Друга криза великої війни. Економіка ввійшла в стагфляцію, але це не найбільша проблема

Війна США в Ірані та уповільнення темпів світового економічного зростання вже кілька місяців підживлюють розмови про початок стагфляції, тобто поєднання економічної кризи з високими темпами росту цін.
Стагфляція – "страшний сон" урядовців, керівників центральних банків та економістів, адже це криза, проти якої безсилі традиційні методи та напрацьовані роками політики. Поки в США та ЄС лише розмірковують про перспективи стагфляції, в Україні вона вже почалася.
За оцінками Державної служби статистики, у третьому кварталі 2026 року вітчизняна економіка "просіла" на 0,7%, а за останніми прогнозами Національного банку за підсумками року вона впаде на 0,4%.
При цьому НБУ очікує стрімкіші темпи інфляції (12,5%) та фіксує охолодження ринку праці. Проте стагфляція – не найбільший ризик для української економіки, яка бореться за виживання під бомбардуванням московитськими дронами та ракетами.
Навіть після завершення активної фази війни існує високий ризик, що їй не вдасться повноцінно відновитися, якщо не закласти підвалини для цього вже зараз. Ідеальний шторм Поняття "стагфляція" виникло у 1965-му, а широкого вжитку набуло у 1970-х.
Воно є поєднанням двох слів: "стагнація" та "інфляція".
Це ситуація, коли економіка падає, зайнятість скорочується, але при цьому ціни зростають високими темпами. Небезпека цього явища в тому, що воно суперечить економічній теорії.
Вона говорить, що під час економічного спаду та росту безробіття темпи інфляції сповільнюються, а не навпаки (цю взаємозалежність описує крива Філліпса). Коли настає "стандартна" економічна криза, то в держави є перевірений інструмент реагування: "розігрівати" економіку, знижуючи вартість грошей (облікову ставку).
У людей зменшуються стимули до заощаджень, вони витрачають більше грошей, а компанії активніше залучають кредити.
Усе це має приводити до економічного зростання, яке супроводжується підвищенням інфляції. Однак коли настає стагфляція, то стандартні інструменти реагування на кризу можуть принести більше шкоди, ніж користі, адже зниження процентних ставок буде лише сильніше "розганяти" інфляцію, яка і так висока. "Ключова проблема в подібних ситуаціях у тому, що є високий ризик у них застрягнути і мати довгостроково падіння ВВП та високу інфляцію.
Традиційні інструменти монетарної політики в таких випадках перестають працювати", – пояснює експерт з макроекономічного аналізу KSE Institute Дмитро Круковець. Читайте також Галон – усьому голова.
Причини та наслідки паливних криз у США Найвідомішим прикладом стагфляції є криза в США в 1970-х роках.
Тоді країни ОПЕК запровадили ембарго на постачання нафти до Штатів за їхню підтримку Ізраїлю під час Війни судного дня.
Це призвело до зростання світових цін на нафту в кілька разів.
Як наслідок, зросла не лише споживча інфляція, а й витрати компаній на виробництво та логістику.
Для багатьох ці витрати "з"їли" прибутки та призвели до банкрутства, особливо в промисловому секторі. Економічні наслідки тієї кризи відчувалися роками, навіть після завершення ембарго на постачання нафти в 1974 році.
Для нормалізації економіки та уповільнення інфляції ФРС рекордно підняла ключову ставку – до 20% (наразі – 3,75-4%).
У 1980-х, за часів президента Рейгана, для стимулювання економіки в США знизили податкове навантаження на бізнес та дерегулювали економіку, а також активно боролися з профспілками, аби стримати зростання зарплат. Не дивно, що навесні 2026 року в Штатах пожвавішали розмови про нову стагфляцію.
Їх підживлювала схожість поточної ситуації в економіці з тією, яка була в 1970-х роках.
Як і тоді, Білий дім різко підвищив мита на імпорт (у 1971-му мита підвищив президент Ніксон).
Крім того, через війну на Близькому Сході у світі виник дефіцит нафти, що призвело до стрімкого зростання цін на неї. Проте поки що американська економіка не ввійшла в стан стагфляції та демонструє зростання.
Чого не можна сказати про українську, яка вперше за останні чотири роки почала падіння, що супроводжується підвищенням інфляції. Друга економічна криза часів війни Майже кожен візит представників МВФ чи Світового банку до України під час війни супроводжують заяви, сповнені захопленням стійкістю та адаптивністю української економіки.
Навіть попри часткову окупацію, дефіцит електроенергії та працівників, ВВП у всі роки війни (крім 2022-го) зростав, хоча й доволі стриманими темпами. Проте навіть найстійкіша економіка не витримує під натиском ворожих обстрілів.
Влітку Україна втратила можливість експортувати товари через порти Великої Одеси.
Згодом московія почала атакувати промислові підприємства та логістичну інфраструктуру.
Восени ситуацію погіршив традиційний енергетичний терор.
Як наслідок, слабке зростання ВВП змінилося економічним спадом. Жовтневий макропрогноз НБУ очікує, що за підсумками 2026 року українська економіка впаде на 0,4%.
При цьому інфляція виросте до 12,5%.
Ці дані свідчать про початок стагфляції.
Принаймні, номінально.
Це визнає і регулятор. "Прискорення інфляції на тлі слабкої економічної активності формально є одними з ознак стагфляції.
Однак природа цих процесів в Україні має суттєві особливості, пов"язані насамперед з наслідками повномасштабної війни", – зазначають там. Читайте також Великий погром.
Чи виживе металургія під обстрілами Уповільнення економіки Національний банк пов"язує передусім з наслідками російських атак, а не із циклічними змінами.
Там очікують, що у 2027 році ситуацію вдасться стабілізувати: ВВП дещо зросте, а інфляція знизиться. "Нинішнє поєднання високої інфляції та слабкої економічної активності не слід трактувати винятково як наслідок традиційних макроекономічних дисбалансів.
Значною мірою воно відображає масштабні воєнні шоки, які одночасно обмежують виробництво, скорочують потенціал економіки та посилюють інфляційний тиск.
Після тимчасового спаду економічна активність поступово відновлюватиметься у 2027 році, а інфляція почне знижуватися", – додали в регуляторі. Проте не всі дивляться на економіку так оптимістично.
Наприклад, у Dragon Capital очікують, що наступного року падіння ВВП прискориться до 1%. "Ці оцінки базуються на припущенні, що українська ППО з часом зможе ефективніше протидіяти реактивним дронам, проте нестача перехоплювачів для балістичних ракет залишиться суттєвою проблемою.
У зоні досяжності балістики перебуває суттєва частина території України, де сконцентровані великі промислові активи, включаючи металургійні підприємства", – зазначають там. Подальшого падіння економіки очікують і у KSE Institute – на 0,3% у 2026 році та на 0,6% – у 2027-му.
Зокрема, там вважають, що наступного року послабиться головний драйвер економіки України – приватне споживання.
Дадуться взнаки охолодження на ринку праці та повільніший ріст реальних зарплат. Проте нова стагфляція – не найгірше, що сталося з економікою.
Майже кожне економічне потрясіння супроводжувалося високою інфляцією.
У перші роки незалежності ВВП падав двозначними темпами в умовах гіперінфляції карбованця.
Під час кризи 2008-2009 років економіка впала на понад 15% при інфляції 12-22%. Масштабнішим був і удар у 2022 році, коли ВВП скоротився майже на третину, а ціни виросли на 26,6%.
Проте навіть такий шок тоді вдалося подолати.
Передусім – завдяки масштабній міжнародній фінансовій допомозі, яка дозволила втримати стабільність гривні і підтримала споживання та оборонну промисловість. Десятки мільярдів доларів, які вливають в економіку партнери, і надалі будуть запорукою виживання економіки.
Ба більше, роль міжнародного фінансування з року в рік зростає.
Стагнація лише посилює цю тенденцію, адже в умовах падіння економіки скорочуються і податкові надходження, які Україна вимушена компенсувати запозиченнями.
Це відбувається вже зараз. За оцінками голови бюджетного комітету Верховної Ради Роксолани Підласи, за січень-жовтень бюджет недоотримав більше доходів, ніж очікувалося за підсумками всього 2026 року: податкові надходження виявилися на 73,7 млрд грн меншими за план.
Наступного року ситуація ризикує загостритися ще сильніше. Навіть за попередніми оцінками уряду, які ще не включали інтенсифікації ударів московії по бізнесу й логістиці і блокування портів, у 2027 році бюджету не вистачатиме понад 32 млрд дол.
Ще близько 45 млрд дол.
становить непокрита потреба Сил оборони.
Наразі уряд шукає джерела покриття цих потреб. Фінансова проблема залишиться з Україною навіть у разі завершення активної фази війни.
Ба більше, зруйнована московитськими ударами економіка буде ключовим чинником, який стримуватиме економічне зростання, проте не єдиним. Чи буде відновлення Завершення війни не гарантує відновлення економіки.
Його стримуватиме не стільки зруйнована інфраструктура, скільки демографічні фактори. Після початку великої війни з України виїхало близько 6,5 млн людей, а смертність перевищила народжуваність на 1,2 млн осіб.
Змінилася не лише чисельність населення, а і його структура: кількість осіб працездатного віку скоротилася, натомість частка людей у віці понад 65 років перевищила 20%. За оцінками KSE Institute, на початку 2026 року на неокупованій частині території України проживало 29,37 млн людей.
За оптимістичними прогнозами організації (у разі завершення війни у 2027 році, повернення частини біженців та зростання народжуваності), до 2041 року чисельність українців скоротиться до 26,7 млн, за песимістичними (тривала війна і подальша міграція за кордон) – до 22,3 млн.
При цьому кількість працездатних осіб падатиме за будь-якого сценарію. "В умовах поточних демографічних тенденцій для виходу на відновлювальні темпи економічного зростання Україні потрібно нарощувати продуктивність праці утричі швидше, ніж це було в період з 2011-го по 2021 рік", – зазначає Круковець.
За його словами, йдеться про зростання продуктивності праці на 6% щороку. Інакше кажучи, оскільки число українців буде скорочуватися, то тим, хто залишиться в країні, доведеться працювати більше або створювати більше доданої вартості, аби забезпечувати відновлення економіки. При цьому в України немає іншого шляху, адже потік міжнародного фінансування після закінчення активної фази війни може скоротитися.
Тоді видатки на підтримку армії, обслуговування воєнних боргів, соціальний захист ветеранів та пенсіонерів держава більшою мірою повинна буде забезпечувати з внутрішніх джерел. Читайте також Перші отримують усе.
Чому польський бізнес поспішає посісти місце в Україні до відбудови Підвищити продуктивність праці можна завдяки інвестиціям, які надходитимуть під час інтеграції країни з ЄС.
Іноземні інвестиції – це не лише гроші, а й знання і технології, необхідні для розбудови виробництва з високою доданою вартістю. Деякі євросоюзівські інвестори вже вкладають кошти в Україну, не чекаючи завершення активних боїв.
Проте багатьох стримує стан верховенства права та відставання влади в ухваленні реформ для його забезпечення. Не сприяють залученню інвестицій і численні корупційні скандали за участю високопосадовців та держбанків.
Зрештою, відновлення економіки після війни багато в чому залежатиме від того, чи залишаться в країні корупційні "Карфагени" в той час, коли вона найбільше потребуватиме міжнародного капіталу.