Гаражне вино. Історія викладача з Жулян та організованого ним фестивалю

Олександр Кудрявченко – відносно нова людина в крафтовому виноробстві.
Хоча перше своє вино він створив у далекому 1996-му, знадобилося понад двадцять років, щоб його поодинокі виноробні експерименти набули професійних обрисів. Тепер колишній викладач вишу та екскерівник великого аграрного підприємства має медалі за свої авторські вина і є співзасновником винного фестивалю.
Він вірить, що формувати характер українського вина будуть саме малі винороби. За великим об"ємом втрачається індивідуальність Кудрявченко – корінний житель столичних Жулян.
Його пращури мешкали в селищі неподалік Києва впродовж 300 років.
Свідчення цього, датовані серединою 18 століття, Олександр знайшов в архівах.
Вони мали землю, займалися тваринництвом.
Перший виноград на подвір"ї висадив батько Олександра. "У 1996-му сталася біда: батько помер.
Саме тоді я вперше зробив вино.
Напій усім сподобався, але впродовж років до виноробства я повертався епізодично і тільки у 2018-му почав займатися активніше", – згадує винороб. Виноград привозив з Одеської області.
Дегустації влаштовував у родинному колі, серед друзів та колег.
Коли зрозумів, що виходить добре, вирішив посадити власний виноград – столовий і технічний, зокрема німецькі каберне кортис та йоханітер, угорську б"янку.
Згодом столовий викорчував і замінив його технічним, додавши український цитронний магарача та німецький солярис. З каберне кортис Олександр Кудрявченко виготовляє рожеве вино Збільшувати насадження Кудрявченко поки не планує, адже обробляє виноградник вручну і витрачає на нього багато зусиль та часу. "Колись дружина запропонувала подарувати мені на день народження ділянку і посадити виноград – я відмовився.
У мене кущів небагато, але це велика робота, яка потребує системності, уважного підходу, догляду.
Коли я обрізаю чи обриваю виноград, думаю: "Боже мій, добре, що в мене його небагато", – жартує винороб. Він пояснює: кількість кущів, висаджена на типовій сільській ділянці, дозволяє експериментувати і створювати авторські вина.
Їх відмінність Кудрявченко вбачає насамперед у використанні нетипових, непопулярних сортів винограду. "Виробники масмаркету і крафтові винороби орієнтовані на всесвітньо відомі сорти.
Можливо, це такий період у розвитку українського виноробства: довести, що можемо робити достойні вина, а потім прийде час експериментів", – прогнозує він. Читайте також: Виноробня Biologist: як під Києвом вирощують Тельті Курук та створюють прадавні вина Яскравий приклад – шардоне, один з видатних винних сортів.
Він виник на сході Франції в Бургундії, але за останнє сторіччя поширився далеко за межі Європи. Шардоне був одним з перших європейських сортів, який імпортували в США і з якого почали виробляти комерційні обсяги вина.
Спочатку американці наслідували французьку традицію, але згодом відійшли від неї: виноград збирали пізніше з більшим рівнем цукру, а вино витримували в дубових бочках. У підсумку американське шардоне перемогло бургундське на конкурсі "Суд Парижа" у 1976 році: на сліпій дегустації всі 11 суддів віддали перевагу каліфорнійським винам.
"Це була революція у світі виноробства.
З"явився новий стиль – вина Нового світу, витримані в дубі.
Особливий новий стиль може сформуватися і в Україні, але ми тільки на початковій стадії", – констатує винороб. При змішуванні різних сортів винограду важливо досягти гармонії Малі виробники, вважає Кудрявченко, украй важливі, адже великі об"єми нищать індивідуальність.
На відміну від промислового виробництва, де вино роблять за протоколами, у крафтовому виноробстві на перший план виходить почерк автора. "Наприклад, я купажую трамінер з мускатом оттонель.
Якщо передаси трамінера, він переб"є аромат мускату.
Але ти маєш створити букет, щоб відчувалися нотки муската, квітів та пелюстки троянди, характерні для трамінера", – зазначає винороб.Коли просять продати вино, він дарує Кудрявченко переробляє на сезон близько двох тонн винограду, які, на додачу до власного, купує в знайомих виноградарів з Херсонщини, Одещини та інших регіонів України.
Виробляє близько тисячі пляшок вина. Збільшення обсягів потребувало механізації виробництва та інвестицій в обладнання.
Планує виділити для виноробні окреме приміщення й отримати ліцензію.
Доти вино можна виробляти для власного вжитку або зберігати. Тимчасова неможливість продавати власну продукцію, здається, Кудрявченка не бентежить, адже до 2024 року він узагалі не виносив своє вино на публіку. "Коли просять продати вино – я його дарую.
Це справа для душі, це моя зайнятість.
Я звик до аудиторії: був викладачем в університеті, потім керував великою аграрною імперією в Сумській області.
Весь час – це спілкування, весь час на драйві, весь час у подорожі.
Зараз я на пенсії і якби не виноробство – що б я робив? Я не можу без публіки", – відверто говорить Кудрявченко. Читайте також: Алкоголь з гарбуза та вино, схоже на борщ.
Історія виноробні Wineidea з Ясногородки Виноробство – це можливість мандрувати, знайомитися з виноградарями та виноробами, досліджувати теруари, удосконалювати техніку.
Уже є результат.
Два роки поспіль він отримує нагороди на Всеукраїнському дегустаційному конкурсі "Сорт і теруар.
Мікровиноробство".
У 2024-му взяв бронзу за каберне кортис розе, у 2025-му – золото за "Абрикосівку", бронзу за каберне кортис та срібло за купаж каберне совіньйон і мерло.
Останню нагороду принесли сучасні технології. "Застосування різних прийомів дозволяє покращити вино.
У 2024-му зробив купаж мерло і каберне, витримав у діжці – і вино заграло", – пояснює Кудрявченко. Олександр Кудрявченко на винному фестивалі Він порівнює свій шлях у новій професії з дитиною, що вчиться ходити: спочатку її рухи невпевнені, вона падає і піднімається, аж поки не стоятиме на ногах твердо.
"Встати на ноги" та відкоригувати курс у виноробстві Кудрявченку допоміг Сергій Сівчук, якого називають хрещеним батьком багатьох виноградарів та виноробів. "Майже все життя я присвятив сільському господарству, мав стосунок до тварин і рослин.
Спочатку – як ветеринар, коли викладав у Національному університеті біоресурсів і природокористування, потім навчився вирощувати зернові культури.
На аграрній виставці познайомився із Сівчуком", – розповідає Кудрявченко. Читайте також: "Ми захворіли вином".
Як спогади бабусі стали початком виноробні "Раковецька лоза" Маючи власну школу, Сівчук проводив лекції і практичні заняття з виноградарства та виноробства, на яких новачки отримували базові знання та індивідуальну консультацію від майстра, відпрацьовували навички.
Одну з лекцій відвідав Кудрявченко.
Хоча багато з почутого він уже знав, чоловіки знайшли спільну мову і стали друзями: тепер разом працюють на винограднику, разом роблять вино. "Сівчук – мій перший критик.
Вино може подобатися тобі, твоїй родині чи друзям, але спеціаліст скуштує і скаже: "Вино гарне, проте є нюанси".
Це спонукає до пошуку й удосконалення майстерності і самого вина", – зазначає Кудрявченко. І на Полтавщині вирощують виноград Крім експериментів, свою місію ексвикладач бачить у популяризації українського вина та підтримці маленьких господарств.
Йому сподобалася ідея створення майданчика, який поєднає досвідчених виноробів, початківців і цінителів вина. З цією пропозицією він звернувся до мережі готелів-колівінгів, що розвивається в Києві.
Відкрили бар, запросили професійну сомельє Ольгу Піщанську, у співпраці із закарпатською виноробнею започаткували власний бренд, запланували дегустації. "Коли з"явилася ідея фестивалю гаражного вина, усі її радо підтримали.
Душею та організаторкою фестивалю стала Піщанська", – ділиться Кудрявченко. З Ольгою Піщанською Олександр Кудрявченко познайомився на одному з винних фестивалів Перший захід організували у травні, другий – у жовтні.
Їх особливість – безкоштовна участь для виноробів та відсутність будь-яких вимог.
Подати заявку та отримати місце на майданчику можуть і великі промислові виноробні, і визнані гранди крафтового виноробства, і аматори.
Завдяки цьому забезпечується яскравий та самобутній асортимент: від петнатів та ігристих, вироблених за класичною технологією, до портвейнів та айсвайнів – вин з підморожених ягід. Учасниками фестивалю стали "Раковецька лоза" та "Янчинські пагорби" з Львівщини, "Дрюківські вина" та KirVad Drinks з Дніпропетровщини, Bacota Hills – спільний проєкт Богдана Павлія з Поділля, Enko Winery із Сумщини, UmanWinery Ігоря Максименка з Черкащини. Особливо широке представництво на обидвох заходах мали винороби з Києва та області: Григорій Кулініченко, Romano"s Wine, "Шато Ковалі", Yar Winery, Vinifera, виробники пива та сидрів.
У жовтні відвідувачів і навіть професіоналів уразила присутність виноробів з Миргорода Полтавської області. У столицю з"їхалися винороби з усієї України "Хіба на Полтавщині вирощують виноград?" – питали в молодого подружжя.
"Звісно", – відповідали вони.
Проте не без пригод.
2025 рік з весняними приморозками, прохолодним дощовим літом і ранньою осінню був нелегким для виноробів.
На Полтавщині весняні морози доходили вночі до 7 градусів. "У перші роки молоді пагони вимерзали майже повністю, потім відроджувалися із сплячих бруньок.
Урожай був, але менший.
Ми вже навчилися: готуємося завчасно, будемо гріти лозу димом та вогнем", – діляться досвідом винороби. Тетяна та Олександр Бойко займаються виноробством четвертий рік Тетяна та Олександр Бойко займаються виноградарством та виноробством четвертий рік.
Вона – у декретній відпустці, він – військовослужбовець.
Зізнаються, що спочатку полюбили вино, а потім вирішили створити його власноруч. "Виноробством займалися наші близькі товариші, які запрошували нас на винні вечори.
Щось було власного виробництва, щось привозили з подорожей Грузією, тоді й виникла перша симпатія до вина і Сакартвело", – згадує подружжя. Спочатку Олександр висадив ркацителі та сапераві північний.
Він також звернув увагу на доти невідомі йому сорти української селекції.
За описом вони мали б підійти для прохолодного клімату регіону: рубіновий магарача, альмінський та гвієне каберне совіньйон, виведені кримським Інститутом виноградарства і виноробства "Магарач".
Першими дегустаторами вин стали друзі. Винороби з Полтавщини роблять ставку на українські сорти винограду Під дощем, але з теплом у серці "Ми вирішили організовувати дегустації молодого вина, куди приносили і своє, обмінювалися досвідом.
Почали ставитися до ремесла серйозніше.
Ця справа нам до душі, також зрозуміли, що є перспективи", – зізнаються початківці. Не обійшлося без поразок: невдалими вийшли перше біле вино та розе.
Після навчання Олександр опанував сапераві та ркацителі і це стало стимулом для розвитку.
"В Олександра дуже вдалі білі вина.
Його ркацителі 2023 року було просто неперевершене.
Там були відчутні свіже зелене яблуко, нотки ехінацеї.
Відчувається легко і просто, наче класика", – пишається чоловіком Тетяна. Свою маленьку виноробню подружжя назвало "Сяйво": "Нашого сина звати Захар.
Коли він був менший, то називав себе "Сяй", ми лиш додали "во". Читайте також: Виноробня Vino Demidi: як підприємець з Київщини перетворює село на винний курорт На фестиваль, який став для них дебютним, "Сяйво" привезли кілька пляшок червоного з рубінового магарача та біле вино з б"янки, за яке вже отримали відзнаку.
Кришталево прозоре, світло-пшеничного кольору, ароматне, легке, з ледь помітними бульбашками, у Києві воно не залишилося непоміченим. "Минулого року вирішили попрацювати з б"янкою – виноградом з нами поділилися наші колеги.
Звісно, були сумніви, але все вдалося.
Це вино стало фаворитом нашого сезону-2024", – ділиться успіхом Олександр Бойко. Угорська б"янка добре достигає в прохолодному кліматі Полтавської області У цьому сезоні винороби збирали на власному винограднику перший урожай мускату дублянського, ярила та цитронного магарача.
Зараз вони мають сто кущів винограду і цьогоріч планують виготовити двісті пляшок вина.
Мають намір розширяти угіддя, проте свої корективи вносить війна. "Хочеться чогось незвичного, тому обираємо нетипові або забуті сорти.
Українська селекція створює гібриди, які добре почуваються в північних регіонах, гарно зимують та менше хворіють.
З ними мало хто працював, тому потрібно експериментально перевіряти якість вин, які можна виготовити з них.
Кожен експеримент – це невідомість", – пояснює Олександр Бойко. Зараз винороби мають сто кущів винограду і планують збільшувати насадження Саме для презентації унікальних вин і був створений фестиваль, підкреслює Кудрявченко.
Цей захід дозволяє заявити про себе маленьким виноробам і стає для них першою сходинкою для виходу на широку публіку. "Другий фестиваль пройшов під девізом "Під дощем, але з теплом у серці".
Попри примхи погоди, він відбувся і вдався.
Хотілося б, щоб фестиваль став регулярним, але це потребує кропіткої роботи та бажання всіх учасників процесу: організаторів, виноробів, поціновувачів українського вина", – резюмує Кудрявченко. Олександр Кудрявченко пригощає вином гостей фестивалю Сам він розширює асортимент авторських вин: робить рислінг, піно грі, аліготе, купажі йоханітера з б"янкою та мерло з каберне.
Уперше взяв участь у міжнародному дегустаційному конкурсі Ukraine Wine&Spirits Awards.
"Сподіваюся на гарні оцінки", – сміється колишній викладач.