Економічний ефект інтеграції жінок у ринок праці

Дефіцит робочої сили став головною проблемою українського бізнесу: у грудні 2025 року її називали важливою 62% підприємств, що більше, ніж воєнну небезпеку (57%).
Водночас поза ринком праці залишається близько 3,5 мільйонів жінок, які хотіли б працювати.
Залучення цього резерву здатне підтримати українське відновлення і збільшити зростання як загалом, так і в окремих галузях. В умовах старіння населення та дефіциту робочої сили економічно неактивні жінки стають головним внутрішнім резервом робочої сили для економіки. Масштаб цього потенціалу значний: за оцінками Міжнародної організації праці (МОП), у 2025 році глобальний рівень участі жінок на ринку праці становив 48,9%, а чоловіків – 73,1%.
Тобто скорочення гендерного розриву могло б підтримувати економічну динаміку за рахунок залучення додаткового трудового ресурсу навіть в умовах старіння населення. Динаміка участі чоловіків та жінок на ринку праці Джерело: Міжнародна організація праці Найбільший потенціал спостерігається в країнах із суттєвими структурними дисбалансами, де одночасне вирівнювання участі жінок у робочій силі та їхніх робочих годин може додати економіці від 17% до 20% ВВП (OECD, 2023). На заваді цьому стоять три ключові групи бар"єрів: структурні (насамперед обов"язки з догляду за дітьми та рідними, через які, зокрема, 20% українок відмовляються від роботи), інституційні (дискримінація під час найму, обмежений доступ до перекваліфікації, розрив в оплаті) та культурні (стереотипи про "чоловічі" й "жіночі" професії та організаційна культура, що відлякують жінок навіть за наявності формальної рівності). Міжнародний досвід показує, що зростання економічної активності жінок забезпечується поєднанням різних інструментів: гнучких форматів зайнятості, розвитку систем догляду за дітьми, програм перекваліфікації, заходів, які зменшують гендерну сегрегацію та стереотипи, що панують на ринку праці тощо. Скільки жінок готові працювати Сьогодні 29,4% людей віком 18-65 років економічно неактивні, причому серед жінок ця частка помітно вища, ніж серед чоловіків (35,7% проти 22,6%).
Оскільки до Сил оборони мобілізують переважно чоловіків, жінки стають основним внутрішнім джерелом додаткової робочої сили. Опитування, проведене Info Sapiens на замовлення "Вокс Україна", показує, що 73% непрацюючих жінок планують знайти роботу чи відкрити власну справу, причому понад половина з них – упродовж року. Частка тих, хто планує в перспективі знайти роботу, серед жінок, які є безробітними або не належать до робочої сили, за категоріями Примітка: Жінки, які визначили себе як “Безробітні, не шукають роботу” в рамках іншого питання, планують працевлаштування в майбутньому.
Тож цей варіант відповіді треба інтерпретувати не за визначенням МОП, яке передбачає готовність вийти на роботу в найближчі два тижні, а в ширшому контексті. Для оцінки загального впливу потенційного збільшення робочої сили на економічне зростання ми взяли за основу базову макроекономічну модель, що визначає економічне зростання як функцію від капіталу, праці, технології та людського капіталу. Її результати показують, що збільшення відношення зайнятих до кількості населення на 0,1 в.п.
(наприклад, з 42,1% до 42,2%) приведе до зростання ВВП на 0,1 в.п.
(наприклад, з 2,9% до 3%).
Ефект може бути більшим, якщо збільшення кількості робочої сили стимулюватиме підприємства інвестувати в розширення виробництва. Якщо всі охочі жінки знайдуть роботу, верхня (і, як ми вважаємо, недосяжна) оцінка додаткового зростання – близько 8 в.п.
у перший рік із подальшим спаданням: на другий рік – 4 в.п., а далі приблизно по 1 в.п.
протягом наступних чотирьох років.
Альтернативна модель від Вероніки Мовчан, директорки з наукової роботи ІЕД, дає значно стриманіший результат: додаткові 1,5 в.п.
у перший рік, 0,6 в.п.
– у другий. Порівняння сценаріїв економічного зростання, якщо всі жінки, які хотіли би працювати, знайдуть роботу Де є потенціал і що заважає Уподобання жінок концентруються у "традиційно жіночих" сферах: торгівля, особисті послуги, освіта та соціальна допомога.
Інтерес до армії, ОПК і правоохоронної системи мінімальний (до 1%).
Це помітно суперечить потребам воєнної економіки, де найбільший дефіцит саме у "чоловічих" секторах.
Бажання опановувати нетипові для жінок професії висловлюють лише 3%, проте ще близько 37% не визначилися, і саме цю групу можна залучати через цільову комунікацію та навчальні програми. Ключові бар"єри передбачувані і очікувані, оскільки збігаються з притаманними іншим країнам: доглядові обов"язки та час на дорогу до роботи (для половини респонденток критично діставатися туди менш ніж за годину). Зарплатні очікування при цьому помірні й відповідають ринку. Досвід взаємодії з Державною службою зайнятості серед опитаних жінок неоднозначний – пошук роботи через неї часто оцінюють як некорисний (служба не допомогла знайти роботу), тоді як навчальні програми отримали значно кращі відгуки.
Ба більше, жінки відкриті до навчання: 61% готові вчитися безкоштовно, а 10% – навіть платити за це. Ключові рекомендації з політики Розширення інфраструктури догляду як дитячої (дошкільні заклади), так і для дорослих (соціальна послуга догляду вдома); водночас варто використати інтерес жінок до роботи у сферах освіти та соціальної допомоги. Гнучкі формати та скорочення часу на дорогу – заохочення працедавців до гнучкого графіка, віддаленої роботи чи надання житла, а місцевої влади – до розвитку транспортних маршрутів, адже більшість жінок не готові витрачати на дорогу понад годину. Розширення навчальних програм – нові й чинні програми Державної служби зайнятості, закладів освіти та підприємств, розвиток дуальної освіти, стажувань і менторства.
Медіакампанії, спрямовані на залучення жінок до дефіцитних технічних спеціальностей, антидискримінаційна комунікація та збір гендерно розподілених даних. Увага до вразливих груп – комплексна підтримка ВПО та жінок старшого віку (допомога з пошуком роботи, фінансова підтримка під час навчання, психологічна допомога) і роз"яснювальна робота для зниження дискримінації. З повним текстом дослідження можна ознайомитись за посиланням. Цей матеріал став можливим завдяки підтримці уряду Великої Британії, наданої через Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності націй та розвитку Сполученого Королівства в межах проєкту "Жінки.
Мир.
Безпека: діємо разом", який реалізує Український Жіночий Фонд.
Відповідальність за зміст несе Український Жіночий Фонд.