Острів несвободи: чи паде під тиском Трампа комуністичний режим Куби

Від захоплення та доставки до США диктатора Ніколаса Мадуро жодна інша країна в Латинській Америці, якщо не брати до уваги саму Венесуелу, не постраждала більше, ніж Куба. Каракас і Гавана, поділяючи політичну систему державного соціалізму, почали зміцнювати свої відносини після зустрічі покійних нині наставника і попередника Мадуро Уго Чавеса та лідера Кубинської революції Фіделя Кастро у 1999 році.
Венесуельська нафта постачалась на керований комуністами "острів несвободи", а у зворотному напрямку їхали спочатку кубинські лікарі, а згодом – і військові. Після смерті Чавеса саме Мадуро, який пройшов підготовку на Кубі, став його наступником.
Ніколаса заздалегідь обрали на цю роль частково тому, що він влаштовував братів Кастро.
Нині ж Мадуро втратив владу і чекає у Штатах суду за звинуваченнями у наркотероризмі. Перспективи Куби після успішного полювання США за танкерами із підсанкційною венесуельською нафтою та заяви щодо встановлення контролю над експортом "чорного золота" із Каркаса виглядають похмурими. Дональд Трамп уже пригрозив, що Куба більше не отримає жодного бареля нафти з Каракаса, а від Делсі Родрігес, яка тимчасово зайняла місце Мадуро на чолі Венесуели, вимагає повного розриву економічних зв"язків із Гаваною. Для кризової острівної економіки із постійними блекаутами, антисанітарією та втечами кубинців до США втрата цих енергоресурсів може стати руйнівною.
Тим не менш, частково врятувати ситуацію може допомога одного із сусідів Штатів. В якому становищі зараз перебуває економіка острова? Хто саме переконує Трампа вдаватись до "нафтового тиску" на Кубу? І яка країна активно допомагає Гавані нафтою? Погрози Трампа і фактор Рубіо Після спецоперації з Мадуро у Білому домі публічно заявили, що "реальний світ керується силою, США є наддержавою, і тому будуть поводитись, як наддержава", а Держдеп прямо окреслив претензії на всю Західну півкулю: "Це наша півкуля, і президент Трамп не дозволить загрожувати нашій безпеці". На цьому тлі Куба разом з Іраном, Ґренландією, Колумбією та Мексикою (до останніх у Вашингтона є претензії щодо наркотрафіку) були одразу названі можливими наступними цілями Трампа.
Острівна держава, яка розташована лише за 145 км на південь від майже рідної для Трампа Флориди, перебуває під торговим ембарго США ще з початку 1960-х років після перемоги Кубинської революції на чолі з Фіделем Кастро. Фідель Кастро і Микита Хрущов на трибуні Мавзолею під час мітингу радянсько-кубинської дружби на Красній площі.
1963 рік Фото з відкритих джерел Венесуела зі своїми найбільшими у світі запасами нафти роками постачала паливо на острів (до 35 тис.
барелів на день) в обмін на лікарів, допомогу армії та силам безпеки Мадуро.
Тепер, коли Вашингтон оголосив про контроль над експортом нафти з Венесуели "на невизначений термін", Гавана, і так охоплена економічною кризою, ризикує опинитись у ще гіршому стані. Куба роками отримувала нафту від Венесуели в обмін на медиків та сили безпеки для режиму Фото: Getty Images Трамп уже кілька разів натякав саме на такий розвиток подій.
Спочатку він припустив, що військове втручання, як у Венесуелі, у випадку з островом не потрібне, оскільки Куба "вже йде на дно і готова впасти". Згодом президент США виступив з новим попередженням на адресу Гавани, написавши, що та більше не отримуватиме нафту з Венесуели.
"Куба більше не отримає ні нафти, ні грошей – нічого! Я настійно рекомендую їм укласти угоду, поки не стало занадто пізно", – наголосив він, але не уточнив, яку саме угоду має на увазі. Читайте також Наркотрафік чи карибська нафта: чому насправді США б’ють по суднах біля Венесуели "Куба не займається шантажем і військовим втручанням у справи інших держав, на відміну від США.
Гавана може і буде закуповувати паливо, у кого вона хоче, а закон і справедливість на її боці.
Куба вже 66 років піддається нападкам США і готова до останньої краплі крові захищати свою незалежність", – відреагував президент Куби Мігель Діас-Канель, який у 2018 році замінив Рауля Кастро. Кастро-молодший (йому зараз 94 роки) спочатку відмовився йти на третій президентський термін, а потім взагалі пішов з посади голови компартії, але зберіг вплив: Діаса-Канеля називали лише виконавцем наказів "старої гвардії". Президент Куби Мігель Діас-Канель (в центрі) запевняє, що захищатиме острів від США "до останньої краплі крові" Фото: Getty Images Загалом і Трамп, і високопосадовці його адміністрації займають все більш агресивну позицію щодо Куби.
Одним із головних прихильників тиску на комуністичну владу острова є держсекретар Марко Рубіо – американець кубинського походження та колишній губернатор Флориди, де зосереджені найбільші осередки кубинської діаспори. За даними NYT, саме Рубіо очолив кампанію політичного та військового тиску на Мадуро, яка закінчилась усуненням венесуельського диктатора від влади.
Марко давно наполягав, що повалення режиму Мадуро значно ослабить комуністичний уряд Куби. Як син кубинських емігрантів, Рубіо найбільше прагне стати тією людиною (за спиною Трампа), яка поклала б кінець 60 рокам комуністичного правління на батьківщині своїх батьків. Читайте також Нафтозалежні: як найбагатша за покладами чорного золота Венесуела зводить кінці з кінцями Після революції на Кубі 1959 року, яку очолив Фідель Кастро, Штати запровадили торгове ембарго проти острова у відповідь на націоналізацію власності, що належала американцям.
В умовах ембарго та неефективності влади кубинці страждають від економічної та енергетичної криз, що змушує багатьох мігрувати, особливо до США. "Не можна перетворювати Венесуелу на центр впливу для Ірану, Хезболли, Китаю, російських та кубинських розвідників.
Це не може тривати", – аргументував Рубіо операцію США у Венесуелі, наголосивши, що Латинська Америка – це "задній двір" США, і Штати мають право визначати, що там відбувається. Очікується, що саме він буде ключовим фактором майбутніх дій Вашингтона щодо Куби, оскільки ембарго, яке діє вже понад 60 років, так і не змогло змістити комуністичний режим братів Кастро.
Трамп підтримав напівжартівливу ідею, щоб саме Рубіо у майбутньому став президентом Куби. Венесуельці в Маямі дякують Марко Рубіо після операції із затримання Ніколаса Мадуро Фото: Cristobal Herrera Ulashkevich/EPA Слабка кубинська економіка Заява Білого дому про встановлення контролю над експортом венесуельської нафти "на невизначений термін" може позбавити Гавану її головного союзника.
Куба вже й так переживає найважчу економічну кризу з часів "Холодної війни".
Тижні блекаутів, нестача їжі та медикаментів, гори неприбраного сміття та антисанітарія, cтарі радянські авто – такою є повсякденна реальність для більшості кубинців. Черговий блекаут у Гавані, жовтень 2024 року Фото: Getty Images До того ж в останні тижні на острові спостерігається спалах захворювань, що передаються комарами: величезна кількість людей постраждала від лихоманки денге і чикунгунья.
Кубинська система охорони здоров"я, яка колись вважалась "перлиною революції", із величезними труднощами реагує на ситуацію. Альянс між Гаваною і Каракасом, укладений Кастро та Чавесом, передбачає військово-політичну та економічну співпрацю.
Хоча Куба завжди заперечувала наявність своїх сил безпеки у Венесуелі, у Гавані оголосили дводенний траур через загибель "32 хоробрих воїнів" під час операції США із захоплення Мадуро. У короткій заяві Гавани не уточнювалась роль кубинців – Діас-Канель сказав, що військові забезпечували захист Мадуро і його дружини "на прохання" Каракаса.
Але для світових ЗМІ вже давно не секрет, що Куба надає Венесуелі підтримку в галузі безпеки в обмін на нафту. Читайте також "Обложена фортеця": як економіка Ірану працює в умовах 40-річних санкцій Загибель кубинців під час спецоперації США вкотре підтвердила – вони займали численні посади в розвідслужбах і збройних силах Венесуели, а служба безпеки Мадуро майже повністю складалась саме з кубинських охоронців. "За винятком дуже невеликої меншості, на Кубі ніхто не радіє подіям у Венесуелі.
У кубинському суспільстві дуже сильна прихильність до суверенітету.
Страх втратити Венесуелу з її енергоресурсами може лише підсилити занепокоєння серед населення, яке вже не перший рік стикається із безпрецедентною соціальною кризою", – визнала дослідниця Джанетт Хабель із американського Institute of Advanced Studies. За її словами, економічна ситуація на Кубі почала погіршуватись із 2016 року – синхронно із економічним колапсом у Венесуелі.
На той час на Каракас припадало майже 50% усієї торгівлі Гавани (насамперед – закупівля нафти), але до 2025 року цей показник впав до 10%.
Пандемія та нові санкції, які запровадив Трамп під час першої каденції, ще більше обмежили торговельні та фінансові відносини Куби з рештою світу. Більшість мешканців Куби живуть в умовах постійного дефіциту їжі, ліків та пального Фото: Getty Images У цьому контексті жорстка вимога Трампа до уряду Венесуели розірвати всі економічні відносини з владою Куби непокоїть більшість мешканців острова.
Вони очікують, що блекаути стануть ще частішими. Венесуела роками постачала нафту на Кубу в обмін на медичні послуги: бригади кубинських лікарів, яких відправляли за кордон, у 2014 році забезпечили Гавані майже 10 млрд євро експортного доходу, але до 2022-го ця сума скоротилась вдвічі.
Через коронакризу втричі впали і прибутки від туристів.
А цукровий сектор, який історично вважався основою агропромисловості острова, за ці роки взагалі зазнав краху. На тлі постійних блекаутів, стрімкого росту інфляції (до 500%) та дефіциту ліків у розпал пандемії у липні 2021 року спалахнули масштабні антиурядові протести, але режим їх швидко придушив – понад 700 осіб отримали тюремні терміни.
Наступні протести були вже менш масштабними і здебільшого не закликали до повалення режиму, але, за словами кубинської активістки у вигнанні Кароліни Баррери, "страх почав відступати". "Втрата легітимності режиму є незаперечною, і це стосується насамперед Рауля Кастро.
Так, після смерті старшого брата він розпочав низку ринкових реформ, але зберіг авторитарне правління за в"єтнамським зразком", – резюмувала Хабель. Куба наповнена старими радянськими та московитськими автомобілями Фото: Getty Images З одного боку, режим на Кубі через скрутне фінансове становище країни перепродував частину венесуельської нафти Китаю – це погіршувало і без того гостру нестачу енергії на острові ще до затримання Мадуро.
З іншого боку, за словами Стівена Уілкінсона з Букінгемського університету, система не на межі колапсу.
"Куба перебуває у дуже складному економічному становищі, але ситуація не є критичною", – вважає експерт. Уілкінсон каже, що кубинці звикли до життя в умовах багаторічного колосального дефіциту, і хоча нестача палива могла послабити обороноздатність армії острова, будь-яка спроба вторгнення зустріне масовий опір з боку населення. До того ж, зауважує експерт, попри заяви Трампа, у Куби є інші джерела доходу, крім перепродажу венесуельської нафти – насамперед туризм, експорт медичних послуг, а також природні ресурси у вигляді нікелю, важливість якого зростає через його роль в ШІ-секторі. Рятівне коло від Мексики і потенційні сценарії Режим на Кубі роками мав кількох партнерів-патронів, – насамперед московія і Китай, які використовують острів у своїх геополітичних цілях для противаги США. Проте зараз Гавана, як і Тегеран та Каракас, лишилась без реальної підтримки Кремля у найбільш критичний момент.
"Оскільки Путін зосереджує свою увагу на війні проти України, його авторитарні союзники по всьому світу почуваються знехтуваними – або навіть гірше", – констатує Bloomberg. Критично важливий експорт палива з Венесуели зупинився ще місяць тому через морську блокаду Каракаса з боку США – останній танкер з нафтою відправили на Кубу ще в середині грудня, свідчать документи державної нафтогазової компанії Венесуели PDVSA. Через вторгнення московія в Україну президент Куби Мігель Діас-Канель в скрутний момент не може розраховувати на підтримку Путіна Фото: Getty Images Однак зовсім без нафти Куба теж не залишиться – на допомогу прийшла Мексика.
"Дивно, але наразі кубинська влада не виявляє жодних ознак паніки: або тому, що Мексика запевнила, що продовжить постачати нафту, або тому, що Китай допоможе в подальшому розвитку мережі сонячних панелей, яка стає все більш значущою", – зауважила Хабель. Після подій у Венесуелі президентка Мексики Клаудія Шейнбаум визнала, що новий регіональний ландшафт справді позиціонує її країну як "значного постачальника" нафти до Куби. "Мексика вже давно постачає нафту на Кубу.
Ми маємо з ними контракт, і це також наш гуманітарний жест щодо кубинського народу.
Ми завжди виступали проти ембарго США через його шкідливий вплив на населення", – пояснила вона.
При цьому запевнила, що "нафти не відправляється більше, ніж постачалось історично". Так Шейнбаум відреагувала на статтю Financial Times (FT) із заголовком "Мексика ризикує викликати гнів Трампа через поставки нафти кубинцям", який налякав багатьох мексиканців з огляду на погрози президента США на адресу Гавани й Мехіко.
FT із посиланням на дані платформи Kpler повідомила, що торік саме Мексика була головним постачальником нафти на Кубу, випередивши Венесуелу. Читайте також Трамп оголосив "торговельну війну" проти всіх.
Як реагує світ? За оцінками Kpler, у 2025 році майже 44% імпорту нафти Кубою у 2025 році припало на Мексику, тоді як на Венесуелу – 34%.
На московія припало близько 15%, а на Алжир – ще близько 6%. Водночас за офіційними даними мексиканської державної компанії Petroleos Mexicanos, із січня до 30 вересня 2025 року Мексика постачала щодня на Кубу 17,2 тис.
барелів сирої нафти і 2 тис.
барелів нафтопродуктів.
Тим часом, в останні три місяці уряд Мадуро експортував до Куби в середньому по 35 тис.
барелів нафти і нафтопродуктів на день. Поставки з Мексики вже викликали критику від соратників Трампа.
"Мексика продовжує фінансувати тиранію, надаючи ресурси злочинному режиму, тоді як кубинський народ страждає від голоду та репресій.
Мексика занадто велика і занадто важлива, щоб служити рятівним колом для диктаторів у Гавані та Каракасі", – заявила конгресменка від республіканців Марія Ельвіра Салазар із Флориди. Танкер Ocean Mariner минулого тижня доставив до Гавани 85-90 тис.
барелів нафти Фото: Getty Images Попри цю критику та заяви самого Трампа про "нуль барелів для Куби", міністр енергетики США Кріс Райт згодом визнав: нинішня стратегія Вашингтона полягає в тому, щоб дозволити Мексиці продовжувати поставки нафти на острів. За словами співрозмовників CBS News, наразі Трамп не прагне спровокувати падіння кубинського режиму, а навпаки, хоче домовитися з Гаваною про мирний відхід від авторитарної комуністичної системи.
Проте президент Мігель Діас-Канель заперечив факт таких переговорів із Вашингтоном. До того ж США вважають, що повне припинення поставок стане шоком для і без того перевантаженої та застарілої електромережі Гавани, яка страждає від постійних відключень. Чи є у кубинського режиму інші варіанти поставок нафти, окрім Мексики? Експосол Великої Британії на Кубі Пол Вебстер Хер вважає, що теоретично Гавана могла б спробувати налагодити постачання з інших дружніх країн регіону, таких як Бразилія і Колумбія. За його словами, якщо кубинський комунізм пережив розпад СРСР, то може пережити і падіння Венесуели.
"Влада країни бачить, як інші лідери знаходять спільну мову з Трампом через діалог, лестощі та обіцянки взаємної вигоди.
Ніщо не заважає і кубинському керівництву спробувати укласти угоду, тим більше що між двома країнами зберігаються дипломатичні відносини, відновлені за часів Барака Обами в США і Рауля Кастро на Кубі", – резюмував дипломат. Сонячні панелі з Китаю - чи не єдиний спосіб зменшити енергетичну залежність Куби від нафти.
На задньому фоні руїни АЕС, яку недобудували в радянські часи Фото: Getty Images А Уілкінсон підкреслює: якщо навіть у Венесуелі, де збереглися опозиційні політичні партії, поки що про зміну режиму не йдеться, то тим більше складно уявити це на Кубі, де понад 60 років дозволена тільки одна партія – комуністична. "На Кубі немає жодної альтернативної сили, яка може взяти владу.
Я б сказав, що кубинське керівництво надзвичайно згуртоване", – вважає аналітик. Але, за його словами, це не означає, що всередині компартії немає потенційних реформаторів: "Може з"явитися хтось новий.
Більшість людей в Маямі і в кубино-американській спільноті вважають найбільш імовірним сценарій, за якого хтось з компартії або армії оголосить себе реформатором-технократом".