Чому хейтять підприємниць

В Україні успіх жінок у бізнесі дедалі частіше стає предметом жорсткої критики.
У світі, де майже не залишилося безпечного простору для дії, жінки, які намагаються досягти успіху, опиняються під постійним прицілом – незалежно від того, запускають вони новий проєкт чи ініціюють благодійні заходи.
Замість підтримки вони дедалі частіше отримують звинувачення, підозри та знецінення своїх зусиль. Достатньо одного гучного коментаря в соцмережах, щоб винести вердикт.
Ставлення до бізнесу стає жорстким, а люди, які часто не мають жодного уявлення про реальні обставини, у яких працюють компанії, дозволяють собі критикувати, судити і давати поради, не замислюючись про наслідки.
В умовах тривалої війни, коли багато хто відчуває безсилля та стрес, ми шукаємо об"єкти для компенсації внутрішньої напруги і часто такими мішенями стають жінки, які досягають успіху. Неправильно сприйнятий успіх під час воєнного часу стає приводом для незадоволення та агресії.
Чужі досягнення дратують, адже легше повірити, що за ними стоїть щось недобре, ніж визнати: хтось зміг досягти успіху, а ти – ні.
Це особливо стосується жінок у бізнесі, які часто піддаються найбільшій критиці з боку своїх же колег.
Жінки стають найжорсткішими суддями одна одної, ставлячи під сумнів здатність інших жінок створити успішний бізнес і бути незалежними. Читайте також Бізнес на старих хатах.
Як львівська підприємниця реставрує та продає старі сільські будиночки Чому ж успішні жіночі кейси викликають таку хвилю недовіри і скепсису? Чому суспільству так складно повірити в те, що жінка може побудувати бізнес самостійно, без покровителя? Мій шлях у бізнесі – яскравий приклад цієї недовіри. Після десяти років роботи в діамантовій індустрії я створила власний бренд ювелірних прикрас SOLO for Diamonds.
Хоча мені вдалося зберегти та розвинути бізнес під час війни, я знову і знову чую запитання "хто вам допоміг" або "хто вас фінансував".
Це питання, які майже ніколи не ставлять чоловікам-підприємцям, і вони яскраво демонструють глибокі стереотипи, яких ми досі не подолали. Ми любимо говорити про рівність, але виявляється, що до неї не готові ні суспільство, ні самі жінки.
Підтримати іншу жінку означає визнати її право на успіх, а це часто складніше, ніж знецінити її досягнення та заспокоїти себе думкою, що "їй просто пощастило".
Соціальні мережі лише підсилюють цю тенденцію, даючи голос тим, хто нічого не створює, але відчуває моральне право впливати на репутацію тих, хто працює, ризикує і розвиває економіку країни. Ми стоїмо перед важливим вибором: або ми продовжуємо знищувати тих, хто створює, або навчаємося підтримувати одне одного.
Бізнес має бути відкритим до критики, але важливо розрізняти конструктивну критику і колективне знищення.
Якщо ми не навчимося перевіряти факти і чути одне одного, то ризикуємо втратити не лише окремі бренди, а й економіку загалом. Ми живемо у світі, який важко вважати середовищем цінностей, бо він уже колись розіп"яв найідеальнішу Людину і, судячи з усього, не зробив жодних висновків.
Не шукайте в ньому правди, адже вона непомітно ховається в кожному з нас.
Тільки ми самі здатні створити простір, де підтримка і взаєморозуміння стануть нормою.