Між ЄС, Сі та Путіним: як змінювалась економіка Сербії під владою "вічного" Вучича

Александар Вучич домінує у сербській політиці вже більше 10 років – спочатку як прем"єр, а потім як президент.
Для прихильників він – прагматичний лідер і "рятівник нації", який, балансуючи між ЄС, Китаєм і рф, забезпечив країні стабільність та стале економічне зростання після затяжних наслідків Югославських воєн і світової фінансової кризи 2008 року. Критики та опозиція звинувачують його в авторитаризмі та підриві демократичних норм, корупції та відкаті реформ, які гальмують рух країни до ЄС.
А незалежні експерти наголошують – до "економічного дива", яким не раз вихвалявся сербський президент, насправді далеко. Ба більше, наростаючі протести після обвалу навісу над залізничним вокзалом у місті Нові Сад 1 листопада 2024 року, який забрав життя 16 людей, переросли у затяжну політичну кризу. Саме протести, а також погіршення відносин із ключовим донором країни – Євросоюзом, змусили Вучича вдатися до плану із рокіровкою: він достроково пішов із другого та останнього президентського терміну, розраховуючи після дострокових парламентських виборів 25 жовтня знову очолити уряд.
За Конституцією Сербії саме прем"єр є головою виконавчої влади, тож Александар у разі успіху збереже свій вплив. Але перемога на голосуванні йому не гарантована: "Студентський список – студенти перемагають" висунув 250 кандидатів та має всі шанси випередити правлячу Сербську прогресивну партію (SNS). Як Белград за влади Вучича став "воротами" Китаю для проникнення на ринки ЄС та хабом для росіян і підсанкційних олігархів? В якому стані економіка Сербії підходить до виборів? І чому Вучича звинувачують у демонтажі демократії? Економіка "далека від дива" Напередодні виборів 25 жовтня Віденський інститут міжнародних економічних досліджень опублікував оцінку економічних показників Сербії за 14 років правління SNS, спростувавши тезу уряду про "економічне диво". Партія Вучича успадкувала економіку, яка все ще відновлювалась після світової фінансової кризи – у 2009-2011 роках ВВП Сербії скоротився на 1,5%.
Новому уряду не вдалось одразу зупинити спад: протягом перших трьох років ВВП впав ще майже на 2%. "Стале економічне зростання відновилось лише у 2015 році.
Навіть після цього його темпи залишалися помірними.
Середньорічний реальний приріст ВВП за весь період правління SNS становив 2,4%, тоді як у 2001-2011 роках, за урядів колишньої демократичної опозиції, сягав 4,2%", – констатує економіст Віденського інституту Бранімір Йовановіч. Серед економік балканського регіону середній темп зростання Сербії під владою Вучича перевищував лише показники Північної Македонії та, незначно, Болгарії.
Тоді як Косово, Албанія, Чорногорія, Румунія, Боснія і Герцеговина та Хорватія досягли вищих темпів.
Це ставить під сумнів головну передвиборчу тезу SNS про економічну історію успіху зі зростанням зарплат, створення нових робочих місць, залучення іноземних інвестицій і розвитком інфраструктури. Читайте також Домівка китайського капіталу в ЄС: чому Пекін інвестує в Угорщину і для чого це Орбану Найвагоміший аргумент правлячої партії – ринок праці.
Офіційний рівень безробіття дійсно знизився із 23% у 2011-2012 роках до менше 9% у 2025-му.
Але, підкреслюють у Віденському інституті, значна частина цього покращення насправді відображала відновлення після краху 2008 року, а не стійке розширення можливостей для працевлаштування. У 2008-му кількість працевлаштованих досягла 2,8 мільйона осіб, до 2012-го – просіла до 2,2 мільйона і потім відновилась до 2,9 мільйона до 2019 року.
Але відтоді рівень зайнятості залишається на одному рівні, а у 2025 році навіть дещо знизився. Наразі кількість працевлаштованих у Сербії приблизно відповідає рівню, який був до фінансової кризи, але це все ще нижче, ніж на початку 2000-х – 2,7-3 мільйона включно з тіньовим сектором та самозайнятими фермерами.
Водночас зараз понад 200 тисяч громадян залишаються безробітними, а на економічно неактивне населення (особи віком від 15 років, які не працюють і не шукають роботу, зокрема, студенти, пенсіонери чи домогосподарки) припадає 2,5 мільйона осіб. Рівень безробіття за правління Вучича впав, але зросла вартість життя Getty Images Ще один важливий фактор, який негативно позначається на економіці, – ті, хто здатні працювати, просто виїжджають до країн ЄС: на заробітки найчастіше їдуть до Хорватії та Німеччини, а Словенія в останні роки стала головним напрямком для студентів.
За офіційними даними, у 2013-2024 роках до ЄС мігрували пів мільйона сербів. Правляча партія також записує собі в досягнення те, що cередня зарплата (в перерахунку з динарів на євро) зросла із 370 євро у 2012-му до 1000 євро у 2025-му.
Проте одночасно росла і вартість життя.
Для типової родини із 4 осіб дві середні зарплати батьків у 2012-му покривали 63% сімейних витрат, а у 2025-му – 67%.
Тобто заробляють більше, але частка витрат, яку можна покрити за рахунок зарплати, практично не змінилася. Хоча "мінімалка" цьогоріч перетнула межу в 500 євро, майже п"ята частина 6,6-мільйонного населення Сербії перебуває під загрозою бідності.
Лише мінімальний споживчий кошик у травні 2026 року, розрахований Мінторгівлі, для малозабезпеченої сім"ї становив 57 188 динарів (487 євро) – стільки родина мала виділити на найнеобхідніші й найдешевші товари.
Якщо до цього додати оренду житла та рахунки за електроенергію, питання, чи залишиться хоч щось, стає риторичним. До того ж, ще більше зросла соціальна нерівність, яка стала однією з передумов масштабних антиурядових протестів.
Частка доходу після оподаткування, яку отримувала найбідніша п"ята частина населення, знизилася з 4,3% у 2011-му до 4,1% у 2024-му, тоді як частка доходу найбагатших 10% сербів зросла з 35,5% до 37,6%. За 11 років 500 тисяч сербів виїхали до країн ЄС на заробітки або навчання Getty Images Державні соціальні виплати, за винятком охорони здоров"я та пенсій, неухильно зменшувалися – з приблизно 4% ВВП у 2011 році до 2,8% у 2023-му. Ключовою складовою економічної стратегії уряду є прямі іноземні інвестиції, які у 2021-2025 роках у середньому становили 5,7% ВВП на рік.
Торік їх приплив знизився до 3,9% ВВП (3,5 млрд євро).
У той же час доходи іноземних інвесторів у 2024 та 2025 роках зросли до понад 5% ВВП.
Тобто Сербія приносить їм більше доходу, ніж отримує у вигляді нового капіталу. Читайте також "Колапс": як функціонує економіка Палестини Віденський інститут міжнародних економічних досліджень також звернув увагу на низький рівень внутрішніх приватних інвестицій через корупцію, неефективне управління та відсутність реформ у сфері верховенства права. "Перемога партії Вучича на виборах, найімовірніше, означатиме збереження економічної моделі, орієнтованої на іноземні інвестиції та будівництво автомагістралей, при цьому менше уваги приділятиметься проблемам нерівності та розвитку місцевого підприємництва.
Зміна уряду не гарантуватиме кращих економічних результатів, але може відкрити шлях до переоцінки політики", – резюмували аналітики. Маневри між ЄС і Росією і боргова пастка КНР Вучич одночасно підтримує євроінтеграцію Сербії, називає Путіна своїм другом та купує московитський газ, а також де-факто зробив країну "воротами" для китайського бізнесу в ЄС. У своїй геополітичній грі лідер SNS схожий на експрем"єра Угорщини Віктора Орбана.
З одного боку, ЄС – найбільший донор Сербії: із 2000 року блок надав країні понад 7 млрд євро у вигляді грантів і допомоги на правові та соціально-економічні реформи.
З іншого – через відкат судової реформи цьогоріч Єврокомісія "заморозила" виплати в рамках Плану зростання ЄС.
Так само Брюссель карав за схожі дії уряд Орбана. Читайте також Великий китайський зашморг: як через кредити Пекін контролює інші країни світу Незадовго до вторгнення московії в Україну Вучич говорив, що не буде протистояти політиці Кремля, оскільки "85% сербів завжди стануть на бік московії, що б не сталося". А прямо перед нинішніми виборами в інтерв"ю російській блогерці Ксенії Собчак він вихвалявся тим, що Белград єдиним із балканських столиць-кандидатів до ЄС не підтримав санкції проти рф, пояснивши це залежністю від російських енергоносіїв, історичними та культурними зв"язками. Прямо перед виборами Вучич дав інтерв"ю нечужій Путіну Ксенії Собчак Фото: “Осторожно: Собчак” / YouTube Країна приймає десятки тисяч росіян, надає громадянам рф паспорти за прискореною процедурою, розширює авіасполучення та допомагає обходити санкції, хоча Вучич і обіцяв, що "ніхто не зможе обійти обмеження ЄС проти московії через Сербію". Водночас улітку 2026-го лідер SNS організував теплий прийом для президента Володимира Зеленського, а Белград продає країнам ЄС боєприпаси, які ті постачають ЗСУ. У червні 2024 року FT порахувала, що з початку великої війни обсяг експорту зброї із Сербії до України через треті сторони сягнув 800 млн євро.
"Це частина нашого економічного відродження, і це важливо для нас.
Так, ми експортуємо наші боєприпаси.
Ми не можемо експортувати в Україну або в Росію, але в нас було багато контрактів з американцями, іспанцями, чехами...
Що вони з цим роблять у кінцевому підсумку – це вже їхня робота", – говорив тоді Вучич. Як і Орбан в Угорщині, Вучич роками керувався політикою багатовекторності.
Поразка Орбана на виборах підштовхнула Александара прискорити рокіровку у владі Getty Images В останні роки зростає залежність Белграда від Китаю.
Як і Угорщину (особливо – часів Орбана), Пекін сприймає Сербію як "ворота" до ринків ЄС для різноманітної продукції – від споживчих товарів і електромобілів до сонячних електростанцій та заводів. У 2000-2022 роках КНР надала Белграду 7,7 млрд євро у вигляді грантів та переважно позик на інфраструктурні проєкти – мости, залізниці і заводи.
Окрім інфраструктури, серед основних інвестицій китайців – мідний комбінат RTB Bor та металургійний завод в Смедерево. Китайські кредити для Белграда в ЄС і США вважають борговою пасткою Getty Images Як наслідок, борг Сербії перед Пекіном сягнув 3,7 млрд євро – це в 12 разів більше, ніж у 2013-му (305 млн євро).
На Китай тепер припадає 8,4% від загальної зовнішньої заборгованості Белграда. Таке розширення "кабального" партнерства викликає критику з боку опозиції, Вашингтона та Брюсселя, які називають це нічим іншим, як борговою пасткою. Занепокоєння США і ЄС пов"язані також із непрозорістю угод, систематичним обходом правил держзакупівель та потенційними наслідками для прагнень щодо вступу країни до Євросоюзу. Проте Вучич відкидає застереження щодо боргової пастки.
Як аргумент він використовує те, що співвідношення держборгу країни до ВВП сягає 45%, тоді як загальний показник у єврозоні – 88%, а в окремих країнах ЄС – понад 100%.
А свою "багатовекторність" пояснює національними інтересами. Трагедія у Новому Саді спровокувала масштабні протести, які стали для Вучича найбільшим викликом за всі роки при владі Getty Images Серед великих інфраструктурних проєктів без належних тендерних процедур – підготовка Белграда до всесвітньої виставки Expo-2027 вартістю 18 млрд євро, якою керує китайська PowerChina на підставі спецзакону про надзвичайну необхідність.
А також – будівництво нового мосту через річку Саву в Белграді та модернізація залізниці від Нові-Сада до угорського кордону. Питання прозорості опинилися в центрі уваги після обвалу в листопаді 2024 року відремонтованого бетонного навісу на вокзалі у місті Нові Сад: проєкт модернізації залізниці вів саме китайський державний консорціум CRIC-CCCC.
Усі фінансові деталі та технічна документація були засекречені. Корупція і тиск на свободу слова В Індексі свободи преси-2026 від "Репортерів без кордонів" Сербія посіла 104-те місце із 180 (для порівняння, Україна – 55-те).
Це – найнижчий показник за всю історію та найгірший результат у регіоні ЄС-Балкани. А в Індексі сприйняття корупції-2025 від Transparency International показник Сербії був найнижчим за останні два десятиліття. Вучич і Путін на зустрічі в Пекіні, вересень 2025 року Getty Images За оцінками "Репортерів без кордонів", щонайменше шість сербських журналістів перебувають в екзилі через загрози їхній безпеці в Сербії.
Вучич, за даними місцевих неурядових організацій, щонайменше 182 рази за перші 9 місяців 2026 року словесно атакував журналістів і медіа.