Інвесторів в Україні стало у 12 разів більше. Наступне питання — чи стануть їхні гроші довгими

За чотири роки кількість українців, які вкладають кошти у цінні папери, зросла майже у 12 разів і перевищила 271 тисячу. Особові інвестиційні рахунки мають перетворити цей імпульс на довгостроковий капітал для економіки.

Станом на 1 серпня 2026 року в Україні налічується 271,3 тисячі унікальних інвесторів. Від початку 2022 року їхня кількість зросла майже у 12 разів. Лише з початку цього року ринок отримав ще 43,3 тисячі нових учасників — понад шість тисяч щомісяця. Переважна більшість із них — фізичні особи. Такі дані наводить Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках.

Щоб оцінити масштаб: це населення середнього обласного центру. І це люди, які прийшли на ринок капіталу не в тепличних умовах, а під час повномасштабної війни — попри блекаути, релокації та економічну невизначеність. Вони вирішили не просто зберігати гроші, а змусити їх працювати.

Що насправді означає ця цифра

Для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку динаміка останніх років знімає одне принципове питання. Довгий час дискусія про роздрібне інвестування в Україні починалася із сумніву: чи готові українці взагалі вкладати кошти у цінні папери? Відповідь уже отримана — готові. Понад чверть мільйона людей відповіли на це не опитуванням, а власними грошима.

Тому питання змістилося. Тепер воно звучить інакше: чи є в цих людей інструменти, щоб інвестувати не на місяць, а на роки?

Саме тут проходить головна лінія розлому. Ринку капіталу потрібні не просто гроші — йому потрібні «довгі» гроші. Короткий капітал підтримує ліквідність і обіг. Довгий капітал фінансує розвиток: виробництва, інфраструктуру, відбудову, нові робочі місця. Без нього ринок залишається радше майданчиком для операцій, ніж джерелом фінансування економіки.

Особові інвестиційні рахунки: як це працює

Інструментом, який має вирішити це завдання, стають особові інвестиційні рахунки (ОІР). Відповідні законопроєкти №15314 та №15314-1 уже зареєстровані у Верховній Раді України.

ОІР — це спеціальний аналітичний рахунок, на якому обліковуються кошти інвестора та його операції. Через нього українці зможуть вкладати гроші в акції, корпоративні облігації, облігації місцевих позик та державні цінні папери, зокрема ОВДП. Один рахунок — і зрозумілий доступ до основних інструментів ринку.

Ключова відмінність ОІР — у податковій логіці. Законопроєкти передбачають: якщо кошти залишаються на рахунку щонайменше три роки, інвестиційний дохід звільняється від оподаткування на передбачених законом умовах. Якщо інвестор виводить кошти раніше, застосовуються загальні правила оподаткування.

«Три роки — це не заморожування коштів. Це горизонт, за який держава готова платити відмовою від податку».

Принципово важливо: усередині цих трьох років інвестор не втрачає свободи дій. Рахунок можна поповнювати, купувати й продавати цінні папери, перебалансовувати портфель, реагувати на ринок. Умова лише одна — гроші залишаються в інвестиціях, а не виводяться назовні.

Хто що отримує

Громадяни — зрозумілий і законний спосіб накопичувати власний капітал, а не лише зберігати заощадження від знецінення.
Бізнес — додаткове джерело фінансування всередині країни, незалежне від зовнішніх запозичень і банківського кредиту.
Ринок капіталу — поява довгострокових грошей, які формують глибину, стабільність і передбачуваність торгів.
Держава — посилення внутрішньої фінансової стійкості: що більша частка економіки фінансується власними ресурсами, то менша залежність від зовнішньої підтримки.

Від імпульсу до культури

Запровадження ОІР Комісія розглядає як частину ширшого завдання — формування в Україні культури інвестування. Йдеться не про разовий сплеск інтересу, а про звичку: регулярно відкладати частину доходу, розуміти ризик, мислити горизонтами років, а не тижнів.

Культура не з’являється за наказом і не пишеться в законі. Але законом можна прибрати бар’єри, які заважають їй сформуватися, і створити стимул робити правильний вибір. Саме це й пропонують ОІР.

271 тисяча інвесторів — це вже не статистична похибка. Це сформований попит, який чекає на відповідну інфраструктуру. Наступний крок — за Верховною Радою.

«Майбутнє не позичають — його фінансують».

Джерело статистичних даних: Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках, дані станом на 1 серпня 2026 року.