Як поєднати екологічні пріоритети з інтересами економіки

Уряд затвердив зміни до індикаторів плану України для Ukraine Facility на 2024-2027 роки.
Це технічне рішення: уряд актуалізував зміст і переважно часові рамки виконання реформ та інвестицій.
Остаточне слово тепер за євросоюзівськими інституціями, які мають погодити нові індикатори. Описовий текст плану України, затверджений Радою Європи в травні 2024 року, і поточні кроки щодо "Зеленого" переходу та охорони довкілля" не змінилися.
Виникає ключове питання, наскільки серйозно уряд ставиться до проведення екологічних реформ, без яких неможливе європейське майбутнє країни. Чому довкіллєві питання важливі План України є базовою рамкою реформ та інвестицій на виконання Регламенту Ukraine Facility.
Загальний обсяг підтримки – 50 млрд євро.
З них 38,27 млрд євро – пряма підтримка держбюджету за механізмом грантово-кредитного фінансування. Пріоритети Ukraine Facility охоплюють зростання української економіки, зменшення соціальної та економічної нерівності, а також поступове наближення України до соціальних, економічних та екологічних стандартів ЄС на шляху євроінтеграції. Саме екологічна складова плану від початку визначалася як наскрізна.
План наголошує на декарбонізації – переході на безвуглецеві технології в металургії, заміщенні викопного газу відновлюваними джерелами енергії в теплопостачанні, впровадженні кліматичних рішень у ключових секторах економіки. Ідея була проста: відбудова України має відбуватися не за принципом "як було", а на основі сучасних "зелених" стандартів, які знижують залежність від викопного палива, скорочують викиди парникових газів і підвищують стійкість економіки. Що передбачав попередній план В енергетиці план передбачав зміни в нормативній базі для розвитку відновлюваних джерел енергії, підвищення ефективності централізованого теплопостачання, підвищення ефективності громадських будівель, локалізації виробництва обладнання для ВДЕ.
Це було важливо з огляду на оцінку, що відбудова може спричинити значні додаткові викиди вуглецю. Аграрний блок уперше робив акцент на "зелені" підходи, зокрема на підтримку малих та середніх фермерських господарств замість орієнтації на агрохолдинги.
Планувався розвиток дорадчих служб і перехід до продукції з вищою доданою вартістю.
Це створювало потенціал для зміни політики в сталому напрямку. Кліматична політика в плані охоплювала створення Науково-експертної ради із зміни клімату, впровадження ринкових механізмів ціноутворення на вуглець і підготовку до торгівлі викидами.
Адаптація до зміни клімату була розпорошена між різними секторами, без окремого розділу, але визнавалася пріоритетом. Були й суперечності.
У сфері біорізноманіття документ передбачав підготовку стратегії і плану дій, але без конкретних цілей щодо збільшення природоохоронних територій.
У лісовій політиці декларувалися несумісні завдання: збереження лісів і підвищення обсягів заготівлі деревини з 15 до 25 млн куб.
м за десять років.
В енергетиці, попри курс на декарбонізацію, ставка робилася на "ренесанс атомної енергетики", що суперечить принципам децентралізації та економічній доцільності. Незаповненими лишалися питання кліматичної адаптації на рівні громад, проблеми надмірної розораності земель та загрозливої структури землекористування.
Зрошення в сільському господарстві згадувалося як ключове рішення, але без системного підходу до адаптації сільського господарства до зміни клімату, адже питання доступу до води стає з року в рік дедалі критичнішим. Загалом попередній план містив правильні орієнтири, але був непослідовним: поруч із "зеленими" підходами закладалися рішення, що могли їх нівелювати. Що Україна вже зробила За перший рік дії Ukraine Facility Україна виконала низку умов, які відкривали шлях до фінансування.
Єврокомісія підтвердила: уряд дотримався попередніх критеріїв і зміг отримати транші.
Формально кроки виконуються, але головне питання, на думку громадськості, – наскільки вони якісні і чи відповідають стандартам ЄС. У 2024 році була прийнята концептуальна записка, що визначає обсяг відхилень від директив про оцінку впливу на довкілля (ОВД) та стратегічну екологічну оцінку (СЕО).
Очікувалося, що в записці будуть зазначені проєкти й обґрунтування відхилень, обсяг та обґрунтування винятків, встановлені часові обмеження. Натомість розроблена колишнім Міндовкілля концептуальна записка дозволяє обходити ОВД і СЕО, якщо цей проєкт можна віднести до відбудовного, обмежуючи тим самим участь громадськості в ухваленні рішень і доступу до інформації всупереч принципам Орхуської та Еспоо-конвенцій і директиви про ОВД. У новому плані дій уряду заплановані подальші кроки для спрощення процедури ОВД – уряд вбачає ОВД як перепону для розвитку бізнесу.
Однак це дієвий інструмент, який запобігає значним ризикам.
Крім того, наявність ефективного механізму проведення ОВД є важливою складовою євроінтеграційного руху України.
Замість спрощення процедури ОВД варто віддати перевагу її вдосконаленню, щоб у бізнесу не виникали будь-які складнощі чи порушення. Серед зарахованих кроків плану України у 2024 році було ухвалення національного плану з енергетики та клімату до 2030 року, що не передбачав достатньо амбітних заходів для розвитку децентралізованої відновлюваної енергетики. Національній транспортній стратегії до 2030 року бракувало всеосяжної спрямованості та конкретних політичних кроків, необхідних для досягнення євросоюзівських та міжнародних цілей декарбонізації сектору, незважаючи на те, що стратегія чітко згадує декарбонізацію як необхідний крок впровадження. Читайте також: Задача із зірочкою.
Який Green Deal пропонують Україні На підтвердження пересторог громадських організацій щорічний звіт Єврокомісії про Україну 2024 року описував лише частковий поступ у приведенні законодавства до норм Євросоюзу.
Є певні зрушення в горизонтальному екологічному законодавстві, розвитку моніторингу та контролю, доступі до інформації, управлінні відходами, зменшенні промислового забруднення. Водночас у сфері біологічного різноманіття прогресу не було зовсім.
Це явна індикація того, що уряду України необхідно серйозніше ставитися до питань довкілля і закладати кошти на реформи, зокрема і з плану України. Після затвердження у 2024 році кліматичного закону, який створює правову основу для низьковуглецевого розвитку, наступним важливим напрямом у 2025 році є підготовка системи торгівлі викидами.
Це ринковий інструмент, без якого неможливо потрапити в європейський кліматичний простір.
Хоча його запровадження ще попереду, сам факт, що Україна бере курс на систему торгівлі викидами (emissions trading system), – сигнал для бізнесу та інвесторів. Разом з тим, якість та виконання законодавства щодо інших реформ викликає питання.
У фінансуванні відновлення реалізована лише частина вимог.
Facility закріплює норму про спрямування 20% коштів на клімат, довкілля та "зелений" перехід, але механізму виконання цього принципу та інвестпроєктів поки що немає. Уряд пришвидшив виконання кількох енергетичних заходів, однак їхній зміст викликає серйозні запитання.
Зокрема, у серпні 2025 року з’явився проєкт закону щодо імплементації норм Євросоюзу у сфері відновлюваних джерел енергії. Однак документ містить низку неточностей та ризиків, пов’язаних з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, необхідністю проведення оцінки впливу на території смарагдової мережі для планів, що визначають зони прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії, визначення окремих зон реалізації проєктів з розвитку інфраструктури мереж та установок зберігання енергії. Також необхідно й надалі інформувати громадськість про оцінку проєктів відновлюваної енергетики і враховувати її зауваження та пропозиції в рамках СЕО. Проблемним залишається і визначення енергетичних спільнот.
Проєкт закону зводиться нанівець фразою про те, що енергетичні об’єднання мають бути неприбутковими.
Це суперечить директиві ЄС, яку адаптує законопроєкт. Окремо слід згадати питання теплопостачання.
На кінець 2025 року заплановане ухвалення комплексної державної програми його модернізації.
Сподіваємося на ширше залучення сторін, зацікавлених у розробці реформи.
Питання тарифів на гарячу воду знову відтерміноване до кінця 2026 року. Схожий підхід – і у сфері управління критично важливими матеріалами.
Реформа мала б передбачати публічне обговорення та стратегічну оцінку, адже йдеться про майбутнє економіки країни.
Натомість акцент зроблений на адмініструванні запасів та залученні інвесторів без оцінки екологічних та соціальних наслідків. Таким чином, реформи першого року Facility показали, що країна може виконувати формальні умови, але якість ухвалених документів часто страждає, що знижує їх цінність.
Без реального наповнення та реалізації закони і стратегії не забезпечують сталості, а значить, не гарантують руху до екологічних стандартів Євросоюзу. Які поточні ризики Зараз екологічна політика в Україні зосереджена в новоствореному Міністерстві економіки, яке об’єднало колишнє Міндовкілля, Мінагрополітики та Мінекономіки. Ця конструкція одразу породжує дилему: чи здатне відомство з таким широким мандатом приділяти достатньо уваги збереженню довкілля та протидії зміні клімату.
Логіка "економіка і ресурси насамперед" створює ризик, що питання охорони природи й надалі відсовуватимуться на задній план заради експлуатації корисних копалин, аграрного виробництва чи швидкого зростання ВВП. Якість довкілля – це питання національної безпеки, адже від стану водних запасів, ґрунтів, екосистем та повітря залежать здоров’я населення, продовольча безпека та доступ до питної води.
В умовах великої війни відсутність сильного інституційного центру в екополітиці означає ще більшу вразливість держави. Є й зовнішній вимір.
Протягом 2025 року відбувалися скринінги за розділами права ЄС та підготовки до переговорних позицій.
Хоча технічні зустрічі були успішними, ключова умова вступу України в ЄС закріплена в переговорному розділі 27 "Довкілля та клімат".
Якщо екологічну політику поглинуть аграрний та економічний блоки, виникне ризик відставання у виконанні євросоюзівських критеріїв. Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболєв зазначав серед пріоритетів нового міністерства принцип do no significant harm ("не завдай значної шкоди") як орієнтир для інвестицій.
Це правильний сигнал, що відповідає вимогам ЄС.
Однак без сильної інституційної ваги і чітких механізмів контролю цей принцип може залишитися декларацією, а не реальною частиною ухвалення рішень, зокрема щодо напрямів та проєктів розвитку і відновлення України. Ризики полягають у тому, як екологічні пріоритети будуть співіснувати з інтересами економіки.
Важливо, щоб відновлення України не відбувалося на застарілих практиках та моделях, тим самим лише відкладаючи інтеграцію України з ЄС.