Що слід зробити для розвитку книжкової галузі

За даними Українського інституту книги (УІК), на початку 2024 року в Україні функціонували понад 350 видавництв та близько 700 фізичних книгарень.
Річний обсяг ринку оцінювався 6 млрд грн (170 млн дол.).
Однак ці цифри приховують глибші структурні проблеми та значний нереалізований потенціал. Тривожним сигналом стало скорочення кількості виданих назв у 2022 році до 9 691 загальним накладом 11,7 млн примірників.
Хоча у 2023 році спостерігалося певне відновлення, середні наклади залишаються низькими, особливо порівняно з європейськими показниками на душу населення. Це свідчить про наслідки великої війни і хронічні проблеми з доступністю та ефективністю розповсюдження книжкової продукції, особливо за межами великих міст.
Частка онлайн-продажів зростає, але вона не може повністю компенсувати відсутність розвиненої фізичної мережі та ефективної логістики. Одна з ключових проблем книжкового ринку України – відсутність повноцінної, сучасної системи дистрибуції.
Нинішня модель, де більшість видавництв змушені працювати напряму з десятками, а то й сотнями окремих книгарень та дрібних мереж, генерує надзвичайно високі транзакційні витрати.
Це включає логістику, адміністрування, менеджмент залишків та комунікації. Створення централізованої дистриб"юторської мережі або кількох конкуруючих мереж із сучасними складами та логістичними рішеннями дозволило б видавництвам значно скоротити операційні витрати, сфокусуватися на створенні контенту та маркетингу, отримати доступ до ширшої мережі продажу через єдиного партнера та покращити прогнозування попиту, а книгарням – отримувати широкий асортимент від одного або кількох великих постачальників, спростити замовлення та приймання товару, знизити власні логістичні та адміністративні витрати, потенційно отримати кращі умови. Важливо наголосити: мова йде не про монополію, а про створення двох-чотирьох потужних національних дистриб"юторів-конкурентів. Якщо порівняти книжковий ринок з аптечним, то стає очевидною перевага останнього завдяки використанню франчайзингових та мережевих моделей.
Ключові фактори їх успіху – централізоване постачання, єдина маркетингова політика, стандартизація процесів, сильніша переговорна позиція. Читайте також: Катерина Загорій, "Дарниця": Відвідувачі аптек до 70% грошей віддають за електроенергію і квадратні метри, а не за ліки У книжковій галузі видавці часто диктують ціни та пропонують книгарням лише обмежені знижки, не забезпечуючи системної підтримки.
Малі немережеві магазини опиняються в найскрутнішому становищі. Під малими я маю на увазі немережеві книжкові магазини в невеликих містах.
Найчастіше вони створені фанатами, що хочуть продавати книги і формувати в магазинах ком’юніті читачів.
Це такі локальні осередки української культури. Якщо модель дистрибуції не зміниться, ми ризикуємо побачити скорочення кількості незалежних книгарень, особливо в регіонах.
Це поглибить нерівність доступу до книги, посилить домінування онлайн-каналів та кількох великих гравців, що може звузити асортимент і зменшити видавничу різноманітність. Для розвитку книжкової галузі необхідно створити сучасну дистрибуцію, інвестувавши у два-чотири дистриб’юторські центри, стимулювати мережеві та франчайзингові моделі, забезпечити централізований маркетинг та аналітику для книгарень, впровадити технологічні рішення (єдині стандарти даних, B2B-платформи), розширити державну підтримку – податкові стимули для авторів та видавців, а також для відкриття і функціонування малих книгарень. Український книжковий ринок може зростати на 50-100% протягом наступних п’яти-семи років.
Якщо вдасться реалізувати ключові зміни, збільшиться кількість книгарень, розшириться асортимент, зростуть наклади, підвищиться рівень читання, зміцняться позиції української мови та культури.