Голова НКЦПФР: питання не в тому, чи регулювати віртуальні активи, а як

Олексій Семенюк у колонці на «Економічній правді» виклав позицію Комісії щодо законопроєкту №10225-д напередодні другого читання

Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк вважає дискусію про доцільність регулювання ринку віртуальних активів в Україні закритою.

«Ми не вирішуємо, чи існуватиме ринок віртуальних активів, він уже існує. Ми вирішуємо, яким буде його місце у фінансовій системі», — написав він у колонці Економічної правди.

Приводом стала підготовка до другого читання законопроєкту №10225-д, який Верховна Рада ухвалила за основу рік тому. НКЦПФР, яку очолює Семенюк, подала до нього 80 зауважень і пропозицій та пропонує розподілити повноваження між регуляторами вже на рівні закону — за моделлю, сумісною з європейським регламентом MiCA.

Ринок віртуальних активів в Україні працює вже зараз, без державного дозволу. За міжнародними оцінками, ним користуються 6,5 млн українців, а річний обсяг операцій сягає 100 млрд доларів. Частина українських компаній веде діяльність через іноземні юрисдикції, а громадяни користуються міжнародними платформами.

Хто за що відповідає

НКЦПФР пропонує секторальну модель. Токени електронних грошей (EMT), близькі за економічною природою до грошей і платежів, залишаються в компетенції Національного банку. Регулювання решти категорій віртуальних активів, їх публічної пропозиції та допуску до торгів, а також авторизацію і нагляд за постачальниками послуг Комісія бере на себе.

«Регулювання має виходити не з назви технології, а з економічної природи діяльності та ризику, який вона створює», — пояснює логіку пропозиції Семенюк.

Закон має одразу відповісти на чотири питання: хто встановлює вимоги до ринку, хто авторизує його учасників, хто здійснює нагляд і хто реагує на порушення.

Регулятора визначає закон, а не постанова Кабміну

У початковій редакції законопроєкту регулятора ринку мав визначати Кабінет Міністрів окремим рішенням за погодженням із Нацбанком. Комісія наполягає на іншому підході: закон сам має закріпити модель розподілу повноважень. Бізнес та інвестори повинні знати, хто відповідає за ринок, ще до ухвалення документа, а не дізнаватися це постфактум із урядової постанови. Такий підхід також узгоджує українську модель із логікою MiCA, яка покладає нагляд на компетентні фінансові регулятори з чіткими повноваженнями.

Класифікація активів: суть важливіша за форму

Комісія пропонує оцінювати кожен актив за принципом substance over form — за економічною природою, правами власника, способом емісії, обігом та ризиками, а не за технічною назвою чи технологією. Приклад — NFT: унікальний цифровий твір мистецтва і масова серія токенів з інвестиційною функцією потребують різного регуляторного режиму, хоча технічно це однаковий формат.

Той самий принцип визначить майбутнє токенізації реальних активів. Юридичний статус токена — частка власності, право на дохід чи боргова вимога — має значення більше, ніж технологія його випуску.

Іноземні компанії пройдуть перевірку

Комісія виступає проти автоматичного визнання іноземних постачальників послуг без національної авторизації. У країні, що воює, формально надійна юрисдикція реєстрації компанії не гарантує відсутності зв’язків із державою-агресором чи обходу санкцій. Замість автоматичного визнання Комісія пропонує перевіряти структуру власності, кінцевих бенефіціарів, джерела капіталу та санкційні ризики — AML і санкційний комплаєнс вона розглядає як частину національної безпеки, а не формальну вимогу.

Ліцензія не страхує від ринкового ризику

Падіння ціни Bitcoin чи іншого активу залишається ризиком інвестора, а не підставою для компенсації від держави. Регулятор втручається, коли учасник ринку неправомірно використовує активи клієнтів, приховує інформацію, маніпулює ринком або порушує встановлені законом обов’язки. Водночас вимоги до ліцензіатів мають залишатися пропорційними ризику — надто довга, дорога чи непрогнозована процедура авторизації підштовхне бізнес працювати з інших юрисдикцій, а не в Україні.

Комісія вже готується

НКЦПФР не чекає ухвалення закону: вона вже сформувала окремий напрям роботи з віртуальними активами, вивчає практику регуляторів ЄС та інших юрисдикцій і залучає міжнародних експертів. Частину регуляторної інфраструктури планують фінансувати за рахунок ліцензійних платежів учасників ринку.

Орієнтир Комісії — ухвалення закону у 2026 році. Після цього старт чекає на підзаконні акти, реєстри, систему звітності та перехідний період для бізнесу. Комісія свідомо не називає точну дату запуску регульованого ринку: передчасний запуск технологічно чи інституційно непідготовленої системи вона вважає більшим ризиком, ніж кількамісячна затримка.

Окремо Комісія звертає увагу на банківський сектор: без доступу до банківських рахунків легалізація ринку залишиться формальною. Авторизований учасник із перевіреними власниками, системою AML та звітністю дає банкам основу для risk-based підходу замість автоматичної відмови в обслуговуванні.

Кінцева мета Комісії — не копія MiCA, а український ринок, сумісний із європейським регулюванням: високі стандарти захисту активів клієнтів, прозорості власності, AML та протидії ринковим зловживанням, без зайвої бюрократії там, де вона не працює на зниження ризику.

Повний текст колонки Олексія Семенюка — на сайті «Економічної правди».