Як український NGO-сектор рятує економіку і сам себе

Війна показала: саме громадські організації (ГО) часто діють найоперативніше, сягаючи віддалених громад та найбільш вразливих верств населення, де державні механізми менш гнучкі.
Вони не лише заповнюють прогалини в послугах, але й активно сприяють економічному відродженню, створюючи робочі місця, підтримуючи соціальне підприємництво та мобілізуючи місцеві ресурси, зменшуючи залежність від зовнішньої допомоги. За три роки війни громадських організацій в Україні побільшало майже на 10 000.
І це не враховуючи благодійні фонди та організації.
Мастодонти, які на слуху у всіх – "Повернись живим", Фонд Притули – сконцентровані на допомозі армії, "Таблеточки" – на допомозі хворим дітям. Взагалі, проблемних сфер, куди треба прикласти зусилля, сила-силенна.
Бо хтось має дбати про реінтеграцію ветеранів, про створення можливостей для вимушених переселенців і вразливих груп населення, про відновлення і розвиток економіки. Наприклад, через свій проєкт "Мрій та Досягай", який Impact Force реалізує у партнерстві з ООН Жінки, організація допомагає переселенкам отримати необхідні знання та започаткувати чи розвинути власну справу, а інший проєкт – Impact Business Accelerator – надає підтримку соціальним підприємствам, допомагаючи їм масштабуватися та підвищувати свій соціальний вплив. Хтось вже пройшов довгий і складний шлях, як-от Українська мережа енергетичних інновацій "Грінкубатор", яка спрямовує зусилля на створення культури енергетичної стійкості у компаніях та перетворення зелених ідей на сталі бізнеси, а хтось тільки розпочинає свою діяльність – як-от ГО "Доступність Цифрова", яка вважає, що доступність – це не тема для обраних, а фундамент справедливого суспільства. Подібні ініціативи демонструють, як ГО стають каталізаторами позитивних змін.
Це програми з підтримки ментального здоров’я для постраждалих від війни, проєкти професійної перекваліфікації для ВПО, ініціативи зі створення аграрних кооперативів для підтримки фермерів та впровадження чистих технологій тощо.
Крім того, громадські організації часто виступають у ролі ефективних медіаторів між бізнесом, державними структурами та міжнародними донорами, допомагаючи узгоджувати зусилля та спрямовувати ресурси на найбільш нагальні потреби. Нові загрози: час змін – час дій Рішення США щодо скорочення фінансування низки програм в Україні стало тривожним сигналом для всього громадського сектору.
Зміщення геополітичних пріоритетів, внутрішньополітичні процеси та зростання скепсису щодо довгостроковості підтримки України з боку окремих країн призводять до перегляду пріоритетів міжнародних донорів. Це вже відчутно вдаряє по українських ГО.
Відсутність стабільного фінансування призводить до призупинення важливих програм, виникає ризик втрати кваліфікованих команд, які роками розбудовували свій досвід та експертизу.
Ми вже є свідками скасованих або заморожених проєктів, зменшення обсягів грантової підтримки, що ставить під загрозу подальшу діяльність багатьох організацій.
При чому у самих різних секторах: економіка, енергетична безпека, охорона здоров’я, соціальний сектор. В умовах зростаючої фінансової невизначеності українські ГО повинні терміново адаптуватися та шукати нові шляхи для забезпечення своєї стійкості.
Ключовими стають диверсифікація джерел фінансування та нові формати роботи. Розглянемо це детальніше.
Насамперед, необхідно диверсифікувати джерела фінансування.
І для цього є кілька можливостей. Європейські фонди.
Є багато європейських грантових програм як-от Erasmus+, Horizon Europe, European Endowment for Democracy, Visegrad Fund, що пропонують різноманітні можливості для фінансування проєктів у сферах освіти, науки, демократії та регіональної співпраці. Приватні фонди.
Великі міжнародні приватні фонди як-от Rockefeller Foundation, Ford Foundation, Oak Foundation, Robert Bosch Stiftung можуть мати стратегічні пріоритети, що співпадають із цілями та діяльністю українських NGO, і за наявності цікавих ідей з чіткими KPI часто готові їх підтримувати. Краудфандинг.
Не варто нехтувати можливостями онлайн-платформ для збору коштів від широкого кола донорів, як в Україні, так і за кордоном (GlobalGiving, GoFundMe, українська Spilnokosht). Розробка власних продуктів та послуг також може стати інструментом фінансової стійкості.
Зокрема, йдеться про консультаційні, навчальні або супровідні програми, які ґрунтуються на експертизі організації.
У європейській практиці поширені приклади, коли неприбуткова організація паралельно засновує окрему юридичну структуру (наприклад, консалтингову агенцію), яка надає платні послуги, а прибуток спрямовується на діяльність ГО. Читайте також: Україна розвиває імпакт-економіку та стає осередком технологічних інновацій В українських реаліях, з огляду на податкові обмеження для неприбуткових організацій, можливим рішенням є створення окремих, але прозоро пов’язаних структур або впровадження моделей "донати за консультацію".
Такий підхід дозволяє зберігати баланс між місією і фінансовою життєздатністю. Треба активніше використовувати нові формати роботи.
Що саме мається на увазі? По-перше, більш активна інтеграція ГО в ролі сервісних провайдерів через співпрацю з муніципалітетами та державними установами на основі договорів про закупівлю послуг у соціальній сфері.
Це дозволить ефективніше використовувати експертизу та досвід ГО для вирішення соціальних проблем. По-друге, важливим є створення соціальних підприємств, прибуток від діяльності яких буде спрямовуватися на фінансування статутної діяльності ГО, що забезпечить більшу фінансову автономію та стійкість.
По-третє, необхідно інвестувати у професійний фандрайзинг та залучати до команд сертифікованих грант-менеджерів, які володіють навичками ефективного залучення зовнішнього фінансування. І, нарешті, перспективним є розвиток спільних проєктів з бізнесом у форматі CSR 2.0, де компанії виступають не просто донорами, а повноцінними партнерами у створенні значущого соціального впливу. Окрім практичних стратегій для виживання, для забезпечення довгострокової стійкості та посилення ролі громадського сектору в Україні необхідні системні зміни на державному рівні.
Це включає законодавче сприяння соціальному підприємництву та запровадження прозорих і справедливих механізмів державних закупівель соціальних послуг у ГО, що створить сприятливе правове поле для їхнього розвитку. Важливим кроком є також створення українського Національного фонду підтримки громадського сектору, який би акумулював кошти з різних джерел та на конкурсній основі підтримував діяльність українських ГО, забезпечуючи їхню стабільність та подальший розвиток. Крім того, необхідно запровадити національні програми професіоналізації для працівників громадського сектору, включаючи навчання, сертифікацію та забезпечення доступу до менторської підтримки та обміну найкращими практиками.
І нарешті, важливим є розробка та підтримка системи локального краудфандингу через створення місцевих онлайн-платформ для збору коштів на підтримку громадських ініціатив на рівні міст та областей, що сприятиме залученню місцевих ресурсів. Час стати самостійними гравцями Українські ГО сьогодні володіють унікальним активом – глибокою довірою у своїх громадах.
Цей соціальний капітал є потужною основою для подальшого розвитку та здатності до самоорганізації.
В умовах мінливої міжнародної підтримки, виживуть та зможуть продовжувати свою важливу місію ті організації, які навчаться мислити стратегічно, діяти з підприємницькою гнучкістю, але при цьому збережуть своє головне – відданість своїм цінностям. Світова увага може змінюватися, але внутрішня здатність українського суспільства до мобілізації та взаємодопомоги стає новим вектором сили, і громадські організації мають відіграти в цьому процесі ключову роль.
Настав час стати самостійними гравцями на полі відновлення та розвитку України.