Національний банк знизив облікову ставку до 11%

Правління Національного банку ухвалило рішення знизити облікову ставку до 11% річних з 31 січня 2020 року. Національний банк продовжує пом’якшення монетарної політики, щоб забезпечити інфляцію на рівні цілі 5% та підтримати стійке економічне зростання.

У 2019 році споживча інфляція сповільнилася до 4,1% (з 9,8% у 2018 році) – найнижчого рівня за останні шість років. Національний банк досягнув середньострокової інфляційної цілі 5% ± 1 в. п., яку декларував з 2015 року, навіть швидше, ніж очікувалося. Зміцнення гривні мало вирішальний вплив на стрімке уповільнення інфляції наприкінці 2019 року, нівелювавши ефекти досить сильного споживчого попиту. 

Уповільнення інфляції, за оцінками НБУ, продовжується. Починаючи з січня і протягом переважної частини року вона буде нижче цільового діапазону 5% ±1 в. п. Однак вона прискориться у IV кварталі і становитиме 4,8% за підсумками 2020 року.

Цьому сприятиме низка чинників. По-перше, минулорічна ревальвація гривні продовжить відображатися на вартості імпортованих товарів і товарів з високою часткою імпорту в собівартості. По-друге, збереження відносно невисоких цін на енергоносії на світових ринках стримуватиме подорожчання палива на внутрішньому ринку. По-третє, продовольча інфляція за відсутності шоків пропозиції буде незначною завдяки очікуваному поліпшенню врожайності овочів та фруктів.

Водночас дещо вищими, ніж торік, будуть темпи зростання адміністративно-регульованих цін, насамперед через подальше приведення акцизів на тютюнові вироби до європейських рівнів.

У 2021–2022 рр. інфляція внаслідок пом’якшення монетарної політики перебуватиме на рівні середньострокової цілі 5% ±1 в. п. Збереженню стабільно низьких темпів інфляції також продовжать сприяти:

• виважена фіскальна політика;
• відносно низькі ціни на енергоресурси на світових ринках;
• підвищення продуктивності української економіки.

Прискоренню темпів економічного зростання сприятиме пом’якшення монетарної політики. Високий рівень приватного споживання та інвестицій залишатиметься основним рушієм економічного зростання. Водночас внесок чистого експорту у ВВП і далі буде від’ємним через значні потреби реального сектору економіки в інвестиційному імпорті.

Досить високі темпи зростання реальних доходів населення також зумовлять подальше скорочення розриву в заробітних платах порівняно із сусідніми країнами. Це й надалі буде збільшувати зацікавленість українців у працевлаштуванні в Україні, а не за кордоном.

У 2019 році дефіцит звузився до 0,7% ВВП. Значний внесок у його зменшення мало отримання НАК «Нафтогаз» компенсації від російського Газпрому за рішенням Стокгольмського арбітражу. Однак і без урахування цих коштів дефіцит поточного рахунку звузився завдяки меншому дефіциту зовнішньої торгівлі товарами, стійкому зростанню експорту послуг, меншим обсягам репатріації дивідендів.

У 2020-2022 рр. дефіцит поточного рахунку коливатиметься на рівні 3-4%. Розширення дефіциту буде пов’язане, зокрема, з високими обсягами інвестиційного імпорту і зниженням надходжень від транзиту газу. Водночас це компенсуватиметься суттєвішими надходженнями капіталу до приватного сектору в результаті поліпшення інвестиційного клімату.

Національний банк очікує укладення нової програми співпраці з Фондом у найближчі місяці після схвалення Верховною Радою України необхідних законопроєктів. Завдяки новій програмі з МВФ, офіційним залученням та збереженню інтересу нерезидентів до ОВДП збережеться щорічне зростання міжнародних резервів України, попри період пікових виплат за зовнішнім державним боргом. У 2020 році вони перевищать 29 млрд дол. США і продовжать збільшуватися у 2021-2022  роках.

Ключовим  ризиком для реалізації цього макропрогнозу Національний банк, як і раніше, бачить відтермінування укладення нової програми співпраці з МВФ. Так само, зберігаються ризики для макрофінансової стабільності насамперед внаслідок рішень українських судів щодо відповідальності та зобов’язань ексвласників неплатоспроможних банків перед державою. 

Реалізація цих ризиків може погіршити курсові й інфляційні очікування та ускладнити доступ до міжнародних ринків капіталу в умовах необхідності здійснення пікових боргових виплат.

Актуальними є також інші ризики:

• подальшого охолодження світової економіки та погіршення умов торгівлі;
• ескалації військового конфлікту на сході країни та нові торговельні обмеження з боку Росії;
• скорочення врожаю зернових і плодоовочевих культур в Україні через несприятливі погодні умови;
• збільшення волатильності світових цін на продукти харчування з огляду на глобальні зміни клімату;
• зменшення обсягів припливу іноземного капіталу.

Таким чином, за даного макроекономічного прогнозу та в умовах збереження балансу ризиків Правління Національного банку вирішило знизити облікову ставку одразу на 2,5 в.п. Пом’якшення монетарної політики сприятиме активізації кредитування реального сектору і прискоренню економічного зростання.

Очікується, що найбільше облікова ставка знизиться впродовж першого півріччя поточного року. Це вплине на подальше зниження вартості кредитів для бізнесу та населення, а також стимулюватиме ділову активність.

Разом з тим реалізація низки зазначених проінфляційних ризиків як внутрішнього, так і зовнішнього походження може зумовити повільніше зниження облікової ставки.

Натомість у разі прискореної реалізації реформ та суттєвого припливу інвестицій можливе зниження облікової ставки більш прискореним темпом.

Зниження облікової ставки до 11% ухвалено рішенням Правління Національного банку України від 30 січня 2020 року № 76-рш "Про розмір облікової ставки".

Підсумки дискусії членів Комітету з монетарної політики, яка передувала прийняттю Правлінням Національного банку цього рішення, буде оприлюднено 10 лютого.

Новий детальний макроекономічний прогноз буде опубліковано в Інфляційному звіті 6 лютого.

Наступне засідання Правління Національного банку України з питань монетарної політики відбудеться 12 березня відповідно до затвердженого та оприлюдненого графіка.

Облікова ставка Національного банку України (з 1992 року)