Чи замінить венесуельська нафта російську?
Чому США дозволили Chevron розробляти нафтові родовища у Венесуелі? .
Минулої суботи, 26 листопада, адміністрація Джо Байдена поновила на шість місяців ліцензію американській компанії Chevron на розширення розробки нафтових родовищ у Венесуелі та транспортування венесуельської нафти до США. Попри те, що ймовірність схвалення такого рішення була відома ще кілька місяців тому, на тлі війни в Україні та особливо наближення дати набуття чинності ембарго ЄС на імпорт російської нафти (5 грудня), воно викликало чималу зацікавленість. Реакція варіюється від завищених сподівань на повне заміщення російської нафти та очікування радикальних змін на світовому ринку нафти до заперечення можливості якогось позитивного результату.
Згадана ліцензія передбачає виробництво й видобуток нафти і нафтопродуктів чотирма спільними підприємствами, створеними Chevron із венесуельською державною нафтовою компанією PDVSA. До впровадження санкцій у 2019 році зазначені підприємства сукупно виробляли майже 200 тис. барелів/день.
Читайте також: Куба, що знаходиться в кризовій ситуації, виявилася затиснутою між союзником росією і сусідніми США.
Ліцензія визначається як “лімітована”, оскільки передбачає певні обмеження діяльності компанії. Передовсім поки що йдеться про видобуток нафти лише в обсязі, необхідному для покриття венесуельського боргу перед Chevron. Нафта, видобута спільними підприємствами, має продаватися самій Chevron і постачатися виключно до США, при цьому не дозволяється виплата ані податків чи відсотків уряду Венесуели, ані дивідендів, зокрема у формі сировини, венесуельській компанії PDVSA та будь-якому спільному підприємству, в якому вона володіє більш ніж 50% акцій. Також забороняються трансакції з будь-якими венесуельськими компаніями, пов"язаними з росією та Іраном.
За інформацією видання Bloomberg, Chevron уже почав готувати першу партію нафти в обсязі 1 млн бар. для постачання наприкінці грудня до нафтопереробних заводів США.
Автори численних публікацій у світових медіа посилаються на процитоване Associated Press висловлювання, нібито зроблене якимось американським високопосадовцем на умовах анонімності, що рішення про надання ліцензії Chevron жодним чином не пов"язане з намаганнями уряду Байдена знайти заміну російській нафті на тлі війни в Україні, розширити виробництво енергоносіїв у світі та вплинути на утворення цін на світовому нафтовому ринку. Частково правда в цьому є.
Про повне заміщення російської нафти венесуельською, безумовно, не йдеться. Венесуела не виробляє нафти в необхідній для цього кількості й наразі не спроможна швидко налагодити виробництво великого обсягу через зношеність обладнання, що періодично призводить до зупинення окремих підприємств. Навіть за умови зростання видобутку до максимальних 3 млн бар./день, як бувало в найкращі роки, цього обсягу не порівнювати з 11 млн бар./день, які донедавна видобувалися на росії.
Те ж саме можна сказати з приводу можливості знизити ціни на нафту на світовому ринку, які зросли внаслідок російської агресії і в результаті зменшення виробництва країнами ОПЕК: обсяги постачання не будуть настільки великими, щоб істотно на це вплинути.
Заміщення російської нафти справді не було головною метою з самого початку змін у політиці США стосовно Венесуели. Повідомлення, що адміністрація Байдена розглядає запит Chevron про надання дозволу на отримання венесуельської нафти в рахунок боргу, з"явилися у світових медіа 7 лютого 2022 року — ще до початку масштабного вторгнення рф в Україну, хоча вже в той період, коли його ймовірність серйозно розглядали американські військові. Причиною послаблення санкцій насамперед була потреба американської економіки у відновленні постачання нафти з країни, котра володіє її найбільшими у світі підтвердженими покладами (300,878 млрд бар.), видобувала в найкращі роки до 3 млн бар./день і експортувала до 1,8 млн. бар./день до США — свого головного ринку збуту.
Проте не слід заперечувати, що саме російська агресія проти України прискорила ухвалення рішення урядом США та сприяла досягненню ним домовленостей із урядом Венесуели з цього та з інших питань.
Читайте також: Індія планує далі купувати російську нафту, бо вважає це вигідним для себе
Каракас також став більш зацікавленим у перемовинах після початку агресії: через побоювання на тлі ембарго на купівлю російської нафти зростання конкуренції з боку росії на тих ринках, де закріпилася Венесуела, особливо на ринку Китаю, який отримує майже 70% її нафти.
Американський уряд запевнив, що надалі послаблення санкцій залежатиме від готовності венесуельського уряду до співпраці з опозицією та до проведення демократичних виборів.
На жаль, для України поки що постачання венесуельської нафти не є релевантним через його обмежений обсяг: без постачання з інших країн це не зможе в найближчій перспективі допомогти витіснити росію зі світового нафтового ринку та позбавити її прибутків у цій сфері. В даному випадку для нас важливіші зусилля уряду Байдена, спрямовані на диверсифікацію нафтового ринку, в тому числі для допомоги нам у подоланні агресора. Також, на жаль, Каракас поки що великою мірою залишається другом Москви, хоч і засуджує війну як таку: Венесуела все ще отримує інформацію переважно з російських джерел і продовжує офіційно підтримувати фейкову російську тезу, що напасти на Україну росію змусила нібито політика США й НАТО. Навряд чи найближчим часом уряд Венесуели радикально змінить цю позицію — хіба що трохи пом’якшиться його негативна риторика щодо США і він не висловлюватиме однозначну повну підтримку дій росії. Проте, в кожному разі, перші кроки до демократизації та налагодження відносин зі США Каракас зробив.
Олександра КОВАЛЬОВА, асоційований аналітик Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”
