Генерацію заганяють у кут

Коли держава говорить про критичну інфраструктуру, енергетика в цьому переліку стоїть першою і це справедливо.
Проте щойно розмова переходить від загальних формулювань до ціни на газ, розрахунків за вироблену енергію, страхування чи захисту станцій, приватна генерація з переліку непомітно випадає.
Хоча працює вона в тих самих умовах і на тих самих споживачів, що й державні об"єкти. Компанії, які входять до нашої асоціації, будують та експлуатують газопоршневі і когенераційні установки потужністю до кількох десятків мегаватів.
Вони розташовані поруч із споживачами і живлять лікарні, водоканали й житлові квартали в ті години, коли після ударів зникає централізоване живлення. Реальність така: із заявлених урядом 1,8 ГВт нової газової генерації працює близько 700 МВт, а понад гігават стоїть непідключений.
Причина передусім у створених державою умовах для тих, хто мав би цю техніку запустити. Ціну неможливо планувати Навесні уряд змінив умови постачання газу для виробників електроенергії.
Частина станцій утратила доступ до палива за регульованою ціною.
На ринку газ коштує 25 тис.
грн за тис.
куб.
м і дорожчає швидше, ніж компанія перераховує собівартість. Паливо – це основна частина витрат на кожну мегават-годину.
За таких умов жоден фінансовий директор не здатен скласти бюджет навіть на опалювальний сезон, не кажучи про бізнес-план, з яким можна прийти до банку. Я давно говорю про середньозважену ціну 21 тис.
грн за тис.
куб.
м.
Це не пільга, а рівень, за якого станція може працювати і купувати паливо на сезон.
Цю ціну треба зафіксувати хоча б на один-три роки.
Отримавши таку передбачуваність, інвестори зможуть брати кредити під заставу власних станцій і будувати далі. Однак газове питання не зводиться до ціни.
Наказом №427 від 7 вересня Міненерго змінило правила обмеження газопостачання в кризових ситуаціях. З цих правил прибрали окремий критерій критичної інфраструктури.
Виробників тепла тепер розподіляють за черговістю залежно від того, чи можуть вони перейти на інше паливо, а газопоршнева установка цього зробити не може. Підприємства електроенергетики в правилах не названі, тож до захищених вони можуть потрапити лише як ті, що надають важливі суспільні послуги.
Частину рішень віддано на розсуд обладміністрацій, тож для когенерації, яка виробляє тепло й електрику, місце в черзі визначатиме тлумачення конкретного чиновника. Пік споживання газу припадає на січень і лютий, коли удари по видобутку та газовій інфраструктурі можуть за ніч змінити баланс.
Якщо морозного вечора після удару газ першими обмежать ТЕЦ і когенераційним станціям, система заощадить кубометри, але втратить мегавати й гігакалорії в містах з пошкодженою мережею. Ми наполягаємо, щоб ТЕЦ і когенераційні установки, які виробляють тепло й електрику для громад, незалежно від форми власності віднесли до захищених споживачів і щоб цієї зими жодних лімітів газу для них не запроваджували. Оператор не платить виробникам За нашими оцінками, борги Укренерго перед учасниками ринку наближаються до 38 млрд грн.
До самої суми галузь, на жаль, уже звикла, а от відсутність бодай орієнтовної дати, коли цей борг почнуть погашати, досі незрозуміла. Станції виконують команди диспетчера і в години дефіциту ціна на балансуючому ринку може сягати граничних 17 тис.
грн за МВт-год.
Проте висока ціна мало що важить, коли гроші надходять через місяці або не надходять узагалі.
Газ на наступний місяць треба оплачувати вже зараз, і жодна компанія не може роками фінансувати системного оператора коштами, які за цей час знеціняться. Читайте також "Під парканом валяється понад гігават".
Обладнання для нової газової генерації є, але воно не використовується Ми пропонуємо механізм, за якого Мінфін формує цільовий резерв або надає Укренерго позику, яку можна спрямувати лише на розрахунки з виробниками.
Ініціювати таке рішення має уряд, а деталі варто напрацювати за круглим столом за участю представників Мінфіну, Міненерго, НКРЕКП, Укренерго і галузі. Паралельно доведеться розібратися з тими, хто не платить за електроенергію, прикриваючись статусом захищеного від відключення споживача.
Держава, яка перевіряє зловживання бронюванням, здатна застосувати ту ж логіку до енергетичних боржників, щоб гроші в ланцюжку розрахунків почали рухатися. Страхування відсутнє Міжнародні перестраховики не беруть на себе ризики української енергетичної інфраструктури, тож приватний ринок такої послуги нам не продасть.
Єдиний інструмент – державна програма через Експортно-кредитне агентство. Ця програма компенсує втрату майна в межах 30 млн грн, хоча один силовий трансформатор може коштувати в рази більше.
Щоб лише підтвердити збиток, власник має замовити експертну оцінку вартістю близько 100 тис.
грн.
Галузь просить підняти ліміт щонайменше до 100 млн грн і поступово перейти від компенсації збитків до повноцінного страхування воєнних ризиків. Уряд анонсував нову систему страхування воєнних ризиків.
Держава планує внести до неї 1 млрд дол., партнери – ще близько 3 млрд дол., а компенсацію обіцяють виплачувати протягом 30 днів.
Ми цей крок підтримуємо. Однак максимальної компенсації близько 5 млн дол., як визнали в уряді, великому бізнесу замало, а генеруючі об"єкти за вартістю обладнання належать до великого бізнесу.
Тому генерація має увійти в цю систему з лімітами, які відповідають реальній вартості станції.
Інакше страховий поліс залишиться формальністю. Захист заганяє в збитки Ворог не розрізняє форми власності і б"є по всьому, що дає світло і тепло.
Невеликі станції уражають так само, як великі, і частину з них власникам уже доводилося відновлювати по кілька разів.
Скромний масштаб робить такий об"єкт хіба що менш помітним для державних програм захисту, але аж ніяк не для ворожих дронів. Приватні когенераційні станції досі не входять до державного периметра захисту.
Нам цілком логічно кажуть: оформіть паспорт об"єкта і долучіться до реєстру стійкості.
Однак приєднання до реєстру означає обов"язок працювати цілодобово, тоді як оплати за такий режим не передбачено і тариф там нульовий. У жовтні ціна на ринку "на добу наперед" становила 2,7-4,7 тис.
грн за МВт-год., а лише газова складова мегават-години когенераційної установки – близько 6,5 тис.
грн.
Отже, станція, яка працює цілодобово, втрачає гроші щогодини і до весни вичерпає обігові кошти.
Виходить, що нам пропонують захист в обмін на роботу в збиток.
Навіть якщо ракета таку станцію омине, її зупинить касовий розрив. Громади й обласні адміністрації не стали чекати загального рішення.
В одній громаді об"єкти учасників асоціації захищають місцевими силами, а в одній з областей голова ОДА домігся виділення коштів на інженерний захист приватної станції.
Тепер область замовляє проєктування й будівництво і розраховується з підрядниками як розпорядник коштів.
Власник станції не отримує жодної гривні, натомість держава отримує захищений об"єкт, який живить її громади. Прозорішу схему важко придумати, але наразі вона тримається винятково на особистій ініціативі конкретних керівників і сусідня область може про неї навіть не знати.
Тому таку модель варто перетворити на загальне правило з чітким порядком, критеріями відбору об"єктів та окремим рядком у бюджеті. Генерація, яку не загнати в кут Масштабні енергетичні проєкти з"являються в усьому світі і Україна не виняток.
Уряд говорить про гігавати нової газової генерації, партнери – про мільярдні страхові фонди, проте без фінансово стійкого ринку інвестицій не буде. Глобальний капітал не боїться масштабних викликів.
Він боїться ринків, де немає гарантій оплати, передбачуваності й довіри.
Кожен неоплачений рахунок за балансування чи кожну зміну правил посеред сезону інвестор зчитує як такий сигнал.
Без фінансової стабільності навіть найкращі проєкти лишаться на папері. Бізнесу потрібні три речі: прогнозована ціна палива, передбачувані розрахунки за вироблену енергію і правила, які не змінюються посеред гри.
Рішення, яких бракує, цілком конкретні і більшість з них не потребує нових законів.