Як громадам готуватися до зими

За даними уряду, протягом останніх чотирьох років енергосистема України зазнала 5 796 атак.
Особливо складним виявився поточний опалювальний сезон. Взимку інтенсивність російських ударів була найвищою з початку великої війни.
Атаки охопили весь ланцюг енергосистеми: від ТЕС і ГЕС до ТЕЦ та енергомереж більшості регіонів.
Додатковим навантаженням для системи стала холодна зима. За нормальних умов кожен з цих факторів був би викликом для енергосистеми.
Разом – це ситуація, з якою не стикалася жодна країна.
Після кожного удару або різкого зростання споживання енергетикам потрібен час, щоб відновити баланс між виробництвом і споживанням.
Це може тривати від кількох годин до доби. Саме в цей проміжок стає зрозуміло, наскільки громади готові до кризових ситуацій.
Різні громади пройшли цю зиму по-різному.
Пояснюється це не лише бюджетами чи географією, а й ухваленими або неухваленими рішеннями. Метрики для оцінки готовності громад За якими показниками слід оцінювати стійкість громад в енергетичному плані? Перша і ключова метрика – середня тривалість відключень та співвідношення годин з електропостачанням і без нього.
Це важливо не лише як статистика, а й технічно.
Якщо світло є протягом години, а немає – протягом п"яти годин, то акумуляторні системи не встигають зарядитися і стають неефективними.
Оптимальне співвідношення – рівне, воно дозволяє накопичувачам працювати. Друга метрика – відсоток об"єктів критичної інфраструктури, забезпечених резервними джерелами живлення.
Дивитися варто не лише на наявність генераторів, а й на їхній стан.
Дизельні генератори чутливі до частих запусків, також важлива кількість відпрацьованих ними годин.
Ті генератори, що стояли в котельнях три роки, у найскладніший момент можуть не запуститися. Третя метрика – час відновлення.
Скільки годин потрібно комунальним службам, щоб повернути живлення.
Це показник технічної та організаційної готовності. Четверта метрика – рівень поінформованості населення.
Наприклад, у Кременчуці інформування про відключення побудоване так, що мешканці майже завжди знають, коли відключають світло – планово чи аварійно.
Це не дрібниця.
Людина, яка розуміє, що відбувається, поводиться інакше, ніж людина в невідомості. Що спрацювало: три підходи міст Громади, які відносно стабільно пройшли зимову енергетичну кризу, частіше за все використовували один з трьох підходів або поєднували їх. Перший – резервні джерела для критичних об"єктів.
Забезпечення резервним живленням котелень, насосних станцій, лікарень, шкіл, продовольчих магазинів дозволило містам підтримувати мінімальний рівень функціонування навіть у найгостріші моменти.
Тут як приклад можна привести Київ та Львів. Читайте також Без світла, але з теплом.
Як влада готуватиме міста до зими Другий – енергоефективність як системна підготовка.
Утеплення будинків, модернізація котелень, зменшення втрат у теплотрасах підвищують стійкість до кризи.
Вінниця з її програмами енергоефективних заходів – приклад того, як завчасні системні інвестиції знижують залежність від зовнішніх чинників. Третій – мобільні рішення для швидкого реагування.
Мобільні котельні та розподільчі підстанції можна підключити за лічені години й оперативно перемістити туди, де ситуація найгостріша.
Харків використовував такий підхід і це виявилося ефективним рішенням в умовах постійних змін навантаження. Координація як елемент стійкості Технічні рішення не працюють у вакуумі.
Один з недооцінених чинників стійкості – взаємодія між міською владою, комунальними підприємствами та бізнесом. У Полтавській області цю взаємодію формалізували у вигляді регулярних онлайн-нарад "Діалог влади та бізнесу".
Ініціатором є облрада, запрошення отримують усі комерційні структури та представники громад.
Формат відкритий: кожен може поділитися проблемою або запропонувати рішення.
Не революційний механізм, але робочий, бо проблеми й ресурси стають видимими для різних гравців. Окремо варто говорити про комунікацію з мешканцями.
Під час криз невдоволення часто виникають не стільки через відключення, скільки через брак розуміння ситуації.
Люди не знають, що відбувається і що вони можуть зробити. Важливо не лише надавати графіки відключень, а й інформувати про дії під час тривалих знеструмлень і порядок отримання грантів на генератори, радити, як пережити відключення: звичайний павербанк дозволяє залишатися на зв"язку. У країні діє низка державних та міжнародних програм підтримки, але про них знають небагато людей.
ЦНАПи могли б стати точками, де мешканці отримують чітку дорожню карту: які можливості доступні і як ними скористатися. Що можуть зробити громади Зима завершилася і це найкращий момент для підготовки до наступної.
Ось мінімальний набір дій, які кожна громада може виконати навесні. Перше – провести ревізію енергопостачання.
Ідеться не про збір статистики, а про аналітику.
Різниця суттєва: статистика фіксує показники, аналітика відповідає на запитання, що буде з теплом та електроенергією на конкретних об"єктах.
У кожній громаді мають бути плани А, Б і В для кожного критичного об"єкта. Друге – опрацювати грантові та кредитні можливості.
Дизельний генератор для котельні або лікарні коштує 20-25 тис.
дол.
Для більшості малих громад це складно без зовнішньої підтримки, але вона є: грантові програми іноземних партнерів, кредитні програми на утеплення.
Весна і літо – час для пошуку можливостей. Третє – почати системну роботу з мешканцями: підготувати методичні матеріали, робити роз"яснення через ЦНАП та на відкритих зустрічах про те, що може зробити кожен.
Хтось може придбати невеликий генератор, хтось – павербанк і підготувати мінімальний резерв енергії.
Ця інформація має бути простою і доступною. Досвід зими показав: стійкість громади визначається не лише технікою чи бюджетами.
Вирішальними стають координація і системні рішення, ухвалені заздалегідь.
Саме вони працюють у момент, коли всі ризики виникають одночасно.