Удар по складу чи заводу — загроза банкрутства?

У серпні російські балістичні ракети знищили розподільчий комплекс Rozetka у Броварах.
Тієї ж ночі на Київщині постраждали ще близько десяти великих компаній: "Епіцентр", "Нова пошта", NOVUS, склади продуктових мереж і міжнародних брендів.
За кілька тижнів удари дійшли до фармацевтичних складів і заводів у передмістях столиці. Про гігантів написали всі.
Про сотні компаній, чий товар лежав на тих самих орендованих площах, і про виробників, чиї цехи стояли поруч, не написав ніхто.
А саме їм у вересні доводиться відповідати на запитання бухгалтера: чим платити за кредит, товар і податки, якщо продавати більше нічого, а обладнання лежить під завалами? В українському законодавстві вже понад півтора року є інструмент, створений саме для такої ситуації, — превентивна реструктуризація.
Він дає життєздатному бізнесу змогу домовитися з кредиторами під захистом суду і не доводити справу до банкрутства.
Ним уже скористалися Харківський тракторний завод, Черкаська і Сумська ТЕЦ, а в липні 2026 року — Дарницька ТЕЦ у Києві, яка сильно постраждала від російських ударів. Платоспроможна в червні, банкрут у вересні Масштаб проблеми видно з кількох цифр.
Лише після серпневих атак бізнес втратив понад 400 тис.
кв.
м складів.
Прем"єр-міністр Сергій Корецький оцінив, що через атаки бюджет може недоотримати близько 70 млрд грн податків. За цими цифрами — прості бухгалтерські історії.
Візьмімо умовного виробника харчової упаковки з двома сотнями працівників під Києвом.
Три роки тому він купив нову лінію в лізинг і під банківський кредит, обладнання в заставі.
Є контракти з мережами зі штрафами за зрив поставок. Після влучання лінія і сировина знищені.
Виробник не може ні відвантажувати продукцію, ні платити за лізинг і кредит.
Мережі мають право на штрафи і перехід до іншого постачальника, банк — вимагати дострокового повернення всієї суми, бо предмет застави втрачено.
Імпортер, чий товар згорів на орендованому складі, опиняється в тій самій пастці: виторг зупинився миттєво, а платежі банку, постачальнику й податковій — ні. Страхування тут не допоможе: класичні поліси воєнних ризиків не покривають.
Уряд анонсував компенсацію 40–50% збитків від атак, але це плани, а строки платежів настають сьогодні.
Так компанія, яка в червні була платоспроможною, у вересні стає неплатоспроможною — не через погану бізнес-модель, а через одне влучання ракети.
Найуразливіші тут не мережі з резервами і публічним голосом, а середні й малі дистриб"ютори, імпортери та регіональні виробники. Чому банкрутство — найдорожчий варіант У банкрутстві компанія втрачає контроль над активами, майно продається з великим дисконтом, а процедура тягнеться роками.
Пошкоджене спеціалізоване обладнання в ліквідації йде за ціною металобрухту.
Кредитори отримують частину вимог, працівники втрачають роботу. Читайте також Великий погром.
Чи виживе металургія під обстрілами Держава програє двічі: припиняються поточні податки — ПДВ, податок на прибуток, ПДФО та ЄСВ, а старий податковий борг у ліквідації зазвичай погашається лише частково.
Для бюджету, який у першому півріччі 2026 року, за даними Рахункової палати, недоотримав майже 500 млрд грн фінансування, збанкрутіле підприємство — не "стягнутий борг", а втрачений платник.
Зберегти платника, навіть ціною відстрочення його боргу, — фіскально раціональне рішення. Як працює превентивна реструктуризація Процедура діє з 1 січня 2025 року: Закон № 3985-IX доповнив Кодекс з процедур банкрутства Книгою третьою.
Закон імплементує Директиву ЄС 2019/1023 і ухвалений у межах зобов"язань за Ukraine Facility.
Він замінив досудову санацію, де мораторій був фактично безстроковим, а суд дізнавався про план постфактум.
Тепер суд контролює процес із першого дня, а строки захисту жорстко обмежені.
Тому банки й податкова сприймають новий інструмент як добросовісний. Головна відмінність від банкрутства — кермо лишається в руках бізнесу. Процедуру може розпочати тільки сам боржник, і для цього не треба доводити себе до прострочення: достатньо загрози неплатоспроможності.
Знищений склад чи цех є саме такою загрозою. Директор і власники продовжують керувати компанією.
Адміністратор лише консультує і наглядає. Кредитори голосують за план, суд його затверджує, і він стає обов"язковим для всіх, навіть для тих, хто голосував проти. Для мікро- та малого бізнесу Мін"юст затвердив типову форму плану, а на старті достатньо його концепції. Від відкриття процедури до затвердження плану має минути не більше шести місяців, із продовженням — дванадцяти.
Якщо план погоджено з кредиторами заздалегідь, суд може відкрити процедуру і затвердити його одночасно. Що отримує підприємство Час.
Із відкриттям процедури автоматично зупиняється нарахування штрафів і пені, а відкрити справу про банкрутство неможливо.
Суд може додати мораторій на примусове стягнення і заборону звертати стягнення на заставу — до шести місяців загалом.
Тобто банк не забере заставлене обладнання, а виконавча служба не спише кошти з рахунків. Читайте також Скільки коштує не відбудувати підприємство Збереження контрактів.
Відкриття процедури не є підставою розірвати договір чи вимагати дострокового повернення кредиту, а договірні положення, які передбачають інше, недійсні.
Для нашого виробника упаковки це означає, що ні мережі, ні банк не можуть автоматично "вийти" — питання переходять у площину плану. Гнучкий план.
Кредитори голосують класами: забезпечені, бюджет, незабезпечені, пов"язані особи.
План може передбачати розстрочення, часткове списання боргу і штрафів, обмін боргу на частку, продаж частини майна, релокацію виробництва.
Якщо один клас проти, суд може затвердити план усупереч йому (cram-down), але лише за умови, що жоден кредитор не опиниться в гіршому становищі, ніж у ліквідації. Нові гроші.
Компанії потрібні не лише відстрочки, а й кошти на новий склад чи лінію.
Кодекс дозволяє залучити проміжне фінансування за згодою суду.
Якщо реструктуризація не вдасться, такий правочин не можна оскаржити, а вимоги того, хто дав гроші, задовольняються першими. Рівні умови з податковою.
Бюджет — окремий клас, і податковий борг можна розстрочити чи частково списати, як і інші борги.
Якщо умови для бюджету не гірші, ніж для незабезпечених кредиторів, податкова навіть не голосує — план вважається схваленим. Практика: завод, три ТЕЦ і один провал Харківський тракторний завод із боргами близько 2,3 млрд грн у грудні 2025 року затвердив план із погашенням до березня 2029 року.
Перший варіант суд повертав на доопрацювання: він не штампує документи, а перевіряє їхній зміст. Черкаська ТЕЦ, яка обігріває близько двох третин міста, мала понад 881 млн грн боргу за газ.
У травні 2026 року кредитори одноголосно схвалили план, у червні його затвердив суд: постачальник газу отримав розстрочення на 36 місяців зі списанням штрафів і пені; банк — на п"ять місяців; ДПС — розстрочення екологічного податку на три місяці. Податкова стала повноцінним кредитором у плані, і це спрацювало. Дарницька ТЕЦ у Києві 3 лютого 2026 року зазнала критичних пошкоджень від російського удару.
У липні суд затвердив план її власника, ТОВ "Євро-Реконструкція": частина кредиторів списала штрафи і пеню, а основним джерелом виконання стала компенсація різниці в тарифах, яку компанія очікує від держави.
Станція готується до опалювального сезону. Є і зворотний приклад.
План Дніпровського металургійного заводу суд затвердив у січні 2026 року, але в серпні Верховний Суд скасував це рішення: кредитор довів, що в плані немає конкретних джерел погашення боргу понад 1,3 млрд грн.
Урок простий — без реального джерела грошей реструктуризація не працює. Що з цього має бюджет Деякі постраждалі компанії вже публічно просили відтермінувати податки.
Реструктуризація дає для цього законний і контрольований судом канал без жодних індивідуальних пільг.
Натомість держава отримує: поточні податки працюючої компанії замість "колись після ліквідації"; повернення старого боргу за графіком; збережені робочі місця без витрат на допомогу з безробіття. Усе це без жодної бюджетної копійки.
До того ж це реформа, ухвалена на виконання зобов"язань перед ЄС, і робоча практика — аргумент у діалозі з партнерами. Податкова вже анонсувала окремий підхід до постраждалих від обстрілів підприємств для зменшення фіскального тиску.
Логічним продовженням була б послідовна позиція в процедурах реструктуризації: не блокувати плани, за якими бюджет отримує не менше, ніж інші кредитори і ніж отримав би в ліквідації. Межі інструменту і що робити Превентивна реструктуризація — для життєздатного бізнесу з тимчасовим шоком.
Вона вимагає повного розкриття інформації і дисципліни: жодних дивідендів, позик і продажу майна поза планом, щомісячні звіти.
Повторно скористатися нею протягом року не можна, тож план має бути реалістичним з першої спроби.
Для бізнесу, який відновити неможливо, держава готує інший інструмент — спрощене банкрутство для малого бізнесу (законопроєкт № 15024), але це вже ліквідація, а не порятунок. Підприємству, у яке влучили, варто діяти до першого прострочення: Чесно оцінити перспективи відновлення: збитки, компенсації, можливість релокації. Скласти перелік кредиторів і поділити їх на класи. Зробити реалістичний прогноз грошових потоків і графік платежів. Знайти джерело проміжного фінансування. Домовитися з банком, ключовими постачальниками і податковою ще до суду.
Черкаський план схвалили одноголосно саме тому, що з кредиторами домовилися заздалегідь. Подати заяву з планом або концепцією до господарського суду. Замість висновку Мета російських ударів по складах і заводах — зупинити українську економіку.
Законодавство вже має інструмент, який дає їй змогу не зупинятися, і 2026 рік показав, що він працює навіть для підприємств, у які влучили ракети.
Бізнес зберігає людей і обладнання, кредитори отримують не менше, ніж у ліквідації, а держава — податки.
Альтернатива — хвиля банкрутств, і її ціна для бюджету навряд чи буде нижчою за ціну відстрочення.