Суд підтвердив правомірність прийнятого рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК

Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятого рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) або відмову в такій реєстрації в ЄРПН, оскільки розрахунок коригування поданий платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Судами встановлено, що позивачем подано до податкового органу для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Вказаний розрахунок був доставлений до контролюючого органу, документ прийнято, проте відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію зупинено. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, йому запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, реєстрацію розрахунку коригування позивача зупинено з тих підстав, що платник податку відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Згідно з витягом з протоколу комісії податкового органу по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних причиною відмови в реєстрації розрахунку коригування стало ненадання жодного первинного документу (товарно-транспортної накладної на повернення продукції та оприбуткування її на складі), який би підтверджував повернення товару. Крім того, не надано жодних розрахункових (платіжних) документів.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що подані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для підтвердження операції та для реєстрації розрахунку коригування, виписаному позивачем на контрагента.
Посилання позивача на накладну на повернення як доказу, який засвідчує факт повернення товару, є неприйнятним з огляду на приписи частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, за якою первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність на вказаній накладній зазначених обов`язкових реквізитів доводить її невідповідність вимогам частини другої статті 74 та частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 440/5004/23 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024  залишено без змін.