Як бізнес може допомогти ветеранам повернутись до цивільного життя

Одним із великих викликів сьогодення є реінтеграція ветеранів до цивільного життя.
Україні потрібен комплексний і системний підхід на рівні держави із залученням бізнесу та громад, який би дозволяв ефективно працювати з цим питанням.

Ніщо не ілюструє краще ситуації, в яких опиняються військові з пораненнями, повертаючись додому, аніж історії з життя.
Розповім одну, яка особисто мене сильно вразила.

Чоловік повністю втратив зір на війні і повернувшись додому дізнався, що дружина забрала його майно.
Тим часом колишня дружина через суд намагалася заборонити йому бачитися з їхньою спільною дитиною.

Тож ветеран, маючи страшну фізичну травму і такі сімейні труднощі, був у вкрай важкому психологічному стані.
На жаль, таких історій не одна і не дві.
І цим людям щодня потрібна допомога, чи то юридична (як у цій історії - захистити право на спілкування з дитиною), чи то психологічна, чи ще якась специфічна.

На щастя, ця історія мала гарний фінал: чоловік пройшов курс реабілітації в одному з закладів на Київщині, почав знову спілкуватися з людьми, навчився переписуватися у телефоні, впевнено пересуватися.

Бізнес активно готується до повернення ветеранів.
Як можуть допомогти банки? Інтерв"ю з менеджерами ЄБРР Його психологічний стан значно покращився, і він навіть виявив бажання повернутися до роботи.
До речі законне право спілкуватися із дитиною теж вдалося відстояти в суді.
Але щоб такі фінали були нормою, а не виключенням, потрібно вибудовувати комплексний і системний підхід та взаємодію бізнесу, громад і держави.
Увага до потреб ветеранів та їх інтеграція у загальні потреби громад Напрацьовувати досвід інклюзивних практик ми почали ще від початку війни у 2014 році.
Це просто стало нашою новою реальністю: адже на сьогодні кожна десята людина в компанії - військовий чи військова.

Станом на зараз вже більше 2400 осіб з компанії мобілізовано, з них 100 людей загинуло, майже 50 - зникли безвісти, а частина у полоні, ще понад 400 є ветеранами, і більшість з них вже повернулися до роботи.
Маючи певний досвід спроб і помилок, зараз ми створюємо ветеранські простори обов"язково із залученням органів місцевого самоврядування та громади.
Так це працює ефективніше.

Чому? Бо недостатньо просто зробити ремонт у приміщенні, його потрібно облаштувати, враховуючи конкретні потреби ветеранів у дозвіллі.
Можливо, вони хотіли б грати в шахи, або збиратися для перегляду футболу, або створити спілку рибалок.

Але ключове, на мій погляд, в роботі за інклюзивним напрямом - адаптація суспільства, аби всі люди відчували і розуміли, що ми одне ціле.
Не відокремлювали потреби військових як якісь особливі, а сприймали їх як загальні потреби громади, з якими ми всі сьогодні маємо жити.

Ветерани будуть керувати громадами, створювати власні бізнеси, будуть працювати на виробництвах.
Ми це все маємо враховувати у програмах розвитку громад, розуміти, яку проблематику потрібно вирішувати на конкретній території.
Працюючи над законодавчими проєктами в межах підтримки ветеранів, нам потрібно обов"язково мати експертизу з невеликих міст та сільських територій.
У нас величезна держава, найбільша в Європі за територією.
З 2015 року у нас є реформа децентралізації влади, має бути також і ветеранська децентралізація.

Ветерани хочуть бути підприємцями, і це потрібно розвивати За результатами дослідження потреб ветеранів 2023 року від Українського ветеранського фонду, 64% фронтовиків хочуть бути підприємцями.
Йдучи на війну, людина залишає все - свою родину, роботу на підприємстві, колектив, партнерів, клієнтів.
Наша задача як бізнесів тут, у цивільному житті, повернути втрачене ветераном, або, наприклад, допомогти йому створити власний бізнес, якщо захисник повернувся та не бажає працювати у наймі, розуміючи, що в нього з"явилися ідеї та навички, які можна монетизувати.

Наведу приклад: наш співробітник прийшов із війни, демобілізувався і повернувся на робоче місце, яке зберігалося за ним.
Згодом стало відомо, що у нього є мама, яка проживає далеко від цього підприємства, а батько досі зниклий безвісти, і ми допомогли йому перевестись на підприємство у іншому регіоні, ближче до мами, з більш зручною локацією та, відповідно, новою посадою.

Після певного періоду роботи він вирішив, що хоче все-таки розвивати власний бізнес і ми запропонували прийняти участь у програмі "Роби своє".

Діяти ширше Залучайте до своїх програм підтримки не лише співробітників, а усіх захисників і захисниць, які потребують допомоги.
Від початку повномасштабного вторгнення ми почали розробляти програму індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів, їхніх родин та тих, хто чекає близьких із війни, яка повноцінно запрацювала у 2023 році.

Її спрямування - підтримка захисників та їхніх родин під час служби та після повернення з війни: гуманітарна допомога військовим частинам, лікування і реабілітація, юридична та психологічна підтримка, соціальна реінтеграція, професійна адаптація, безкоштовна гаряча лінія, доступна 24/7.

В межах програми системно працює Центр із взаємодії з військовими та ветеранами, що наразі налічує вже близько 20 координаторів та експертів, які щодня забезпечують індивідуальний супровід та комплексну підтримку захисникам та їхнім родинам.
Але що важливого ми зрозуміли в процесі? Окрім підтримки та координації кожного учасника програми, важливо, щоб менеджери також проводили комунікаційну роботу з місцевою громадою, громадськими об"єднаннями, волонтерами тощо, ретранслюючи потреби та проблеми захисників, захисниць і їхніх родин, з якими потрібно працювати суспільству.

Ще один важливий інсайт із нашого досвіду - некоректно ділити людей на працівників і не працівників.
Тому допомогу можуть отримати не тільки наші співробітники, а й жителі громад, і не лише на територіях, де є наші виробничі потужності, а й там, де їх немає - наприклад, жителі Києва, Житомира, Рівного, Чернігова, Донецька тощо.
Ми намагаємося напрацьовувати позитивні рішення по всіх запитах.
На завершення зазначу: нам всім варто прагнути, аби наші захисники відчували себе важливими у суспільстві після повернення з бойових дій, мали можливість знаходити в своїх рідних громадах власне місце для реалізації.

Це наш спільний виклик.
Для цього має бути сприяння з усіх сторін - держави, бізнесу, некомерційних організацій і кожного члена суспільства.