Декомунізація лісового господарства: як ми це зробили

З 2025 року система радянських лісгоспів в Україні остаточно зникне.
А з нею, я дуже вірю, вдасться поховати всі її хронічні вади - низьку якість управління, корупцію, безгосподарність, відсутність мотивації, незаконні рубки.
Трансформація державного лісового господарства стартувала з 2021 року.
Ми починали, коли у підпорядкуванні Держлісагентства перебувало понад 350 лісгоспів.
Сотні малокерованих із центру "радянських" підприємств, які жили власним життям, збагачуючи чиновників, наближений до них бізнес, місцеві еліти.

Директори через прямі договори продавали деревину обраному колу наближених переробників, замість пожежної техніки купували преміальні службові автомобілі, на ФОПи родичів фіктивно закривали роботи, які виконувалися штатними працівниками господарств, тонами списували паливо на непрацюючу техніку.
Систему лісгоспів наскрізь пронизала корупція та кругова порука.
Спершу, ще до початку війни, ми укрупнили лісгоспи, більш ніж удвічі зменшили їхню кількість.
Скоротили значну частину адміністративного апарату, що дозволило підвищити керованість системи та підготувати її до наступного етапу - приєднання лісгоспів до ДП "Ліси України".
На другому етапі у 2022 році було створене єдине спеціалізоване підприємство.
Лісгоспи перетворилися у його філії, ми змусили їх працювати за єдиним правилами, запровадили нову, більш дієву систему контролю, централізували закупівлі, уніфікували штатний розклад тощо.
Посадовці змінюються.
А чи лишаються реформи лісової галузі? Замість збитків, які компенсувалися лісгоспам державними дотаціями, ДП "Ліси України" вже другий рік генерує понад 3 млрд грн прибутку.
Рентабельність із 3-4% зросла до 15-17%.

Але ми можемо працювати ще більш ефективно - спадкові недоліки старої системи ще час від часу дають про себе знати, а потенціал для зростання економічних показників не вичерпаний.

Тому цього року "Ліси України" розпочали реорганізацію - остаточно ліквідовуємо лісгоспи, які так і не змогли позбутися вроджених вад.
У процесі реорганізації залишаються не три, а два рівня управління.
Без змін низова ланка - лісництва.
А майже увесь функціонал другої ланки - філій (лісгоспів) - передається регіональним офісам.

Фахівці з охорони і захисту, відтворення, таксації (оцінки) лісів, лісового господарства, юристи, фінансисти, кадровики тощо переходять з лісгоспів у відповідні підрозділи великого регіонального офісу, який управляє декількома областями.

Для координації роботи лісництв створюються надліснинцтва (декілька на офіс), але у їхньому складі лише дві людини, які на відміну від директорів лісгоспів не керують, а координують.
Перший результат реорганізації: прибирається фактор "місцевого керівника".
За два роки роботи компанії звільнено десятки директорів філій.
Здається, у всіх було достатньо часу зрозуміти, що як за часів лісгоспів вже не буде.
Але начальство лісових господарств інколи все ще продовжує керуватися не єдиними для всіх практиками, а власним "баченням".

Деякі директори знову потрапляють під вплив місцевих еліт (силовиків, бізнесу, чиновників).
Постійно міняти людей - надто тривалий шлях.
Часта заміна керівників призводить до перекладання відповідальності та хаосу.
Замість звільненого директора посаду займає головний лісничий або такий самий директор з іншого регіону, і всі проблеми продовжуються по колу.
Нова модель вирішує проблему принципово.
Підрозділи регіональних офісів працюватимуть у рамках єдиних правил та корпоративної культури.
Стане більше відповідальності, буде простіше здійснювати контроль, розуміти, чому і де втрачається рентабельність, гальмується виконання завдань, свідомо або не свідомо допускаються помилкові рішення.
Тепер не лісгоспи, а регіональні офіси виставлятимуть деревину на біржові торги та організовуватимуть усі інші найважливіші процеси.
Другий результат реорганізації: більше ефективне застосування людських ресурсів та техніки.
Ще до реформи в одному лісгоспі техніка могла простоювати, в сусідньому її брали в оренду у підприємця.
Такого більше не буде.
Третій результат: зменшення надмірного адміністративного апарату.
Контор стане менше, як і людей у них.
Кожному, хто дійсно бажає продовжити працювати у лісовій сфері, пропонується альтернатива.

У компанії майже 5 тисяч вільних вакансій.
У нас критично не вистачає лісівників - людей, готових працювати в лісі.
Якщо говорити військовими термінами, у підприємства надлишок діловодів "в тилу", але не вистачає навчених бійців "на нулі".
Завдяки оптимізації вже з наступного року зарплати лісівників (тих самих бійців "на нулі") збільшуємо на 10-15%.
Мотивуємо людей переходити з "кабінетної" роботи на виробництво.

Проти реорганізації виступили депутати деяких громад, які два роки тому з такими самим формулюванням виступали проти приєднання старих лісгоспів до ДП "Ліси України".
Автори звернень ще тоді пророкували українським лісам крах, знищення, приватизацію.

Насправді ж в результаті реформи держава отримала додаткові мільярди гривень у бюджет, з яких фінансуються збройні сили.
Виграв від реформи і місцевий бюджет, адже виросла зарплата працівників лісових господарств, які у лісгоспах офіційно отримували копійки.

Звісно, дехто з місцевої еліти залишився без дармової деревини і тепер боїться остаточно втратити вплив на лісівників.
Але ж не треба свій особистий інтерес прикривати гучними фразами про захист інтересів громади та країни.
Реорганізація - не останній етап змін.
Попереду корпоратизація.
Прозора, міжнародно визнана система управління, доступ до інвестицій.
Але до процесу перетворення маємо остаточно перейти на сучасні світові стандарти управління, завершити процес "декомунізації" лісового господарства.