Як трансформувати шахтарські регіони

В Україні є десятки вугільних громад з готовою інфраструктурою та підготовленими кадрами.
Однак вони досі здебільшого залишаються поза фокусом уваги, коли мова йде про релокацію підприємств з небезпечних регіонів. Уряд дав зелене світло процесу приватизації шахт і планує проєкти трансформації неперспективних вугільних підприємств.
Це дає унікальну можливість об"єднати потреби релокованого бізнесу з потенціалом вугільних регіонів. Як відомо, з початку великої війни багато підприємств були змушені релокуватися через небезпеку для працівників та загрозу руйнування виробництв. За даними уряду, сотні підприємств перемістили із зон боїв у відносно безпечні регіони.
Більшість відновили роботу, але чимало компаній працюють у тимчасових умовах або не знайшли стабільної локації для довгострокового розвитку. Паралельно вугільні регіони, економіка яких десятиліттями трималася на видобутку, поступово відмовляються від викопного палива і шукають нові можливості для економічного розвитку.
Закриття шахт неминуче через економічні причини та зобов"язання України щодо скорочення викидів вуглецю. Ці громади не починають з нуля.
Вони мають інфраструктуру, виробничу культуру і людей, які вміють працювати в складних промислових умовах.
Водночас і місцева влада, і міжнародні донори активно залучені до процесу справедливої трансформації та запуску нових проєктів.
Громади шукають нові шляхи економічного розвитку, вони відкриті до інновацій та залучення інвестицій. Промислова інфраструктура Шахти проєктувалися як гігантські промислові вузли, тому мають інфраструктурну базу, що підходить для енергоємних підприємств.
Їх не потрібно будувати з нуля.
Великі площі адміністративних і складських приміщень можна адаптувати до нових виробничих потреб.
Є асфальтовані під"їзні шляхи, часто доступ до залізниці, водопостачання та водовідведення промислових масштабів. Важлива наявність власних потужних електричних підстанцій і можливість використання підземних просторів для дата-центрів чи зберігання енергії. Людський потенціал Коли говорять про шахтарські регіони, часто уявляють вузькоспеціалізовану працю під землею.
Насправді галузь тримається на висококваліфікованих машинобудівниках, електромеханіках, фахівцях з технічного обслуговування складного промислового обладнання, експертах з промислової безпеки. Дисципліна, досвід роботи в умовах підвищеної небезпеки, розуміння технологічних процесів – це те, чого не купиш за гроші і не навчиш за місяць. Асоціація вугільних громад України об"єднує 25 громад у восьми областях, де працюють підприємства вуглевидобутку та генерації електроенергії.
У громадах, відкритих для приймання бізнесу, зосереджена значна кількість досвідчених спеціалістів, готових посилити релоковані підприємства. У закладах профтехосвіти, що працюють у вугільних громадах, вводяться нові спеціальності: від фахівців із сучасних технологій зварювальних робіт до спеціалістів з встановлення, ремонту й обслуговування сонячних установок.
Наприклад, у гірничо-будівельному ліцеї Шептицького (Червоноград), діє перший на Львівщині навчально-практичний центр відновлюваної енергетики. Підтримка громади Бюджети вугільних громад десятиліттями залежали від великих підприємств, тому там нема спротиву індустріальним проєктам.
Навпаки – є запит на нові виробництва.
Місцева влада зацікавлена в інвесторах і готова до партнерства: від супроводу проєктів до пошуку рішень на рівні регуляторних процедур. Більшість громад, що входять в асоціацію, мають інвестиційні паспорти і стратегії розвитку, підготовлені з міжнародними партнерами: GIZ, Світовим банком, програмами ЄС.
Вони активно залучені до процесу справедливої трансформації. Читайте також Новий Донбас: як Закарпаття перетворюється на індустріальний регіон У них створені індустріальні парки, вони мають досвід роботи з грантами, розуміють мову інвестиційних проєктів.
Програму трансформації підтримують уряди країн ЄС, а це гроші, стандарти, прозорість, тривалий горизонт планування. Громади інвестують у "зелену" енергію, диверсифіковане електровиробництво, нові технології.
Вони не чекають – вони готуються до нової економіки. Львівська область за два роки реалізації плану справедливої трансформації вугільного мікрорегіону залучила 2,1 млрд грн інвестицій, запустила 24 із 47 запланованих проєктів, 88% коштів надійшли від міжнародних партнерів та приватного бізнесу.
Це не депресивна місцевість, це активний регіон. Вікно можливостей Держава зробила перші важливі кроки: програма справедливої трансформації, підготовка до приватизації чи передавання частини вугледобувних підприємств у власність громад, діє урядова програма релокації підприємств. Однак між цими процесами досі немає системної координації.
Програма релокації Мінекономіки передбачає переїзд до безпечних областей, але вугільні громади не позиціонуються як пріоритетні майданчики для переміщення виробництв. Зараз є вікно можливостей, яке не можна втратити.
Вугільні громади мають бути включені в державні програми релокації бізнесу як пріоритетні майданчики. Політику релокації слід синхронізувати з процесами приватизації та ліквідації шахт.
Ліквідація лише одного вугільного підприємства може коштувати державі сотні мільйонів гривень.
Ідеться про знесення будівель та знищення комунікацій. Релокація підприємства на місце шахти стане розумнішим та раціональнішим рішенням з точки зору економії бюджетних коштів і далекоглядних економічних перспектив.
Це дозволить використати інфраструктуру для розвитку громади. Для бізнесу необхідно створити податкові, інфраструктурні та регуляторні стимули.
Самому бізнесу варто уважніше придивитися до цих територій.
Асоціація готова бути партнером у цьому процесі: допомагати з комунікацією, доступом до громад, взаємодією з місцевою владою та міжнародними партнерами. Релокацію підприємств часто сприймають як кризове рішення, але в умовах трансформації економіки вона може стати поштовхом до розвитку.
Для вугільних громад це нагода диверсифікувати економіку, створити робочі місця, зменшити залежність від однієї галузі.
Для держави це спосіб зберегти промисловий потенціал, підтримати регіони і забезпечити стабільні податкові надходження. Ідеться не лише про механічне перенесення підприємств, а про формування нових промислових кластерів.
Вугільні громади – це не проблема, яку потрібно вирішувати.
Це ресурс, який може працювати на економіку України.