Міста України: захід — промисловий, а схід — без інвестицій?

05.12.2023 11:55 | Укррудпром

lb.ua, 4 грудня 2023. Опубликовано 17:16 04 декабря 2023 года До лютого 2022 року міста Східної України навіть за кілометри від тимчасово окупованих територій жили в економічній реальності, яку заклали багато десятиліть тому. Вугільні шахти, металургійні гіганти, горизонтальна інтеграція з підприємствами, зокрема на території держави-агресора.

Очевидно, жодні плани відновлення не повинні повернути саме такий статус-кво. Яке ж тоді майбутнє потрібно планувати? Як? 

Попри всі катастрофічні руйнування Європи після Другої світової війни, в одному авторам Плану Маршалла було простіше, ніж нам зараз. Повна капітуляція гітлерівської Німеччини відкривала половину континенту для інтеграції та побудови нового економічного простору без кордонів — що й зробили і що ми зараз знаємо як Європейський єдиний ринок, Зону євро та Шенгенську зону.

Якщо судити із заяв наших союзників, навіть найоптимістичніші з них серйозно не розраховують на тотальну військову поразку й безумовну капітуляцію росії. І, відповідно, не готуються саме до такого сценарію завершення війни. І навіть якби його реалізували, якби в Кремлі покаялися й у повному обсязі підписали угоду про репарації, віддали б усіх воєнних злочинців під суд, особисто Путін поїхав би в наручниках до Гааги — навіть тоді важко уявити, що відновлення зруйнованих українських регіонів спланують, зважаючи на тісну економічну інтеграцію з росією.

Чому про це взагалі йдеться? Істотну й найбільш зруйновану частину України — те, що називають “промисловим Сходом” — перепланували чи збудували в минулому столітті під потреби СРСР. Мономіста, які формували навколо величезного “містоутворювального” заводу, — економічно ризиковане рішення. На жаль, вони стали депресивними ще до того, як прийшла ринкова економіка. Що робити з такими містами після того, як армія російських загарбників розбомбила завод, обстрілами перетворила житлову забудову на руїни, змусила городян втікати до інших регіонів чи країн?

Фото: EPA/UPG

Зруйнований металургійний комбінат “Азовсталь”, Маріуполь, 7 грудня 2022 р.

Це питання економічної доцільності, а не лише повернення міста до того вигляду й стану, у якому воно було до початку повномасштабного вторгнення. Чи є сенс відновлювати в колишньому вигляді порти Азовського моря, якщо вони навіть у середньостроковій перспективі навряд чи перевантажуватимуть товари до росії та з росії? Яке майбутнє в машинобудівних гігантів Донбасу, якщо їх доведеться відбудовувати після обстрілу, але з урахуванням економічної та кліматичної реальності першої половини ХХІ століття?

Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future, вважає, що Україні потрібно концептуально визначитися з економічними векторами: “Перш ніж братися за відродження зруйнованої економіки, держава повинна мати національну стратегію, яка дасть розуміння, зокрема, що саме вона має намір підтримувати. Не йдеться про те, що в Маріуполь повинна повернутися Азовсталь, а в Краматорську обов"язково мусять бути машинобудівні заводи масштабу НКМЗ і СКМЗ. В Україні історично склалася регіональна спеціалізація, коли на Полтавщині розвинена агропереробна промисловість, на півдні — рекреаційна галузь, а Донбас — це металургія та машинобудування. Держава має діяти на рівні цих регіональних кластерів, але рішення про те, щоб побудувати Азовсталь наново, має приймати власник Азовсталі на підставі економічних міркувань. Державі корисніше зацікавити й залучити світові бренди відкрити підприємства в Україні. За кластерним принципом створити умови, коли світові лідери у своїх нішах вирішили інвестувати у відкриття своїх виробництв”.

Олена Шуляк, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, а також очільниця політичної партії “Слуга народу”, каже ще прагматичніше: “Перед тим, як розпочинати роботу над плануванням відбудови міста, потрібно проаналізувати стан громади, перш за все економічну ситуацію. Ми бачимо, що частина бізнесу переїхала з таких територій і частина не повернеться, якісь підприємства закрилися. Це треба враховувати, щоб не сталося так, що у відбудованому місті немає стійкої економіки й робочих місць”.

Фото: facebook/Олена Шуляк

Однак відродження, подолання руйнувань війни має ще й емоційний бік. Не тільки для українців, які — якщо волітимуть повернутися — хотіли б побачити щось відносно звичне. Адже повторимося: кожне місто мало якусь специфіку. Але чим буде Маріуполь без Азовсталі? Чи, скажімо, Бахмут без Заводу шампанських вин?

На думку Анатолія Амеліна, це не питання, яке вирішують за допомогою емоцій: “Навіть після повного витіснення з України російських загарбників і повернення до міжнародно визнаних кордонів Маріуполь залишатиметься в районі, ризикованому для масштабних інвестицій. Можливо, для безпеки нам потрібно буде створити буферну зону на російській території. Але металургію Маріуполя закладали півтора століття тому — з розрахунку на доступні тоді родовища руд і вугілля. Які зараз аргументи для власників Азовсталі відбудувати її в попередньому вигляді саме в Маріуполі, а не перенести виробництво ближче до Дніпра, де тепер основні родовища й інфраструктура? Маріуполю краще залишатися рекреаційним містом, розвиватися як курорт і культурний центр”.

Олена Шуляк перерахувала зруйновані міста Донбасу, про які немає виразної думки, як їх відновлювати і чи відновлювати взагалі: Сєвєродонецьк, Попасна, Рубіжне, Щастя, Кремінна, Волноваха, Вугледар, Мар"їнка, Лиман, Соледар і Бахмут. Хоча для Бахмута і зробила виняток як “знакового міста”, яке варто відновити за всяку ціну.

Фото: ЕРА/UPG

Вулиця Бахмута.

Якщо найближчі до кордоніна росії міста довгостроково залишаться під ризиком нападу, чи не означає це, що вони стануть хронічно економічно депресивними? Чи є державі сенс розвивати інфраструктуру й вкладатися в людський капітал, якщо серйозні приватні інвестиції в Маріуполі, Бердянську чи у Вугледарі під сумнівом? Чи піде великий бізнес до міст, мінімально відбудованих? І навіть якщо припустити, що компанії здатні організувати підвищення кваліфікації місцевих жителів під потреби своїх виробництв, вони навряд чи зводитимуть цілі міста під ці свої потреби. Або запускатимуть масштабні стратегічні проєкти.

Очевидно, хоч би як старалася держава, умовний Intel ще років двадцять навряд чи ризикуватиме інвестувати мільярди, щоб побудувати в нас мікропроцесорну фабрику, чи не так?

“Ні, не так, — стверджує Анатолій Амелін. — У світі багато прикладів міст, які зростали навколо приватних підприємств, а український бізнес уже зіткнувся з необхідністю брати на себе функції держави й забезпечувати своєму персоналу навчання. Якщо для бізнесу складаються сприятливі умови, немає причин, які не давали б фінансувати житло в місті, що відроджується, або, наприклад, університет — щоб готувати кадри. Хоча, можливо, це буде радше середня спеціальна освіта й коледж. Те саме з високотехнологічними бізнесами й великими інвестиціями. Їх визначає світова кон"юнктура. Ми зараз бачимо, як розвинені країни й корпорації з об"єктивних причин вкладають десятки мільярдів доларів, щоб побудувати нові фабрики з виробництва мікропроцесорів у регіонах світу, де їх історично не було і де є свої проблеми й ризики — як, наприклад, в Індії”.

Фото: espreso.tv

Анатолій Амелін

Індія претендує на те, щоб замінити або доповнити Китай як “глобальну фабрику”, і до того ж має колосальний внутрішній ринок. Чим ми можемо зацікавити міжнародні корпорації? Чи існують умови, за яких “містоутворювальні” підприємства Східної України збудують Apple, Intel, Tesla чи Volkswagen? У відповідь Анатолій Амелін наводить приклад економічної програми Ірландії, яка за двадцять років — із середини 1990-х — привела до країни європейські хаби й виробничі заводи Apple, IBM, Intel, HP, дослідні центри й фабрики основних фармацевтичних корпорацій і суттєву частину фінансових компаній. І це зробили, поєднавши сприятливу податкову й регуляторну політику, близькість до Європи й людський потенціал Ірландії. 

Критерії, які аж ніяк не виглядають нереалістичними і для України.

Тоді головне питання — ми відштовхуємося від обіцянок відбудувати міста приблизно в колишньому вигляді? Чи які альтернативні сценарії? Якщо перше — які гарантії, що городяни повернуться й житимуть, як раніше, а власники заводів випускатимуть те, що випускали до війни? Продовжимо розмову в наступному матеріалі тематичної серії.

Фото: Facebook / НКМЗ

Новокраматорський машинобудівний завод

Євген АЛЕФІРЕНКО

Додати коментар

Користувач:
email:





Cryptocurrency
Unpredictable markets
Risk and reward high

- Fin.Org.UA

Новини

21:41 - Центри життєстійкості запрацюють у 95 громадах України
21:00 - Новини 21 лютого: в Україні створять додаток для військових, конфіскація активів московія не суперечить міжнародному праву
20:55 - На кордоні з Угорщиною відкрили новий митний термінал
20:50 - Рівень світового боргу сягнув рекордного показника у понад 300 трильйонів доларів
20:40 - У Києві заборонили стягувати плату за паркування – рішення суду
20:24 - Apple Vision Pro потрапляють до московії майже з подвійною націнкою 
20:21 - Денис Малюська підписав Меморандум про співпрацю з КНУ ім. Тараса Шевченка
20:12 - Частина Кривого Рогу залишилася без тепла
20:11 - НАБУ і САП назвали Пашинського фактичним власником Української бронетехніки
20:05 - Міноборони тестує автоматизовані системи обліку у військових частинах
19:45 - Співзасновника "Яндекса" виключать із санкційного списку ЄС – Reuters
19:24 - У Goldman Sachs вважають акції Nvidia "найважливішими акціями" на Землі
19:05 - Ритейлери прогнозують зростання цін на низку товарів через блокування кордону 
18:53 - У січні банки видали кредитів під держгарантії на майже 2 мільярди
18:45 - Збитки і втрати агросектору України унаслідок великої війни перевищують $80 мільярдів – KSE
18:35 - Слабая иена помогла Японии вернуться к профициту торговли
18:28 - Як і де лікуватимуть безпліддя державним коштом: 12 медзакладів законтрактовано НСЗУ
18:26 - Японія стане другою країною після США, де Uber Eats запустить доставку роботами
18:20 - Посли G7 наполягають, аби реформа БЕБ відповідала вимогам ЄС та МВФ
18:08 - Уряд затвердив розподіл понад 2 мільярдів на фінансування проєктів з відновлення
18:07 - Затверджено фінансування 66 проектів відновлення в регіонах
17:53 - Реформа БЕБ: Податковий комітет Ради підтримав урядовий законопроєкт попри позицію бізнес-асоціацій
17:45 - Підсумки торгів цінними паперами на Українській біржі за 21.02.2024
17:42 - Месенджер Signal дозволить користувачам приховати номер свого мобільного телефону
17:30 - Навіщо митниці функції оперативно-розшукової діяльності і слідства?
17:30 - 27 лютого 2024 року відбудеться публічний звіт Голови Держпродспоживслужби
17:27 - У Міжнародний день рідної мови розпочався І Південний фестиваль «Рідна мова – шлях до перемоги!»
17:00 - єРобота: Виробник деталей з порошкової металургії “Повмет” готовий виходити на нові ринки
16:52 - Міжнародні юристи схвалили конфіскацію заморожених активів Центробанку московія на користь України – Bloomberg
16:48 - ФДМУ оцінив готель "Україна" на Майдані Незалежності в понад мільярд: коли планується приватизація


Більше новин

ВалютаКурс
Австралійський долар25.3043
Канадський долар28.5488
Юань Женьміньбі5.3709
Чеська крона1.6436
Данська крона5.5969
Гонконгівський долар4.938
Форинт0.107524
Індійська рупія0.46551
Рупія0.0024686
Новий ізраїльський шекель10.4936
Єна0.25746
Теньге0.085745
Вона0.02893
Мексиканське песо2.264
Молдовський лей2.1557
Новозеландський долар23.8617
Норвезька крона3.6796
московський рубль0.41804
Сінгапурський долар28.7379
Ренд2.0513
Шведська крона3.7241
Швейцарський франк43.8756
Єгипетський фунт1.249
Фунт стерлінгів48.7277
Долар США38.6237
Білоруський рубль14.0389
Азербайджанський манат22.7332
Румунський лей8.3844
Турецька ліра1.2458
СПЗ (спеціальні права запозичення)51.2327
Болгарський лев21.3308
Євро41.7213
Злотий9.6704
Алжирський динар0.2791
Така0.34148
Вірменський драм0.093046
Домініканське песо0.64211
Іранський ріал0.00089435
Іракський динар0.028674
Сом0.42054
Ліванський фунт0.002504
Лівійський динар7.78
Малайзійський ринггіт7.9367
Марокканський дирхам3.7502
Пакистанська рупія0.13439
Саудівський ріял10.0165
Донг0.0015379
Бат1.05885
Дирхам ОАЕ10.2267
Туніський динар12.0513
Узбецький сум0.0030243
Новий тайванський долар1.20032
Туркменський новий манат10.7322
Сербський динар0.34735
Сомоні3.4278
Ларі14.0238
Бразильський реал7.5861
Золото78382.94
Срібло891.34
Платина34734.29
Паладій37542.24

Курси валют, встановлені НБУ на 22.02.2024

ТікерOpenMaxMinCloseVolume
2041501067.851067.851067.851067.8584360.15
2262861014.821014.821014.821014.82466817.20
227763971.58971.58971.58971.581651686.00
2289101027.791027.791027.791027.79102779.00
229025956.66956.66956.66956.66953790.02
AZRF011000.771000.771000.771000.7787066.99
FSTF021040.681040.681040.681040.687284.76
XS12141290012900129001290012900.00

Дані за 21.02.2024