Провідні науковці презентували в Мінекономіки дослідження щодо ринку праці України

17 квітня 2025 року відбулося перше в цьому році засідання Наукової платформи при Мінекономіки за участі 100 науковців, урядовців, фахівців центральних органів виконавчої влади. Зокрема, науковці Інституту демографії та проблем якості життя НАН представили результати дослідження «Аналіз стану та проблем ринку праці: наявна та прогнозована кількість людей за категоріями (регіони, професії, статус зайнятості тощо)».
Актуальність теми дослідження зумовлена глибинними зрушеннями в безпековій, економічній та демографічній сфері, спровокованими повномасштабним вторгненням рф, та відсутністю в цих умовах статистичної звітності.
Важливим результатом дослідження стала попередня оцінка потреби економіки у робочій силі та її пропозиції з боку населення для досягнення реального щорічного росту ВВП країни у 4%. Згідно з результатом дослідження,  протягом 2025-2030 років потреба економіки України в робочій силі зростатиме більшими темпами (до + 10%), ніж збільшиться пропозиція з боку робочої сили (до +7%).
Загалом це означатиме, що на одне робоче місце в Україні претендуватиме менша кількість осіб, ніж зараз. Особливо ситуація загостриться у сільському господарстві та промисловості, де потреба в кадрах, щороку, починаючи з 2026 року, на 30-40% перевищуватиме кількість можливих претендентів.
Прогнозні оцінки враховували повернення в Україну не менше як третини українців, які виїхали після 24 лютого 2022 року, а також очікування зростання продуктивності праці у різних секторах економіки. Таким чином, якщо показники повернення українців не зможуть радикально збільшитись, вирішення проблеми дефіциту кадрів на підприємствах потребуватимуть глибоких змін в політиці прискореного зростання продуктивності праці. Також буде потреба в активізації виходу на ринок праці верств населення, які зараз перебувають поза межами робочої сили.
На думку науковців для мінімізації проблеми дефіциту кадрів необхідно суттєво удосконалити державну політику у напрямку:
покращення обліково-статистичної оцінки робочої сили, робочих місць та вакансій; скорочення часу і витрат пошуку роботи (для населення) та працівників (для роботодавців); стимулювання організаційної та технологічної модернізації підприємств; формування для населення доступної інфраструктури із надання послуг догляду та ведення домашнього господарства; зменшення проявів ейджизму та інших форм дискримінацій на ринку праці.