Проблема з продажем арештованого майна
Реалізація арештованого майна у виконавчому провадженні – це одна з ключових процедур забезпечення примусового виконання судових рішень, задоволення вимог кредиторів та повернення активів в економіку.
Від ефективності та прозорості цього процесу прямо залежить довіра до системи правосуддя.
Водночас, чинна модель продажу арештованого майна в процедурі виконавчого провадження залишається в далекому 2016 році, складною та недостатньо ефективною, як у правовому, так і в організаційному сенсі.
Функціональна архітектура системи
На сьогодні організація торгів арештованим майном здійснюється через державне підприємство "СЕТАМ", яке одночасно виконує функції адміністратора електронної торгової системи, організатора торгів, часто брокера та зберігача майна.
Такий підхід було закладено у Порядку реалізації арештованого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції від 2016 року, і з того часу він залишається незмінним.
Проблема полягає у поєднанні різних функцій в одному суб"єкті або концентрації впливу, якщо простіше.
Відсутнє чітке розмежування між ролями адміністратора, організатора, оператора та контролера, адже вони всі виконуються одним суб’єктом.
Це ускладнює ефективний нагляд, створює ризики конфлікту інтересів, знижує довіру до системи та прозорість процесів, які в ній відбуваються.
Водночас, за законодавством, формування державної політики у сфері електронних аукціонів належить до компетенції Міністерства економіки і реалізується через відповідні рішення Кабінету міністрів, тоді як порядок реалізації арештованого майна визначається на рівні лише наказу Міністерства юстиції без залучення уряду і профільного міністерства регулятора всієї сфери.
Цифри – вперта річ
За офіційними даними системи "СЕТАМ", з моменту запуску електронних торгів у 2014 році по теперішній час було оголошено понад 536 тис.
аукціонів на суму 514 млрд грн.
З них успішно завершено 16%, тобто кожен шостий.
Загальний приріст ціни на торгах становить близько 11% від стартової вартості.
Для порівняння, в ЕТС "Прозорро.Продажі" з 2016 року оголошено більше 792 тис.
аукціонів на 2,18 трлн грн, з них успішно завершено 21,9%, приріст ціни – 47,6%.
Це свідчить про довіру до дворівневої ЕТС, архітектура якої сприяє більшій конкуренції, за рахунок прозорості процесів та чіткого розмежування відповідних ролей на рівні законодавства для недопущення ризиків концентрації.
Правова невизначеність
У 2016 році Антимонопольний комітет надав рекомендації Міністерству юстиції щодо усунення монопольних ознак та створення конкурентного середовища на ринку реалізації арештованого майна.
Зокрема, пропонувалося розмежувати функції адміністратора та організатора торгів і допустити до участі в ринку інших операторів.
У 2020 році Міністерство юстиції ухвалило наказ №2933/5, яким частково виконало рекомендації – зокрема, передбачило, що адміністратором системи реалізації арештованого майна в процедурі виконавчого провадження має стати АТ "Прозорро.Продажі" (тоді ще ДП "Прозорро.Продажі").
Проте, наказ так і не набрав чинності, оскільки не було оприлюднено оголошення про початок реалізації майна через систему "Прозорро.Продажі" на сайті Мін’юсту.
Таким чином, модель 2016 року продовжує працювати і сьогодні.
Висновок
Поточна модель реалізації арештованого майна у процедурі виконавчого провадження продовжує функціонувати з наявним ризиком концентрації ролей, що був відображений у відповідному рішенні АМКУ.
Такий ризик не може не впливати на загальну довіру до системи реалізації майна в процедурі виконавчого провадження, її результативність (ступінь задоволення вимог кредиторів) та внутрішній показник конкуренції серед її учасників.
Рано чи пізно має відбутися оновлення правової архітектури, яке забезпечить належне розмежування функцій та ролей на рівні відповідних рішень уряду, підвищення довіри та прозорості та інтеграцію продажу арештованих активів в процедурі виконавчого провадження в кращу національну практику відповідно до закону.
Такі зміни не матимуть політичного або персонального виміру, тому що їх метою є підвищення ефективності правового регулювання та довіри до держави і її інститутів.
