Як заробити на невеликій теплиці

Навесні я писала, що теплиця може стати точкою входу в підприємництво.
Гранти, навчання і консультаційна підтримка дозволяють розвивати виробництво, забезпечувати себе і виходити на ринок.
Основний сезон овочів завершився, тож час повернутися до цієї теми: чи вдалося заробити на вирощеному і скільки? Для частини господарств сезон виявився суперечливим: урожай хороший, роботи багато, а фінансовий результат значно скромніший, ніж очікували.
Під час масового збору ціна падала настільки, що виручка ледь покривала поточні витрати. Звідси розчарування і сумніви: чи варто було вкладати гроші, ставити теплицю, дотримуватися технології і працювати з ранку до вечора? Ці запитання важливі для виробників, громад та організацій, які підтримують малий аграрний бізнес.
Серед них – наш благодійний фонд, який разом з міжнародними донорами реалізує в Україні програму "Відновлення засобів до існування".
Реалії змушують уважніше подивитися на весь шлях продукції. Чому врожай не гарантує заробітку Теплиця дає змогу контролювати умови вирощування, але ціна формується на ринку, де працюють інші теплиці, виробники відкритого ґрунту та імпортери. Якщо багато господарств вирощують однакові культури та одночасно виходять на ринок, пропозиція зростає і виробникам стає важче втримати ціну.
Найвразливіші ті, хто шукають покупців напередодні збирання врожаю.
Свіжі овочі швидко втрачають товарний вигляд, тож часу на пошук кращих каналів збуту небагато. Водночас найвища ціна сезону легко стає основою завищених очікувань.
Людина бачить дорогі ранні помідори і множить цю ціну на весь урожай.
Однак значна частина продукції дозріває за інших ринкових умов, тому для оцінки результату потрібна середня фактична ціна реалізації за сезон.
Важливо також розрізняти, скільки продукції виростили, скільки продали і скільки грошей отримали. Чи враховувати власну працю У малих господарствах собівартість часто рахують як суму очевидних платежів: насіння, добрива, засоби захисту, вода, електроенергія.
Власна праця і допомога родини залишаються поза розрахунком.
Так само легко забути про пакування, доставку, поїздки на ринок, ремонт обладнання і майбутню заміну плівки.
Проте саме від цих витрат залежить, чи зможе господарство працювати далі. Розгляньмо спрощений приклад виробничого циклу.
Родина вирощує томати в плівковій теплиці площею 100 кв.
м.
З 200 рослин вона збирає тонну томатів – по 5 кг з рослини.
Після втрат вдається продати 900 кг.
На вирощування і збут родина витрачає 30 тис.
грн.
Якщо оцінити її працю в 15 тис.
грн і додати 5 тис.
грн амортизації теплиці та обладнання, витрати становитимуть 50 тис.
грн.
Отже, щоб покрити всі витрати, кілограм томатів треба продати за 55,56 грн. За ціни 40 грн господарство отримало на 6 тис.
грн більше, ніж витратило.
Сезон начебто вдалий, але цього залишку недостатньо для оплати праці родини і компенсації зносу обладнання.
Такий розрахунок показує, за яких умов господарство може працювати стабільно.
Навіть якщо теплицю придбали за грантові кошти, її обслуговування і майбутнє оновлення потребуватимуть грошей. У цьому сезоні виробники подекуди продавали томати по 20 грн за кг, а в розпал збору ціна падала до 10 грн.
Частину врожаю навіть викидали, бо не знаходили покупців.
За ціни 20 грн родина з нашого прикладу отримала б за 900 кг 18 тис.
грн, за ціни 10 грн – лише 9 тис.
грн.
В обох випадках виручки не вистачило б навіть на 30 тис.
грн грошових витрат, не кажучи про працю й амортизацію. Водночас для родини важливим результатом можуть бути власні продукти, менші витрати на харчування, додатковий заробіток.
Ці результати вагомі, але від бізнесу, який має оплачувати працю та фінансувати розвиток, очікують іншого. Наступний сезон починається з покупця Після складного сезону агровиробнику природно хочеться збільшити площу, щоб продати більше.
Проте спершу варто з"ясувати, що обмежувало заробіток: урожайність, витрати, строки дозрівання, втрати чи відсутність покупця. Планування наступного циклу варто починати із запитань: хто, якими партіями, якої якості і в якому пакуванні купуватиме продукцію, як часто потрібні поставки і коли надійде оплата.
Домовленості з магазинами, закладами харчування, переробниками чи постійними покупцями допомагають точніше визначити обсяги та асортимент, а кілька каналів збуту зменшують залежність від одного покупця. Читайте також "Не хочу бути спонсором їхнього свята": як ветеран побудував бізнес крафтових соусів без супермаркетів Кожен канал має власну економіку.
Прямий продаж може дати вищу ціну, але потребує часу на спілкування, комплектування замовлень і доставку.
Ранні й пізні врожаї продаються дорожче, але витрати на обігрів можуть поглинути цю різницю.
Тут грантоотримувачам потрібен супровід: допомога з обліком, розрахунками, пошуком партнерів і переглядом бізнес-моделі після першого сезону. Зберегти врожай і створити додану вартість Ще до розширення виробництва варто подбати про те, що відбуватиметься з продукцією після збору.
Сортування, належне пакування, охолодження й організована доставка допомагають зберегти якість і зменшити втрати. Можливості зберігання залежать від культури.
Свіжі огірки за рекомендованих умов зазвичай зберігаються менше двох тижнів.
Холодильна камера дає господарству лише короткий запас часу для продажу, а не можливість відкласти його до зими. Інвестиції в сховище варто оцінювати з урахуванням придатності продукції до зберігання, енергоспоживання, резервного живлення, можливих втрат і строків отримання виручки.
Очікувана вища ціна має покривати додаткові витрати. Переробка відкриває нові можливості: соуси, сушені овочі, заморожені суміші та інша продукція з доданою вартістю.
Вона подовжує період продажу і дає змогу використати якісну сировину, яка не відповідає вимогам до зовнішнього вигляду овочів.
Проте переробка потребує окремого бізнес-плану.
Ціна готового продукту має покривати сировину, втрати під час обробки, працю, енергію, пакування, безпечність і збут.
Дорожча банка соусу – ще не більший прибуток для виробника. Для малого господарства початком може бути співпраця з наявним переробником, переробка невеликої партії на замовлення або спільне використання обладнання виробниками.
Так можна перевірити попит і розрахунки до великих вкладень. Саме такі зв"язки варто підтримувати громадам та грантовим програмам: спільні потужності для зберігання, пакування і переробки, навчання, доступ до покупців.
Вони допомагають розвиватися і залишати більше доданої вартості в громадах. Від урожаю до самостійності Теплиця може стати початком економічної самостійності, але продовження цієї історії – це здатність продати врожай, оплатити працю, зберегти ресурси на наступний сезон і поступово інвестувати в розвиток господарства.
Саме за цими результатами варто оцінювати, наскільки успішним був сезон.