МОЗ: Розширено перелік послуг із надання психосоціальної допомоги населенню

Для забезпечення українців якісною психосоціальною допомогою Міністерство охорони здоров’я визначило перелік із 20 психосоціальних послуг та порядок їх надання.
Крім того, затверджено перелік із понад 400 валідних методів психологічної діагностики та 20 методів психотерапії з доведеною ефективністю.
Це покращить доступ українців до якісної психосоціальної допомоги.
Зазначені зміни затверджено наказом МОЗ України від 13 грудня 2023 року № 2118. При цьому увага приділяється не лише розширенню кількості послуг і їх доступності, а й якості психосоціальної допомоги – щоб пацієнт не втрачав дорогоцінний час і сили на неефективні методи лікування, а отримував терапію з допомогою валідних методів діагностики та психотерапії.
А тому МОЗ запроваджує також стандарти надання психологічної допомоги, психотерапії і психосоціальних послуг та психодіагностики. Перелік психосоціальних послуг із надання психосоціальної допомоги Серед безоплатних послуг пацієнтам, які потребують психосоціальної підтримки (у першу чергу ветерани, члени їх родин), наказом передбачено: 1.
Індивідуальне та групове психологічне консультування. 2.
Діагностика психологічного стану особи. 3.
Надання першої психологічної допомоги особі та членам її сім’ї, включаючи невідкладну психологічну допомогу. 4.
Психологічні втручання низької інтенсивності. 5.
Підтримка та відновлення функціонування особи у фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній сферах. 6.
Психотерапія депресивних, тривожних, адаптаційних, гострих стресових та посттравматичних стресових розладів, які виникли внаслідок хвороби/травми, участі у бойових діях, надзвичайних ситуаціях, полону, перебування в місцях позбавлення волі. 7.
Допомога особі у встановленні життєвих цілей та підтримки досягнутого прогресу реабілітації після закінчення реабілітаційного процесу. 8.
Психотерапія психічних та поведінкових розладів та станів, які виникли внаслідок хвороби/травми, участі у бойових діях, надзвичайних ситуацій, полону, відбування покарання. 9.
Психоедукація та підтримка особи та членів її сім’ї. 10.
Психологічне консультування та психотерапія членів сім’ї особи, націлена на втому від співчуття та емоційне вигорання (сімейна терапія), а також на запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань особи під час надання паліативної допомоги. 11.
Допомога особами, які доглядають за пацієнтами, що потребують паліативної допомоги. 12.
Робота з членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди щодо психологічної підтримки особи та членів її сім’ї. 13.
Робота з медпрацівниками закладів охорони здоров’я під час надання паліативної допомоги пацієнтам щодо психологічної підтримки особи, яка потребує паліативної допомоги, членів її сім’ї та осіб, що здійснюють догляд за нею. 14.
Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для психічного здоров’я особи (вживання алкоголю, інших психоактивних речовин тощо), а також формування навичок здорового способу життя. 15.
Взаємодія з надавачами первинної та спеціалізованої медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування психічних хвороб та підтримання стійкого стану ремісії. 16.
Здійснення спостереження за особою з метою підтримки нормального її функціонування та підвищення її залученості до суспільного життя. 17.
Направлення пацієнтів для надання їм медичної та реабілітаційної допомоги. 18.
Призначення лікарських засобів та медичних виробів, засобів медичної реабілітації. 19.
Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень та інших медичних документів. 20.
Сприяння особі у психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмисленні її досвіду, розширенні самоусвідомлення та можливостей самореалізації. Порядок надання психосоціальної допомоги та психосоціальних послуг  Порядок визначає механізм надання психосоціальної допомоги та психосоціальних послуг щодо питань психічного здоров’я, у тому числі щодо запобігання суїциду і психосоціального компонента реабілітації ветеранів війни та інших груп населення, встановлює вимоги до організації та забезпечення надання психосоціальної допомоги під час чи після надання медичної або реабілітаційної допомоги. Надання психосоціальної допомоги здійснюється на первинному, вторинному та третинному рівнях – залежно від результатів психологічної діагностики та з урахуванням життєвих обставин отримувача послуг та стану його здоров’я, психічного стану. Така допомога може надаватися амбулаторно або стаціонарно, а також за місцем перебування пацієнта, у тому числі із застосуванням телереабілітації. Психосоціальна допомога може надаватись індивідуально особі, а також в сімейному чи груповому вигляді. Вимоги до надання психосоціальної допомоги на всіх рівнях Надання психосоціальної допомоги первинного рівня передбачає надання першої психологічної допомоги та психосоціальний супровід осіб з психічними розладами для сприяння їх соціальній адаптації, психічному здоров’ю та психосоціальному благополуччю; здійснення профілактичних заходів щодо груп, сімей та окремих осіб, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх факторів. Психосоціальна допомога вторинного рівня надається під час або після надання екстреної, первинної, спеціалізованої медичної допомоги, санаторно-курортного лікування, а також під час надання паліативної допомоги.
Вона спрямована на розв’язання актуальних або специфічних психологічних проблем особи, які виникли, зокрема, внаслідок психологічної травми в екстремальних ситуаціях (участі у бойових діях, перебування у полоні, перебування на окупованих територіях тощо), в надзвичайних ситуаціях (пожежі, руйнування будинків, травмування під час виконання професійних обов’язків тощо), в кризових ситуаціях (розлучення, смерть близьких людей тощо) чи для запобігання та полегшення фізичних, психологічних страждань пацієнта, що потребує паліативної допомоги, членів його сім’ї, осіб, які здійснюють догляд за таким пацієнтом, а також для працівників закладів охорони здоров’я та під час надання паліативної допомоги. На вторинному рівні психологічної допомоги передбачено проведення профілактичних та реабілітаційних заходів для осіб та сімей, які переживають стрес, а також осіб із підвищеним ризиком розвитку психічних розладів. Психосоціальна допомога третинного рівня надається у складі мультидисциплінарної команди як комплексна психологічна допомога у реабілітації, що передбачає відновлення та підтримку функціонування особи у фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній сферах із застосуванням методів психологічної та психотерапевтичної допомоги у формах психотерапії, психологічного консультування за індивідуальним планом реабілітації. Робота на цьому рівні спрямована на відновлення або компенсацію порушених психічних функцій, особистісних властивостей і системи стосунків отримувачів послуг, створення умов для повноцінного виходу із психологічної кризи з метою збереження їх здоров’я, відновлення боєздатності або працездатності, психічних і психосоціальних механізмів адаптації, що впливає на ефективність соціальної поведінки та якість життя, та сприяння їх посткризовому зростанню. При цьому слід зазначити, що для отримання психосоціальної допомоги первинного рівня отримувач послуг звертається безпосередньо до надавача психосоціальних послуг.
Надання психосоціальної допомоги вторинного та третинного рівнів здійснюється за направленням лікуючого лікаря або надавача психосоціальної допомоги первинного рівня. Довідково Психосоціальна допомога – індивідуальна або у складі мультидисциплінарної команди діяльність надавачів психосоціальної допомоги, що передбачає надання психосоціальних послуг, спрямованих на збереження психічного здоров’я особи, недопущення загострення психологічних та психосоціальних проблем, розладів психічного здоров’я, перетворення їх у хронічні форми, відновлення та підтримку функціонування особи у фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній сферах та підвищення її залученості до суспільного життя; запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань особи під час надання паліативної допомоги; сприяння особі у психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмисленні її досвіду, розширенні самоусвідомлення та можливостей самореалізації, а також допомогу з метою розв’язання психологічних та психосоціальних проблем, зумовлених складними життєвими обставинами, кризовим станом, надзвичайною ситуацією та/або катастрофою, воєнними діями.