одного вагона за такою ставкою коштує близько 90 тис.
грн. Вагони і до пріоритету олії стояли на переходах по 20-40 днів, а тепер черга може стати ще довшою.
Навіть якщо затримку оплачує трейдер, він може закласти ці витрати в ціну і запропонувати фермеру менше.
"Переробники на цьому добре зароблять.
У аграріїв питання в тому, як зменшити собі збитки", – каже Соколов. Чи є альтернатива Професор Київської школи економіки Олег Нів"євський та економіст Сергій Головін пропонують продавати на аукціонах гарантований проїзд поїзда через перевантажену ділянку у визначений час з локомотивом від УЗ. За їхньою логікою, більше заплатить відправник, якому затримка коштує найдорожче, незалежно від того, везе він олію чи зерно.
Для оборонних та інших критичних вантажів автори передбачають окремий резерв, а виручку від торгів радять спрямовувати на розширення пропускної спроможності. Читайте також "Вивеземо, але не все": як пройшов четвертий експортний форум "Це буде монетизація дефіциту пропускної спроможності", – заперечує проти аукціонів Хоменко, який побоюється подальшого подорожчання перевезень. Він пропонує механізм, де іноземний перевізник підтверджує час прийому потяга ще до завантаження, тоді вагони не накопичуватимуться біля кордону.
Якщо ж готових поїздів буде більше, усе одно доведеться вирішувати, хто поїде першим. Що в підсумку Уряд зобов"язав міністерства подати звіт про результати експерименту протягом двох місяців після його завершення – максимум через два роки. Обов"язкового проміжного перегляду чи показників, за якими пріоритет слід достроково припинити, постанова не передбачає.
Відновлення роботи портів також не визначене умовою його скасування.
Виходить, що олійні заводи можуть мати перевагу в експорті, навіть якщо запрацюють порти Великої Одеси. Соколов підтримує прискорення експорту олії, але пропонує скасувати пріоритет одразу після відновлення роботи портів.
"Якщо буде ситуація, що порти не блокують, але війна триває, тоді це буде неправильно", – каже він. Першочерговий експорт олії може принести більше валюти навіть тоді, коли тонна олії відсуває в черзі три тонни зерна.
Це вагомий економічний аргумент, проте він не визначає загального результату з урахуванням втрат усієї галузі. Переробники отримують перевагу, а користь для виробників насіння залежатиме від закупівель і цін заводів.
Модель пріоритету прийнятна як тимчасова відповідь на кризу, але його продовження потребуватиме результатів: не лише більшого експорту олії, а й оцінки того, скільки коштує змінена черга решті аграріїв.