Мінекономіки провело засідання Наукової платформи (лютий 2026)

Перше дослідження «Результативність міжнародної допомоги для відновлення повоєнних економік окремих країн світу: корисний історичний досвід для України», підготовлене науковцями Інституту економіки та прогнозування НАН України, показало, що досвід Боснії і Герцеговини, Хорватії, В’єтнаму, Німеччини, Японії, Південної Кореї, Сінгапуру та Кувейту демонструє наступне: обсяги допомоги самі по собі не гарантують довгострокового економічного зростання; ключову роль відіграють якість державного управління та прозорість використання ресурсів; найвищу результативність демонструють країни, які паралельно здійснювали ринкові реформи, модернізацію промисловості та інтеграцію у світову економіку; інвестиції в людський капітал та інфраструктуру формують основу стійкого розвитку; ефективна координація донорів мінімізує дублювання програм і знижує ризики нецільового використання коштів.
Висновки. Міжнародна фінансова та технічна допомога може стати потужним каталізатором післявоєнного відновлення України за умови її поєднання з глибокими структурними реформами та наявністю узгодженої довгострокової стратегії відновлення, системними інституційними змінами, верховенством права, прозорими процедурами управління коштами, європейською інтеграцією, стимулюванням приватних інвестицій поряд із державною підтримкою. 
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
У рамках другого дослідження за темою «Незадекларована праця в Україні: рівень незадекларованої праці та її вплив на економіку країни (економічні втрати державного та місцевих бюджетів). Методи виявлення незадекларованої праці та шляхи її подолання», підготовленого науковцями Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України (далі – Інституту демографії НАН України), було визначено, що незадекларована праця в Україні не є виключно вітчизняним феноменом і має багато рис спільних із незадекларованою працею в різних європейських країнах. Зокрема, подібно до європейських тенденцій, основними формами прояву незадекларованої праці в Україні є:  
неформальна зайнятість населення – яка сьогодні за оцінками Інституту демографії НАН України складає до 23% зайнятого населення; «зарплата в конвертах» – яку сьогодні за оцінками Інституту демографії НАН України отримує приблизно 2,7–3 млн осіб у формальному секторі економіки за частину виконаної роботи, яка не декларується офіційно;  юридичне оформлення фактично найманих працівників у вигляді фізичних осіб підприємців – сьогодні за оцінками Інституту демографії НАН України приблизно 0,8 млн осіб, які в такий спосіб мінімізують податкові і страхові зобов’язання підприємств.  Загальна сума коштів, яка ними продукувалася і не підлягає коректному фіскальному обтяженню, у 2024 році за оцінками Інституту демографії НАН України досягала 900 млрд гривень. 
Пріоритети та заходи мінімізації незадекларованої праці в Україні мають обиратися з урахуванням пріоритетів та стандартів ЄС та МОП: підвищення адміністративної спроможності вітчизняних інститутів інспектування праці; законодавче визначення фактичних ознак трудових відносин, а також правових та технічних інструментів забезпечення прозорості й декларованості усіх одиниць праці; модернізація відповідно до вимог ЄС та соціальних принципів правого поля регулювання нестандартної зайнятості; перегляд чинної системи грошових санкцій з врахуванням специфічних підстав диференціації  їх  розміру; запровадження додаткових не грошових санкцій, що обмежують можливості та мотиви роботодавців до використання незадекларованих трудових практик.
З метою переведення відповідних зусиль держави та соціальних партнерів на рейки доказової політики, базованої на даних та інституційних критеріях в Інституті демографії НАНУ розроблено та запропоновано до розгляду базові елементи Національної системи інформаційної прозорості та декларованості у сфери праці в Україні, яка спирається на використання сучасних цифрових можливостей держави та методів профілювання ризиків у сфері зайнятості.    
Висновки. Шкідливі наслідки від незадекларованої праці в Україні є масштабними і пов’язані не тільки із недоотриманням ПДФО та ЄСВ, а й з консервацією на теренах України простору неформальних відносин, що охоплюють більше 6 млн осіб і не підлягають соціальному захисту. Цей альтернативний простір утворює не тільки іншу економічну, а й соціальну, політичну та безпекову реальності. Його існування не дозволить Україні зрушити в бік побудови прозорої, інклюзивної та рівноможливої економіки. 
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
Окрім учасників наукової платформи, в дискусії також взяли участь фахівці інших департаментів Мінекономіки та представники інших міністерств та відомств, у тому числі представники Федерації професійних спілок України.