Пастка 38%: чому тепловики приречені на хронічні борги за газ

Коли йдеться про тарифи на тепло та розрахунки тепловиків за газ, усе зводять до спрощеної і хибної формули: споживачі справно платять за тепло й гарячу воду, а теплокомуненерго (ТКЕ) однаково накопичують борги перед "Нафтогазом". Проте не всі споживачі знають, звідки береться заборгованість за газ і як виглядає справжня математика роботи теплопостачальних підприємств під час війни. На прикладі тридцятитисячного міста-героя Старокостянтинова покажу, як чинна тарифна політика перетворює на хронічного боржника навіть відповідальне й ефективне теплопостачальне підприємство і чому це вкрай небезпечно напередодні одного з найскладніших за роки війни опалювальних сезонів. Математика розриву Економічно обґрунтований тариф на виробництво та постачання тепла для населення Старокостянтинова в опалювальному сезоні 2025-2026 років становить 4 563,5 грн/Гкал.
Натомість фактичний тариф, за яким ми нараховуємо плату населенню, – 1 746,57 грн/Гкал.
Він не змінювався з 2018 року. Далі – математика: тариф покриває лише 38% реальної, економічно обґрунтованої собівартості нашої послуги.
Що це означає? Уявімо ідеальну картину: усе населення вчасно розраховується з КП "Тепловик".
Навіть тоді підприємство отримує стільки коштів, щоб розрахуватися з контрагентами на ті самі 38%. У теорії це виглядало б так: зарплату колективу ми виплачуємо в розмірі 38% від передбаченої штатним розписом, податки сплачуємо на 38%, за природний газ – теж 38%, за технологічну електроенергію – 38%, аварійні та планові ремонти мереж фінансуємо на 38%.
Насправді це неможливо ні фізично, ні юридично. Зарплата і податки.
Їх потрібно сплачувати вчасно і в повному обсязі.
Затримка чи неповна сплата податків тягне за собою величезні штрафи.
Якщо зменшити зарплати, фахівці переходитимуть туди, де платять стабільно і повністю.
До речі, оплату праці працівників включно з посадовим окладом директора жорстко регламентує галузева угода, тож довільно встановлювати її не можна. Розподіл газу та електроенергії.
Послуги операторів розподільних мереж теж потрібно оплачувати щомісяця в повному обсязі.
Жодні аргументи про мораторій чи воєнний стан тут не діють.
Якщо є поточна заборгованість, оператори просто перекривають засувку і знеструмлюють об"єкти генерації. Власна генерація.
Подушкою безпеки для КП є те, що електрику для технологічних потреб ми виробляємо на когенераційних установках.
Це знижує тиск на бюджет підприємства, але витрати на паливо, обслуговування обладнання та витратні матеріали нікуди не зникають, їх треба фінансувати щодня. Автоматичне списання коштів.
Тепловики не можуть вільно розпоряджатися грошима, які надходять від споживачів.
Постанова уряду №812 визначає пільгову ціну на газ, але водночас закріплює жорсткий алгоритм розподілу виручки з рахунків теплопостачальних підприємств за формулою "65 на 35". Тобто 65% суми, що надходить за тепло й гарячу воду, автоматично списуються як оплата за газ на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг".
Отже, на решту господарської діяльності КП залишається лише 35% від 38% чинного тарифу, тобто 13,3% від економічно обґрунтованого тарифу. Замкнене коло боргів Щоб зрозуміти, звідки взялися борги тепловиків, повернімося у 2021 рік.
Тоді уряд, Офіс президента, "Нафтогаз" та Асоціація міст України підписали меморандум, який мав забезпечити стабільне проходження сезону 2021-2022 років. Це був своєрідний суспільно-політичний компроміс: місцева влада зобов"язалася не підвищувати тарифи на тепло й гарячу воду для населення, а центральна влада та "Нафтогаз" – забезпечити підприємствам галузі прийнятну ціну на газ і своєчасну компенсацію, щоб ті працювали без збитків. Ціну на газ для виробництва тепла для населення зафіксували на рівні 7 420 грн за тис.
куб.
м з ПДВ до 31 травня 2022 року.
Місцевим бюджетам пообіцяли додаткові надходження – збільшення їх частки податку на доходи фізосіб на чотири відсоткові пункти, а тепловикам мали компенсувати різницю в тарифах. Тоді йшлося про тимчасове рішення на одну зиму, проте після початку великої війни заборону підвищувати тарифи на тепло й гарячу воду закріпили на законодавчому рівні.
Відтоді минуло кілька років, і не дивно, що електроенергія, витратні матеріали, пальне та обладнання подорожчали подекуди втричі. Читайте також Втекти від великих ТЕЦ: чому держава не дозволяє масовий перехід на індивідуальне опалення Для теплопостачального підприємства це означає одне: різниця між реальною собівартістю тепла і чинним тарифом для населення нікуди не зникає, а перетворюється на нов борги за газ.
Звідси логічне запитання: про які своєчасні й повні розрахунки за газ може йтися за такої моделі тарифоутворення? Як тепловикам "закривати" борги минулих опалювальних сезонів, коли нині діє точнісінько така сама система "вимивання" обігових коштів з рахунків? Здавалося б, відповідь очевидна і чітко прописана в законодавстві: якщо тариф не покриває економічно обґрунтованих витрат, різницю компенсує держава.
У такий спосіб вона водночас стримує зростання тарифів для населення і не заганяє теплопостачальні підприємства в борги.
Однак цей запобіжник не працює. Держава не виконує своїх зобов"язань: за п"ять років тепловики не отримали жодної копійки компенсації.
У підсумку держава винна ТКЕ за різницю в тарифах подекуди більше, ніж підприємства винні "Нафтогаз трейдингу" за газ. Так, старокостянтинівський "Тепловик" заборгував за газ 274 млн грн, тоді як борг держави перед підприємством за різницю в тарифах перевищив 285 млн грн.
Подібна ситуація, за рідкісними винятками, спостерігається в усій Україні. До 1 липня 2026 року держава не компенсувала тепловикам понад 85 млрд грн.
Це майже стільки ж, скільки становлять борги тепловиків перед "Нафтогаз трейдингом", накопичені після 1 червня 2021 року: 85,91 млрд грн. Зла іронія в тому, що мільярдні борги держави перед теплокомуненерго ніяк не захищають їх від масових судових позовів державного газопостачальника з усіма наслідками.
Судові процеси додають підприємству фінансового навантаження: судовий збір, пеня, 3% річних, інфляційні втрати, 10-відсотковий виконавчий збір. Штучно сформований "хвіст" штрафів, пені та судових витрат подекуди сягає 50% основного боргу.
Компенсувати ці нарахування підприємству не вдасться: вони не закладені в тариф і не передбачені в жодній бюджетній програмі. Як вижи(ва)ти Теплокомуненерго стали заручниками ситуації, коли держава, з одного боку, забороняє доводити тарифи до економічно обґрунтованого рівня і не виконує власних зобов"язань щодо компенсації різниці в тарифах, а з іншого – дозволяє державній групі "Нафтогаз" відкривати виконавчі провадження, блокувати рахунки теплопостачальних підприємств і примусово стягувати з них борги за газ. Чи існують у світі менеджери, здатні за таких умов забезпечити безперебійний опалювальний сезон без накопичення боргів? Відповідь очевидна: ні, адже закони економіки не скасувати ні судовими рішеннями, ні меморандумами. Борг у галузі сягнув критичних обсягів, а виклики, що постають перед тепловиками та "Нафтогазом" напередодні важкої зими, настільки масштабні, що подолати кризу взаєморозрахунків косметичними рішеннями вже неможливо. Було б помилкою зводити кризу до протистояння тепловиків і газопостачальника.
Ми тверезо оцінюємо ситуацію і розуміємо, у яких складних умовах працює НАК.
Йому потрібні кошти на імпортний газ, відновлення інфраструктури та підготовку до зими, тож своєчасні розрахунки для нього критично важливі. Однак не менш очевидне й інше: за чинних підходів і тарифної моделі теплокомуненерго не можуть заплатити за газ коштами, які не закладені ні в тарифах, ні в бюджетних програмах.
Отже, вони приречені на борги. Напередодні складного опалювального сезону ця ситуація потребує системного врегулювання на рівні уряду: взаємозаліку заборгованостей між державою, ТКЕ та "Нафтогазом", компенсації різниці в тарифах і перегляду моделі тарифоутворення на тепло й гарячу воду, щоб нарешті усунути першопричину боргів. Механізм та етапи переходу до економічно обґрунтованих тарифів, як і майбутню систему адресних субсидій для соціально вразливих категорій населення, ще треба обговорювати, але потрібне системне рішення.
Що довше уряд зволікатиме, то дорожче це коштуватиме держбюджету, тепловикам та всім українцям.