Сергій Касьянов: Україна здатна розібратися зі своїми президентами та створити свідому еліту

В українському бізнес-товаристві ситуація, яка склалася навколо очікуваного перемир"я в російсько-українській війні, викликає гостру реакцію.
Свою думку висловив сьогодні Сергій Касьянов, власник сільськогосподарського холдингу KSG Agro, що є однією з ключових компаній,які забезпечують продовольчу безпеку прифронтових регіонів. Кожен, хто колись керував автівкою, знає, що таке екстренне гальмування.
Воно завжди призводить до втрати керованості, а на слизькій дорозі з великою швидкістю може стати причиною трагедії.
На мій погляд, сьогодні, від України, деякі західні партнери вимагають саме такої поведінки - різко загальмувати та розвернути державу на 180 градусів.
Чи потрібно казати, наскільки це може бути небезпечно для України та українців? Востаннє ми спостерігали щось подібне, коли починалася Революція Гідності.
Ще вчора уряд Віктора Януковича на всіх парах прямував до інтеграції з Європейським Союзом, а українське суспільство в цілому було підтримано українською громадськістю.
І раптом - наступного дня - Україна почула: "Стоп! Тепер ми різко розвертаємося в інший бік!".
Наслідки цієї необачності Україна відчуває по сьогодні.
Але в 2013 році війни не було, вона розпочалася в 2014 році. На мою думку, Президент України Володимір Зеленський розуміє, що смикнути "стоп-кран" в 2025 році, в умовах триваючого російського вторгнення самогубно.
Причому не тільки і не стільки для нього особисто, але й для всіх нас, для всієї країни.
Це не менш самогубно й для європейських політичних еліт.
Ще вчора керівництво США було єдиної думки з українцями та іншими європейцями в тому, що росія є агресором, а путін диктатором.
Сьогодні нам всім пропонують забути про підступне вторгнення, ріки крові, мільйони скалічених людських доль, про Ірпень, Бучу, Ізюм, Маріуполь, та визнати якусь "правду", гідну дружніх рукостискань та скасування санкцій. Звичайно, немає жодної людини при здоровому глузді, яка б не хотіла зупинки кривавої війни.
Не існує жодного українця, який не хотів би припинити цю війну.
Але навряд чи переговорний процес, який супроводжується провокаційними заявами в хамській формі, можна назвати щирим "прагненням до миру".
Нам пропонується зняти санкції з агресора та накласти "контрибуцію" на постраждалу країну? Диктатором ми маємо вважати не господаря Кремля, а Президента України? І бачити загрозу демократії не в росії та Північній Кореї, а в європейських політиках? У будь-якої адекватно мислячої людини, для якої етика та здоровий глузд - не порожній звук, такий підхід не може викликати нічого, крім відрази. Але давайте відійдемо від етичної сторони питання.
Сьогодні Сполучені Штати пропонують Володимиру Зеленському різко смикнути "стоп-кран" та розвернути країну, яка стікає кров’ю, на 180 градусів.
Навряд чи в Москві та Вашингтоні не розуміють, що цей розворот принесе мільйонам українців не "мир на умовах Кремля", а ще більші страждання, новий виток насильства та хаосу.
Але розуміють це не лише вони, це розуміємо і ми - українці.
Розуміє це, впевнений, і Зеленський, який відчайдушно чинить опір спробам зіштовхнути країну в повну політичну, економічну та соціальну некерованість. Ви можете особисто любити чи не любити Зеленського.
Але в цьому контексті спроба його принизити - це спроба принизити усіх нас.
Україна - не росія з її незмінною владою.
Українці - розсудливі люди, які добре знають ціну своїй політичній еліті.
У нас є багато претензій до неї, але ми можемо прийти на виборчі дільниці та зробити наш вибір без підказок ззовні.
Проблема відповідальності еліт - це наша спільна велика біда.
І виникла вона не зараз.
Зеленський став президентом лише в 2019-му році, а система, за якої олігархи та компрадори грабували та послаблювали країну, виникла ще в 1991 році.
І саме це зробило нас вразливими перед агресором. Маємо чесно визнати: українська політична еліта, яка керувала країною за всіх президентів, зі своїм завданням не впоралася! Тому нам все ще потрібно "перезавантажити" Україну на нових, здорових засадах.
Але це - наступний крок.
Наразі головне завдання - не дозволити зірвати "стоп-кран", а ще - припинити війну, зберегти державу та не поринути в хаос.
Я впевнений, що для цього у українців вистачить почуття самозбереження та любові до своєї країни.