Як виконати вимоги ЄС та не знищити вітчизняного виробника

Впровадження регламентів REACH (про реєстрацію, оцінку, дозвіл та обмеження хімічних речовин) та CLP (щодо класифікації, маркування та пакування хімічних речовин і сумішей) в Україні – це не забаганка профільних чиновників, а жорстка вимога нашого шляху до Європейського Союзу. Створення системи контролю за обігом хімічних речовин є частиною зобов"язань нашої країни, без яких інтеграція в єдиний промисловий ринок неможлива.
Проте на практиці реформа опинилася у стані юридичного та економічного глухого кута. Основний виклик сьогодні: як побудувати систему, що відповідатиме стандартам ЄС, але не виснажити національний бізнес ще до моменту вступу. Юридичні бар"єри інтеграції Логічне прагнення автоматично наповнити українську базу даними Європейського хімічного агентства (ECHA) впирається в фундаментальні правові обмеження. Дані в системі REACH належать приватним компаніям та консорціумам, які інвестували мільярди євро в дослідження.
ECHA лише оперує ними й не має права передавати їх "третім країнам" (якою для Брюсселя юридично все ще залишається Україна) без згоди правовласників. Будь-яка спроба "просто запозичити" ці дані несе ризик багатомільйонних позовів проти Єврокомісії та українського уряду за порушення прав інтелектуальної власності. Моделі імплементації: безпека проти економіки Державний регулятор, виконуючи вимогу ЄС щодо створення реєстру, наполягає на моделі автономної реєстрації.
Аргумент держави зрозумілий: наявність повних досьє безпеки в національній базі гарантує контроль та можливість оперативного реагування у разі надзвичайних ситуацій. З іншого боку, бізнес пропонує модель нотифікації (декларування фактів реєстрації в ЄС).
Це дозволило б уникнути фінансового виснаження підприємств на етапі адаптації.
Адже за нинішнього підходу бізнес змушують купувати дані, які можуть втратити необхідність у день приєднання до Союзу, коли європейські регламенти набудуть прямої дії.
Виглядає все логічно, то чому держава опирається? Читайте також Шлях до ЄС: які європейські транспортні стандарти необхідно запровадити Україні Для чиновників прийняття європейської реєстрації без перевірки (автоматично) виглядає як відмова від власної регуляторної функції.
Державні органи повинні мати власний реєстр і власні "важелі впливу", а не просто бути "поштовою скринькою" для нотифікацій про рішення ECHA. Пастка для вітчизняного виробника Найбільш вразливою стороною у цій юридичній конструкції є національна промисловість.
Важливо розуміти: хімічна галузь України – це не лише імпорт, а й наші власні заводи, що забезпечують робочі місця та податки. І якщо для іноземних постачальників нові вимоги стануть додатковим фінансовим обтяженням, то хто дійсно може опинитися в ситуації подвійної реєстрації – це саме вітчизняний виробник. Читайте також Енергетична євроінтеграція незворотна? Спочатку він буде змушений інвестувати величезні ресурси у виконання національних вимог, щоб легально працювати на власному ринку.
А після вступу до ЄС йому доведеться проходити весь цей шлях заново безпосередньо в ECHA, оскільки локальні українські досьє навряд чи будуть автоматично визнані в межах усього Співтовариства. Висновок Реформа хімічної безпеки – це безальтернативна вимога нашого вступу до ЄС.
Проте вона не має перетворюватися на інструмент вимивання національного капіталу.
Сьогодні Україна повинна діяти стратегічно: впровадження моделі нотифікації для європейських постачальників – це не лише спосіб уникнути дефіциту сировини, а й фундамент для майбутнього взаємного визнання. Це шлях до того, щоб у майбутньому і європейський ринок так само безперешкодно приймав українську нотифікацію, позбавляючи вітчизняного виробника тягаря фактичної подвійної реєстрації.
Тільки через синхронізацію процедур, а не через створення ізольованих бюрократичних дублікатів, ми зможемо захистити конкурентоспроможність наших заводів. Читайте також Будматеріали за нормами ЄС: плюси та мінуси Наше завдання – інтегруватися в єдиний простір безпеки так, щоб український бізнес інвестував у свій розвиток сьогодні, а не платив двічі за вхід у систему, яку все одно доведеться демонтувати.