Як правильно закрити шахти

Поки Україна бореться на фронті за своє існування, а левова частка бюджету йде на зміцнення обороноздатності, зусилля влади мали б скеровуватися зокрема на розвиток регіонів та громад.
Вони можуть стати важливими джерелами наповнення державної казни для формування фундаменту післявоєнного відродження. Попри величезний економічний потенціал промислових об"єктів вугільних підприємств, зараз реалізуються проєкти з їх ліквідації.
Вони не тільки ховають цей потенціал у зародку, а й супроводжуються величезними бюджетними витратами. Асоціація вугільних громад України представляє інтереси 24 громад з восьми областей, де завершуються останні етапи підготовки до ліквідації частини вугільних підприємств.
Мова йде про цілісні майнові комплекси, які містять усю необхідну інфраструктуру, будівлі та комунікації.
Це не просто занедбані шахти, це готові майданчики для створення індустріальних парків та нових економічних кластерів, здатних забезпечити робочі місця та податкові надходження. Замість реалізації цього колосального потенціалу обирають найпростіший і водночас найбільш нераціональний шлях цілковитого руйнування.
Проєкти ліквідації передбачають знесення всіх будівель вугільних підприємств та знищення комунікацій.
Те, що на папері називають відновленням природного середовища, насправді є перетворенням промислових гігантів на пустирища. Мало того, усе це будуть фінансувати з державного бюджету.
Вартість ліквідації лише однієї великої шахти може перевищити 270 млн грн.
Таким чином з держбюджету витрачатимуть сотні мільйонів гривень на знищення активів, які могли б стати рушійною силою економічного зростання наших громад. Передані для підготовки до ліквідації або ліквідуються такі майнові комплекси. ДП "Шахта "Зарічна" ДП "Бурвугілля" Розріз "Верболозівський" ДП "Шахта №1 "Нововолинська" Шахта "Надія" Шахта №9 "Нововолинська" Шахта "Великомостівська" Перейняти європейський досвід чи наступити на граблі Перетворення колишніх великих промислових підприємств на нові економічно успішні проєкти – це не намагання винайти велосипед.
Європейські країни йдуть цим шляхом десятки років.
На територіях колишніх вугільних копалень створюють індустріальні й технологічні парки, сонячні та вітрові електростанції, дослідницькі центри та інноваційні хаби, центри креативних індустрій та різноманітні музеї.
Деякі шахти потрапили в список об"єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вугільні громади України готові пропонувати проєкти, які можна реалізувати на місці колишніх шахт завдяки раціональному використанню приміщень підприємств та їх комунікацій.
Ініціаторів підтримують міжнародні партнери, інвестори, які мають досвід реалізації подібних проєктів у ЄС, готові вкладати в це кошти. Натомість ми обираємо варіант руйнування промислових об’єктів, що мають потенціал подальшої експлуатації в рамках нових проєктів.
Це абсолютно нераціональне витрачання ресурсів, особливо в умовах війни, коли кожен актив має бути спрямований на відновлення та розвиток країни. Ілюстрацією неефективного використання ресурсів є значні бюджетні витрати, що обчислюються сотнями мільйонів гривень.
За інформацією з відкритих джерел, лише у 2025 році ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" провела закупівлі послуг з ліквідації вугільних підприємств на очікувану суму понад 155 млн грн.
Ці кошти могли б бути інвестовані в розвиток, а не в знищення.
Ось лише кілька прикладів. ДП "Шахта "Зарічна" – 40 млн грн, ДП "Бурвугілля" – 70 млн грн, розріз "Верболозівський" – 41 млн грн, ДП "Шахта №1 "Нововолинська" – 6 млн грн. Інвестиції в демонтаж – це безглузде використання державних грошей.
Замість того, щоб вдихнути в об’єкти нове життя, створити робочі місця і дати поштовх економіці, ми самі позбавляємо себе можливостей для розвитку. Десятиліття збитків: нескінченний цикл ліквідації Необґрунтовані витрати державних коштів – не єдина проблема.
Ми втрачаємо найцінніший ресурс – час.
Почасти на реалізацію проєктів ліквідації йдуть роки і десятиліття.
З року в рік держава викидає шалені суми на утримання об"єктів, адміністративні процедури та роботи з ліквідації.
Це перетворюється на нескінченний цикл збитків, який не приносить жодної користі громадам чи державі, а лише поглинає фінанси і час, які мали б бути спрямовані на розвиток. Окремі вугільні підприємства почали процес ліквідації наприкінці 1990-х років і досі його не завершили.
Можна тільки уявити, скільки нових підприємств та робочих місць можна було б створити за ці роки і якою була б сума надходжень у бюджети. Підприємства, що перебувають у стадії підготовки до ліквідації та ліквідації за бюджетні кошти ПідприємстваРішення уряду щодо ліквідаціїРішення Міненерго з підготовки до ліквідації та ліквідаціїПідготовка до ліквідації державних вугледобувних підприємствПрАТ "Шахта "Надія"20012021ДП "Шахта №9 "Нововолинська"20152021ДП "Шахта "Зарічна"20152019ДП "Шахта імені Д.
С.
Коротченка"20082014ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля"20222022Ліквідація вугледобувних підприємствШахта №1 "Нововолинська" ВО "Укрзахідвугілля"19972022Шахта "Верболозівська" ДХК "Олександріявугілля"20012001Шахта "Родинська" ДП "Мирноградвугілля"20152019Шахта "Південна" ДП "Торецьквугілля"20162019ДП "Шахта "Нова"20012007Шахта "Родіна" ДХК "Первомайськвугілля"19972000Розріз "Верболозівський" ДХК "Олександріявугілля"19971997ДП "Бурвугілля"20012021Шахта "Північна" ДП "Торецьквугілля"20012020 Шлях до відродження: приватизація замість знищення Протягом останніх десяти років було багато розмов про ліквідацію вугільних підприємств та вдосконалення управління галуззю.
Проте практика реформування показала, що роздержавлення в секторі не дало очікуваних результатів.
Передусім це стосується підвищення ефективності використання державного майна. Саме тому приватизація підприємств галузі є не просто можливістю, а необхідністю.
Вона дозволить оптимізувати державну підтримку для подальшого розвитку вугледобувних підприємств і створити сприятливі умови для залучення недержавних інвестицій, які так потрібні для реального відродження. Ліквідація вугільних підприємств – це не лише питання економіки чи екології, це передусім питання соціальної відповідальності.
Ідеться про сукупність зобов’язань держави, підприємств та інших зацікавлених сторін щодо пом’якшення негативних наслідків закриття шахт для тисяч родин їх колишніх працівників.
Без соціально відповідального підходу ліквідація підприємств створює реальні ризики соціальної дестабілізації, економічного занепаду та знищення потенціалу громад. Необхідно об’єднати зусилля центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадського сектору з метою розробки та впровадження заходів справедливої трансформації, орієнтованих на розвиток вугільних громад, створення робочих місць, забезпечення потреб населення. Асоціація вугільних громад України переконана, що необхідно зробити рішучі кроки, спрямовані на збереження готових майданчиків для ведення діяльності та розвитку громад.
Замість руйнування ми наполегливо просимо владу посприяти в питанні збереження будівель та інфраструктури вугільних підприємств. Пропонуємо передати ці об"єкти до Фонду державного майна з подальшою приватизацією майнових комплексів – цілком або частинами.
Асоціація вже звернулася з такою пропозицією зокрема до Міністерства енергетики. Цей крок дозволить уникнути значних витрат з держбюджету на реалізацію руйнівних проєктів ліквідації, суттєво підвищить інвестиційну привабливість наших регіонів шляхом розвитку діяльності індустріальних парків, збільшить кількість робочих місць, підвищить купівельну спроможність населення та, що важливо в час війни, збільшить податкові надходження до бюджетів усіх рівнів. Реалії вимагають рішучих та відповідальних рішень.
Продовжувати політику знищення цінних активів – це помилка, яка призведе до замороження цих активів на десятиліття.
Україні потрібне відродження, а не руїни.