Як досягнути стратегічного лідерства

У багатьох компаніях стратегія стала даниною ритуалу.
Стратсесії проводять, фіксують на папері, презентують командам, але зміни не запускаються.
Попри ніби зрозумілі цілі і погодження керівників, розвиток застрягає в операційній рутині. Причина в тому, що стратегія як документ – не гарантія стратегічності.
Стратегічність – це не факт наявності плану, а здатність лідера мислити і діяти системно.
Ця здатність не виникає сама собою.
Вона складається з чотирьох взаємопов’язаних компонентів, які формують культуру стратегічного лідерства. Як коуч і консультант я не раз спостерігав, як сильні ідеї не втілюються.
Бракує не бачення, а системної роботи із змінами.
То що таке стратегія на практиці і як її не планувати, а реалізувати? Розберемо чотири ключові компоненти-етапи. 1.
Стратегічне мислення. Це GPS, який допомагає не лише бачити, де ми є, а й розуміти, куди і навіщо рухаємося.
Більшість лідерів працюють у режимі калькулятора: швидко вирішують завдання, раціоналізують, планують.
Однак стратегічне мислення – це інший режим: повільний, рефлексивний, з розфокусом і допуском сумнівів. Я раджу просту практику: 30-60 хв на тиждень без ноутбука, завдань і ролі CEO.
Просто ти і чистий аркуш.
У тиші.
Дозволити собі побачити, що важливе зараз, яку ініціативу час запустити, яку закрити, яка проблема гальмує весь ріст. 2.
Узгоджена стратегія. Єдина узгоджена стратегія – це колективне зобов’язання.
Рішення, у якому кожен учасник топкоманди бере на себе конкретну роль.
Є відповіді на питання, які цілі в пріоритеті, що ми не робимо, які ресурси потрібні.
Головне – як ця стратегія має реалізовуватися в структурі, у щоденних рішеннях, у логіці рутини. Така стратегія завжди має форму: вона зафіксована і бажано – візуалізована.
Ефективні команди не виходять із сесії з презентацією.
Вони виходять з дорожньою картою, відповідальними і першим блоком реалізації. 3.
Готовність працювати із стратегією – ментально та організаційно. Одна з найбільших ілюзій: якщо ми прописали стратегію – вона реалізується.
Насправді це як механічна коробка передач: старт вимагає зусиль.
На першій передачі авто рухається повільно й дорого з точки зору витрат пального, але без цього не перемкнешся на другу передачу, на якій авто їде оптимальніше. Після запуску потрібна система – поза операційкою.
Це окремий проєкт, який має свій темп реалізації цілей, ресурси та пріоритетність.
Роудмеп такий. – Розподіл стратегічних ініціатив між конкретними робочими групами (з двох-чотирьох топів). – Регулярні зустрічі кожної групи раз на два тижні з фокусом на виконання стратегії. – Підключення зовнішнього фасилітатора або внутрішнього коуча для збереження фокусу і роботи із станом команди. – Видимість прогресу: дошки, презентації, щотижневі апдейти, які дозволяють бачити результат і пам’ятати про цілі. – Регулярний стратегічний чекап: короткі зустрічі, присвячені винятково стратегії. 4.
Здатність повертатися до стратегії щодня. Чому стратегія не втілюється? Головна причина – про неї забувають.
У ритмі щоденної операційки стратегічне мислення стирається.
Лідер відкриває ноутбук і переходить у режим "пожежника": чати, термінові мітинги, завдання команди. Стратегічність потребує часу і простору – інтелектуальних та організаційних ритуалів.
Виділені зустрічі без операційки – час у календарі, який не можна перенести.
Це постійні нагадування на рівні фізичних артефактів: стратегічна мапа, роздрукований план, візуалізація пріоритетів у командному просторі. Але і цього може бути недостатньо.
Ключ – у здатності ментально повертатися до стратегічного рівня мислення.
Ми рекомендуємо окрему стратегічну зустріч з командою раз на два тижні для звірки напряму. Champions і робочі групи: масштабування стратегічного фокусу. Після стратсесії не варто сподіватися на "органічну реалізацію".
Лідер має сформувати перші групи змін (change agents) з людей, які не тільки розуміють стратегію, а й захочуть її реалізовувати.
Так звані champions створюють peer pressure у команді: інші бачать, як виглядає включеність, і поступово втягуються.
Така архітектура дозволяє масштабувати стратегічність без мікроменеджменту. Читайте також: Поклейте з ним шпалери Типовий кейс – перші три команди агентів змін у компанії стартують із зрозумілими труднощами: доводиться адаптувати процеси, перебудовувати комунікацію, шукати нові способи взаємодії.
Ці команди створюють нову норму.
Наступні п’ять команд включаться в роботу набагато швидше, бо змінилися контекст і культура. "Leaders go first!" Роль СЕО вкрай важлива на кожному етапі реалізації стратегії.
Тонка межа – визначити відповідальних, делегувати частину реалізації, але при цьому завжди тримати стратегію у фокусі, повертатися ментально.
Хороший варіант – у кінці кожного дня ставити собі питання: "Що я зробив/ла для реалізації стратегії?". Варто пам’ятати, що стратегічність – це ключова відповідальність лідера компанії.
Стратегія працює лише тоді, коли вона стає частиною системи компанії.
Не презентацією, не декларацією, а ритмом, ролями і відповідальністю. Стратегічність – це не інтелектуальна вправа, а управлінська дисципліна.
Якщо лідер вибудовує систему, де є мислення, узгодженість, регулярність, драйвери змін та постійний чекап, то стратегія починає реалізовуватися.