Що не так з реформою публічних інвестицій

Реформі управління публічними інвестиціями в Україні виповнилося три роки.
Її головна мета – зробити так, щоб державні й місцеві кошти направлялися на стратегічні пріоритети і працювали в інтересах мешканців громад. Проте нові механізми управління публічними інвестиціями наразі помітно випереджають спроможності громад.
Вони стикаються з низкою проблем, а подання проєктів у DREAM не гарантує автоматичного отримання коштів. Про це йдеться в дослідженні перших результатів реформи, підготовленому в межах проєкту "Контроль публічних інвестицій", який фінансує Євросоюз. Державна платформа DREAM стала цифровою основою нової системи.
Через неї збирають, аналізують та оцінюють інвестиційні проєкти, а також виділяють фінансування на основі інформації, що міститься в DREAM. Хоча в системі зареєстровано понад 34 тис.
ініціатив, далеко не всі з них отримали фінансування.
У системі технічно неможливо побачити, чи виділені публічні або донорські кошти на проєкт.
Відповідний функціонал лише будують. Найактивніше громади подають проєкти у сферах освіти і науки, комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та охорони здоров"я.
Найбільшу активність демонструють Одеська, Львівська та Київська області.
Прифронтові ж регіони, де війна принесла найбільші руйнування, через безпекові ризики та проблеми спроможності подають значно менше заявок. Більшість проєктів, що пройшли секторальну оцінку, отримали позитивний висновок, 12% не затвердили або повернули на доопрацювання.
Головна причина відмов – брак ресурсів у громадах для якісної підготовки документів.
Серед лідерів за кількістю незатверджених проєктів – Одещина, Луганщина та Чернігівщина. На що скаржаться громади Несподівана проблема реформи – термінологічна пастка, у яку потрапляють місцеві керівники.
Громади нерідко подають як інвестпроєкти звичайні капітальні ремонти, хоча такі заходи не відповідають вимогам реформи.
Як наслідок, проєкти отримують низьку оцінку зрілості і не проходять секторальний відбір. Є й більш системні виклики.
Часто громади одразу заповнюють електронні форми в DREAM, не підготувавши стратегії і не проаналізувавши потреби, без збору даних та розрахунку економічного ефекту, сподіваючись швидше подати заявку. Ще одна проблема громад – слабке фінансове планування.
Лише невелика частина ініціаторів проєктів оцінює обсяги майбутнього державного або донорського фінансування та співвідносить їх зі своїми запитами.
У заявках нерідко відсутні розрахунки експлуатаційних витрат чи інших грошових потоків. Не менш складно готувати техніко-економічного обґрунтування.
Фахівцям бракує навичок фінансового аналізу та оцінювання життєвого циклу проєкту. Читайте також Майбутнє українського села: як його відбудовувати після руйнувань Окремий виклик – екологічні вимоги за стандартами "зеленого" переходу ЄС та адаптації до кліматичних змін.
Щоб отримати позитивну оцінку, слід рахувати вплив об"єкта на довкілля і довести його внесок у зниження викидів вуглекислого газу.
Багатьом громадам бракує зрозумілих методик для визначення вуглецевого сліду і через це навіть перспективні проєкти не проходять оцінювання. Проблему посилює кадровий дефіцит.
Через низькі зарплати, високу плинність кадрів і наслідки війни громади втрачають кваліфікованих спеціалістів.
У результаті одна людина часто формує ідею проєкту, готує документацію, веде розрахунки й відповідає за реалізацію.
Висока плинність персоналу не дозволяє накопичувати інституційну пам"ять.
Керівники громад теж не завжди достатньо залучені до підготовки проєктів, покладаючи аналітичну роботу на виконавців. Що з цим можна зробити Частково ці виклики допомагає долати розвиток системи навчання.
За даними Мінекономіки, навчання пройшли 76% фахівців, які працюють з публічними інвестиціями.
Освітні програми пропонують понад 15 громадських організацій і навчальних центрів.
Зокрема, Центр економічної стратегії започаткував серію тематичних вебінарів.
Утім, попит на практичні знання досі високий. Представники громад очікують не лише теоретичних курсів, а й розбору реальних кейсів з типовими помилками, успішними рішеннями та рекомендаціями щодо їх застосування.
Важливий і прямий діалог з міністерствами та експертами. * * * Реформа управління публічними інвестиціями – тривалий процес формування нової управлінської культури.
За міжнародним досвідом такі зміни потребують п’ятьох-десятьох років і вимагають кількох ітерацій зміни державної політики.
Може виявитися, що впровадження цифрових інструментів ітиме швидше, ніж розвиток необхідних знань і навичок для їх ефективного застосування.