Чому буксує план "Б" в енергетиці?

Останні два роки вся країна активно впроваджувала розподілену генерацію, зокрема газопоршневі та газотурбінні установки (в тому числі когенераційні).
"Гігават Зеленського", заявлений ще у 2024 році реалізувався, за наведеними новим міністром енергетики Денисом Шмигалем даними тільки у 2025 році. За його словами торік було введено в роботу 762 МВт розподіленої генерації, що утричі більше, ніж у 2024 році, – 225 МВт.
Всього ж Україна наразі потребує тільки цього року встановлення 2,2-2,7 ГВт розподіленої генерації. Якщо брати СЕС – то там все добре.
По ВЕС були питання з пільг по ПДВ при ввезенні обладнання (єдине, що гальмувало розвиток), але його вирішили і 0,8 ГВт, за словами голови правління Української вітроенергетичної асоціації Андрія Конеченкова, у 2026 році буде введено в експлуатацію. Проблеми є тільки по газових установках.
Хоча їх різновид – когенераційні (КГУ), дають і тепло і електроенергію одночасно.
В умовах пошкоджень ТЕЦ, що забезпечують і теплом, і електроенергією великі міста, саме КГУ мали б бути планом "Б" для виживання і житлового сектору, і бізнесу.
Проте у Києві та цілій низці менших міст цього не сталося. Наразі в Україні введено понад 250 МВт когенерації, але ще стільки ж – 200 МВт – досі на різних стадіях реалізації.
Чому? Читайте також Власне "сонце": як бізнес облаштовує генерацію По-перше, через технічні складнощі.
Так, до придбання\отримання не була розроблена проєктно технічна документація – яким чином буде і куди буде йти тепло та електроенергія, чи можливий продаж надлишків в ОЕС України. Найголовніше – особливо це стосується місцевої влади, не було враховано, що на створення технічних можливостей живлення комунальних об"єктів та передачі електроенергії в енергосистему, адже необхідно встановити масу обладнання (розподільчі пункти, ТП, автоматика, система керування).
Все це, за оцінками інсталяторів становить до 50% від вартості самої станції. Ще одна технічна проблема – наявність мережевої можливості ОСР прийняти цю електроенергію в ОЕС України – поруч з такою потужною КГУ банально немає відповідних по потужності ліній електропередач та розподільчих підстанцій.
Окремою проблемою є отримання статусу активного споживача – особливо для муніципалітетів.
Але й для бізнесу теж. Мова йде перш за все про нормативні колізії при проєктуванні та впровадженні енергоостровів у межах окремих мікрорайонів міст чи підприємств та їх синхронізації з ОЕС України.
З такого типу технічними проблемами стикнулася навіть одна з найбільших мереж ритейлу, що закупила необхідні установки, ввела їх в експлуатацію, але в режимі острова вони поки не працюють. Читайте також Чи стане українська енергетика магнітом для зелених інвестицій ЄС? По-друге, через пасивність бізнесу та органів місцевого самоврядування (ОМС) у вирішенні як технічних, так і економічних проблем.
Не всі мери та депутати ОТГ бачили економічну доцільність витрачати кошти на доведення до ладу отриманих від міжнародних донорів КГУ чи міні котелень. Найбільш показовий кейс Обухів.
Місто отримало дві газопоршневі установки ще у січні 2025 року.
Міні-ТЕЦ загальною вартістю 3,5 млн дол.
передало агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Генератори мають потужність по 1,9 МВт кожен, та можуть покрити близько половини потреб міста.
Проте вони досі не введені в експлуатацію. "Проєктно-кошторисна документація знаходиться на погодженні в ДТЕК, що спричинило відтермінування робіт з підключення установок.
І хоча законодавством передбачено спрощений порядок підключення такого енергетичного обладнання під час воєнного стану, схоже міська влада Обухова не планує проводити ці роботи за спрощеним порядком", – свідчить депутат Обухівської міськради Богдан Яцун. Цікаво, що секретарка та виконувачка обов’язків голови Обухівської міської ради Лариса Ільєнко це прямо підтвердила. Багато таких прикладів і в бізнесі – це ресторани та супермаркети, що масово закриваються не тільки в Києві, а й по всій країні.
Але, до речі, не в Харкові – тут місцева влада реально забезпечила роботу отриманих по лінії USAID КГУ, хоча на початковому етапі, і особисто знаю це достеменно, від місцевих енергетиків, теж стикнулася з описаними вище технічними проблемами. Читайте також Хто інвестуватиме в енергетику По-третє, і бізнес, і ОТГ не стали залучати фахових спеціалістів – інжинірингові та монтажні компанії до розробки проєктів, винайдення технічних рішень та монтажу і введення в експлуатацію.
Чи то економили, чи то залучали когось за корупційним принципом, а потім ті виявилися некомпетентними та неспроможними. Замість висновку Все вищевикладене – це спроба окреслити причини, щоб грунтуючись на їх усвідомленні, запропонувати кроки щодо корекції дій влади (як центральної, так і передусім, місцевої), бізнесу та структур громадського суспільства. Отже, по-перше – потрібен "жорсткий пендель" від Кабміну та Офісу президента щодо реальних дій мерів, бізнесу, енергокомпаній та регуляторних структур. По-друге, координація в пошуку, акумулюванні та спрямуванні фінансового та інжинірингового ресурсу на негайне введення в експлуатацію всіх наявних КГУ, СЕС, ВЕС, генераторів тощо. По-третє, НГО, ОСББ, пересічні мешканці не мають мовчати.
В цивілізований спосіб слід вимагати негайних конкретних кроків з монтажу та запуску усіх генеруючих потужностей розподіленої генерації.