МКІП внесло програму з охорони традиції покриття хат соломою та очеретом до Нацпереліку елементів нематеріальної культурної спадщини

Програма, присвячена охороні традиційного покриття дахів соломою та очеретом, стала новим елементом Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Вона реалізується в Національному музеї народної архітектури та побуту України, який вже понад півстоліття служить збереженню українських традицій. Програма орієнтована на дослідження та охорону традиційних технологій покриття будівель, включаючи підготовку майстрів, які володіють цими стародавніми методами.
Вона також спрямована на відновлення всього циклу процесу — від заготівлі матеріалів до самостійного покриття дахів, популяризацію екологічно чистих технологій і повернення їх до широкого використання. Історично, солома і очерет були основними матеріалами для покриття дахів у народному будівництві України.
Для покриття дахів соломою використовували жито, яке спочатку жали серпами, зв’язували у снопи, а потім обмолочували ціпом.
Очерет збирали восени або на початку зими, очищали, висушували та зв’язували у сніпки. Для виконання покрівельних робіт у музеї запрошували народних майстрів-покрівельників із сіл, які мали відповідні знання й навички, що передавалися між поколіннями.
Музейні працівники фіксували основи технології перекриття дахів, а одержані знання і вміння надалі застосовували на практиці, а також передавали своїм учням. Регулярно в музеї проводять як повне перекриття архітектурних споруд, так і частковий ремонт покрівель, зберігаючи історичний вигляд архітектурних об’єктів, що сприяє збереженню традицій народного будівництва. Програма діє з початку заснування музею у 1969 році та відповідає його меті — збереження і відтворення традиційної української архітектури, популяризація народних промислів і ремесел, а також дослідження народного мистецтва через історико-етнографічні регіони України.
Оскільки архітектурні експонати музею перебувають у природному середовищі і зазнають атмосферних впливів, ця практика стала особливо актуальною останніми п’ятьма роками.