З політичних та електоральних мотивів

Уже мало кого непокоїть фраза "борги на енергоринку".
Це словосполучення настільки часто вживали і вживають, що багато хто почав сприймати його як звичайний стан речей.
Чому? Бо вирішення проблеми боргів на енергоринку можливе переважно через зменшення популізму та непотизму в уряді і державних компаніях.
Про це можна писати трактати, але не зараз. Суть питання, яке я хотів описати зараз, – це пряма залежність між боргами на ринку та відсутністю інвестицій в енергетичні проєкти, що працюють на енергетичних ринках, і чому через це кінцевий споживач платитиме більше. Найцікавіше, що проєкти, не пов’язані з роботою "в ринку", у нас стрімко розвиваються, адже проблеми ринку на них не позначаються.
Що це за проєкти? Це генеруючі одиниці, приєднані до мереж споживача, що забезпечують його енергією без виходу на ринок.
Лише СЕС за такою моделлю у 2024 році було побудовано орієнтовно 800 МВт та 150 МВт – газопоршневих установок (ГПУ). Ці генеруючі установки переважно не відпускають електроенергію в зовнішню мережу, хоча це можливо технічно та юридично.
Це недопрацювання влади в частині промоції таких можливостей.
Ці установки не покривають усе споживання власника, а зменшують його споживання з мережі в певні періоди (СЕС не працює вночі, а ГПУ не вигідно запускати з 11 до 16 години з квітня по березень). Розвиток такої генерації при відсутності збільшення споживання в країні призводить до підвищення тарифів на розподіл та передавання електроенергії, бо частину енергії з мережі споживач заміщує власною.
Такий побічний ефект потребує окремого висвітлення і для вирішення цієї проблеми є дієві механізми. Виробництво електрики споживачами активно практикується в країнах ЄС, це не унікальний український шлях, тож рішення є.
До того ж, наша енергосистема – це наша конкурентна перевага.
Ми недолуго її використовуємо, але при правильному застосуванні вона може бути базою для економічного зростання.
Правда, тут теж треба зменшити градус популізму.
В іншому випадку спіраль підняття тарифів буде тиснути на економіку та на купівельну спроможність українців. Розвиток стохастичної генерації та споживання призводить і до необхідності збільшувати резерви для балансування енергосистеми.
Необхідність розвитку балансуючих потужностей передусім пов’язана з московитськими атаками на ТЕС, але розвиток ВДЕ теж потребує більших резервів у системі.
За даними "Укренерго", українська енергосистема потребує 800 МВт установок із зберігання енергії (УЗЕ). В ОЕС ці системи є в одиничних екземплярах і лише будуються.
Одним з основних ефективним методів стимулювання розвитку УЗЕ є конкурси на нову балансуючу потужність для роботи на ринку допоміжних послуг, а саме автоматичних резервів відновлення частоти (АРВЧ) та резервів підтримки частоти (РПЧ). Це твердження ґрунтується на тому, що три проведені конкурси були успішні.
"Укренерго" планує провести ще один конкурс.
15 серпня 2024 року ця компанія провела довгостроковий спеціальний аукціон на закупівлю резервів підтримки частоти на п’ять років.
Була куплена вся необхідна для цього виду резервів потреба – 99 МВт.
За результатами аукціону переможцями стали 13 компаній. 22 серпня 2024 року "Укренерго" провело ще один спеціальний аукціон з придбання допоміжних послуг для балансування енергетичної системи.
Були куплені послуги з надання АРВЧ також за п’ятирічним контрактом.
Повністю закупити всі потреби оператору системи передавання не вдалося.
На послугу з розвантаження було куплено 240 МВт резервів, 41% від потреби, а на симетричний резерв – 260 МВт або 62%.
Переможцями стали 35 компаній. У грудні 2024 року "Укренерго" провело ще один спеціальний аукціон з придбання допоміжних послуг для балансування енергосистеми.
Були закуплені послуги АРВЧ на 30 МВт.
Наступний аукціон був запланований на 27 травня 2025 року. Це свідчить про спроможність "Укренерго" залучати інвестиції в сектор і про довіру до компанії з боку інвесторів попри її технічний дефолт у четвертому кварталі 2024 року.
Хоча, як видно з інтенсивності участі в аукціонах, до них долучилися численні внутрішні інвестори, бо тоді активно обговорювалося питання погашення заборгованості на балансуючому ринку, яке є критичним для розвитку УЗЕ. Такі аукціони проводяться і в ЄС, але це не єдине джерело стимулювання розвитку УЗЕ.
У Польщі лише третина потужності УЗЕ була побудована внаслідок проведення аукціонів, решта будувалася для роботи на вільному ринку (торгівля електроенергією з використанням добових коливань вартості електричної енергії). Негативним прикладом є конкурси, які проводить ДП "Гарантований покупець".
Це підприємство оголошувало проведення аукціонів з розподілу квоти підтримки відновлювальної енергетики.
Жоден з цих аукціонів не був успішним. Причиною низької активності в розвитку установок із зберігання енергії поза полем аукціонів "Укренерго" є, передусім, боргова криза на ринку електроенергії. Відсутність взаємних боргів є показником ефективної роботи ринків.
Українські енергетичні ринки не можуть цим похвалитися.
Погашення боргів в усіх сегментах ринку та недопущення виникнення боргів через системні проблеми є запорукою нормального функціонування енергетичних ринків.
Для вирішення цього завдання необхідно здійснити організаційні заходи: переглянути порядок відключення споживачів від електропостачання та отримати кошти для погашення боргів. Наприкінці 2024 року завдяки підвищенню тарифів на електроенергію для населення НАЕК "Енергоатом" погасила борг перед "Гарантованим покупцем", а той покриває борги перед постачальниками універсальних послуг. Однак інші борги не були погашені.
У кінці лютого 2025 року борг "Гарантованого покупця" перед виробниками ВДЕ становив 25 млрд грн.
Цей борг посилює неефективність енергосистеми щодо залучення інвестицій у її оновлення, оскільки інвестувати в систему, яка має явний фінансовий дисбаланс, надто ризиковано. Якщо заборгованість "Гарантованого покупця" перед виробниками ВДЕ відлякує інвесторів, то ріст заборгованості на балансуючому ринку не дозволяє побудувати повноцінну фінансову модель.
Балансуючий ринок має бути останнім сегментом у структурі енергетичного ринку і заборгованість у цьому сегменті створює проблеми для всіх інших сегментів, оскільки весь шлях від виробництва до споживання електричної енергії не врегульований між учасниками ринку. Читайте також: Атом іде в ремонт, в Україні очікується дефіцит електроенергії.
Чи варто боятися відключень світла? На початку березня 2025 року борг "Укренерго" перед учасниками ринку становив 18,4 млрд грн, а учасники ринку винні "Укренерго" 36 млрд грн. УЗЕ, що працюватимуть ринку і торгуватимуть електричною енергією з використанням добових коливань вартості електроенергії, часто купуватимуть та/або продаватимуть електроенергію на балансуючому ринку.
Оскільки кошти на балансуючому ринку доводиться чекати рік, це повністю вбиває ринкові стимули для ведення цієї діяльності, а отже, обмежує приплив інвестицій у розвиток УЗЕ. Чому існують проблеми на балансуючому ринку? Частина суб’єктів, які створюють борги, не можуть бути відключені.
Це руйнує ідею безальтернативності необхідності оплати вартості спожитої енергії та створює ринковий сигнал, що за певних обставин за електричну енергію можна не платити.
Відповідно, слід переглянути порядок відключення споживачів від електропостачання. Наразі є чимало суб’єктів господарювання, які споживають електроенергію, але відключати їх від електропостачання заборонено.
Це призводить до проблем на ринку електричної енергії та його деформації.
Виробники не можуть продавати певну кількість електроенергії, на яку немає покупця, на організованих сегментах енергоринку, оскільки споживачі не купують такої кількості електроенергії на ринку електроенергії і в звичайній ситуації таких споживачів потрібно відключити. Це призводить до утворення "діри", оскільки певна кількість електроенергії, яка не закуплена, а фактично спожита, створює коло боргів на балансуючому ринку.
Головне в цій ситуації те, що багато суб’єктів господарювання споживають електроенергію винятково описаним вище способом.
Серед таких суб’єктів багато комунальних і державних підприємств, але є й приватні компанії. Це призвело до накопичення заборгованості на балансуючому ринку.
У 2024 році борг зріс на 12% і на початку березня 2025 року становив 36 млрд грн.
З них 11,8 млрд грн – борг "постачальника останньої інстанції" ДП "Укрінтеренерго".
Цей суб’єкт є прикладом неспроможності державних органів вирішити проблему ринку. Накопичення боргів цим суб’єктом триває.
Це своєрідна вигрібна яма, до якої ніхто не хоче підходити.
Більшість суб’єктів, що заборгували ДП "Укрінтеренерго", не можуть бути відключені від електроспоживання через регуляторні обмеження. Величезний борг, 6 млрд грн, накопичили державні оператори систем розподілу (колишні обленерго), що входять до складу АТ "Українські розподільні мережі".
Цей борг майже повністю є боргом двох суб’єктів: АТ "Харківобленерго" та АТ "Черкасиобленерго".
Ці суб’єкти, також не мають жодних докорів та мотивацій від своїх органів управління вирішувати цю боргову проблему. ДП "Регіональні електричні мережі" (РЕМ), ще одне державне підприємство, також має значний борг на балансуючому ринку – 3-3,5 млрд грн.
РЕМ розподіляє електроенергію для державних вугільних шахт.
Державні вугільні шахти не купують електроенергію на ринку.
У звичайній ситуації РЕМ мало б відключити шахти. Якщо це не буде зроблено, то споживання електрики шахтами зараховуватиметься до електроенергії, спожитої РЕМ (технологічні втрати ОСР).
Однак у нинішній ситуації маємо інший результат: оскільки РЕМ не має права відключати шахти, то вся спожита ними електроенергія зараховується до електроенергії, спожитої РЕМ.
Оскільки в РЕМ немає тарифного фінансування для покриття таких збитків, вони трансформуються в борг РЕМ перед "Укренерго" на балансуючому ринку. Ситуація з ДП "Регіональні електромережі" також пов’язана з небажанням уряду активно діяти стосовно закриття та реструктуризації державних вугледобувних підприємств, що потребує ухвалення низки непопулярних рішень.
Отже, без перегляду процедури відключення споживачів та врегулювання питання з потенційними захищеними споживачами ситуація ставатиме тільки гіршою. Ситуація з процедурою відключення споживачів породжує ще й корупційні питання.
Відповідно до наказу Міненерго №148 від 13 квітня 2022 року "Про врегулювання питань постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії на період дії воєнного стану в Україні" до 10 жовтня 2023 року обласним та районним військовим адміністраціям надано право погоджувати відключення окремих категорій споживачів. Враховуючи доволі загальний перелік споживачів, відключення яких підлягало погодженню з місцевою військовою адміністрацією, таке право дозволяло обирати, кого відключати, а кого – ні.
Були факти, коли суб’єкти господарювання, не задіяні у виконанні мобілізаційних завдань, отримували від органів військового управління документи про заборону їх відключення від електропостачання. Згодом дія аналогічного механізму була продовжена постановою Кабінету міністрів №600 від 24 травня 2024 року "Про затвердження порядку визначення та застосування граничних значень споживання електричної енергії". Читайте також: Гігават Зеленського.
Чи реальні плани будівництва маневрової генерації до зими Недосконалістю процедур відключення електроенергії користуються і органи місцевого самоврядування.
Як відомо, громади в переважній більшості випадків є власниками водо- і теплопостачальних підприємств, а їх муніципальні органи – суб’єктами, що встановлюють тарифи на воду і теплопостачання. Відповідно, органам місцевого самоврядування не вигідно підвищувати тарифи на воду і тепло, аби не втрачати симпатії виборців.
Розуміючи це, деякі органи місцевого самоврядування не підвищують тарифи до економічно обґрунтованого рівня.
У комунального підприємства не вистачає коштів у тарифі і воно не платить за електрику.
Оскільки таке підприємство заборонено відключати від електропостачання, це призводить до заборгованості на балансуючому ринку.
Один з прикладів – "Харківводоканал" та "Харківські теплові мережі". Враховуючи загальний дефіцит електроенергії і необхідність погашення боргів на ринку, потрібно забезпечити стовідсоткову оплату за електроенергію.
Для цього слід переглянути процедури відключення споживачів від електропостачання, відкласти популізм і перестати регулювати тарифи в ручному режимі. Зміни до порядку відключення споживачів мають відображати таку логіку: якщо держава чи громада бажають визначити суб’єкта господарювання таким, відключення якого заборонене, держава в особі уповноваженого органу чи територіальна громада мають стати поручителем, надати банківську гарантію чи в інший спосіб забезпечити виконання зобов’язань таким суб’єктом. Вирішення проблеми на балансуючому ринку оздоровить ринок і створить регуляторне середовище для залучення інвестицій у розвиток УЗЕ без необхідності надавати УЗЕ фінансову підтримку.
Тобто це покращить роботу системи для всіх і створить стимули для УЗЕ та маневрової генерації. Вирішення проблем на балансуючому ринку також покращить ситуацію в інших сегментах ринку, бо обсяг пропозиції на продаж електроенергії буде співставний з попитом.
Зараз на РДН спостерігається така ситуація: РДН є переважно профіцитним, тобто майже в усі години пропозиція щодо продажу більша за попит. Це теж формує неправильний ринковий сигнал.
Це пов’язано з тим, що частина обсягу електроенергії, що буде спожита, не купується ДД/РДН/ВДР, а автоматично купується на БР або взагалі поза ринком електричної енергії. Попри доволі прогресивну модель енергетичного ринку і її широку імплементацію, певні моменти з політичних та електоральних мотивів було вирішено не імплементувати або імплементувати так, що повністю унеможливило роботу низки сегментів.
Зараз ці проблеми загострилися.
Абсолютно некоректно говорити, що модель ринку погана.
Погане (в певних моментах) її впровадження в Україні. Здавалося б, проєкти будівництва генеруючих потужностей та використання установок для зберігання енергії мали б реалізовуватися гладко, але цього не відбувається через невирішені базові проблеми.
Європейське енергетичне законодавство не працює, якщо його імплементувати за методом "подобається – не подобається".
Вирішення проблеми залежить від політичної волі.