Як розгорнути виробництво зброї для НАТО

Геополітична турбулентність сприяє посиленню оборонних та безпекових заходів в усьому світі.
Не є винятком і країни-члени НАТО, які прагнуть максимальної підготовки до будь-яких військових викликів.
Україна ж нині – не лише стратегічний партнер альянсу, вона готова виробляти сучасне озброєння для потреб НАТО. "Не буфер для Європи, а гравець на фронті, який переосмислює логіку оборонно-промислової співпраці і започатковує нову модель стратегічного партнерства".
Так світові ЗМІ говорять про роль України для країн ЄС і НАТО. З цим не можна не погодитися, адже вже кілька років поспіль оборонна спроможність України та можливості її ВПК стрімко зростають.
У світі, де кожен прагне зміцнення свого оборонного потенціалу, країна, яка міцно тримає оборону та посилює виробництво озброєнь, уже відіграє цілком нову роль. У цій новій реальності на тлі стратегічної турбулентності, коли уряди країн прагнуть попередити безпекові виклики та посилити оборонний потенціал, Україна має знайти свій новий шлях: перейти від моделі "спостерігача, який воює" та споживача військової допомоги до повноцінного виробничого партнера НАТО. Чому потрібна промислова інтеграція Україна, яка не є членом альянсу і наразі не має визначеності щодо майбутнього членства, в останні кілька років значно просунулася в співпраці з НАТО.
Частково мотиватором посилення такої співпраці стала започаткована у 2022 році контактна група з питань оборони України на авіабазі Рамштайн, яка щомісяця об’єднує понад 50 країн та ЄС для координації надання військової допомоги Україні. У 2023 році була створена Рада НАТО-Україна.
Цей механізм надає Україні рівні позиції з членами НАТО в обговореннях та спільному ухваленні рішень.
Такий формат дозволяє Україні брати участь у формуванні політичних відповідей на безпекові загрози.
Участь у механізмі – це можливість координувати кризові ситуації в реальному часі.
Це значний прорив у співпраці з альянсом і прецедент, адже Україна не має членства, хоча в неї є сталий статус партнера НАТО. Звісно, чинні формати, які передбачають активний діалог України та НАТО, впливають на оборонну співпрацю між альянсом та Україною і спрощують процес досягнення нових угод, зокрема в оборонній промисловості. Проте тривалий час країни НАТО зосереджувалися лише на допомозі Україні в боротьбі з російською агресією, тоді як ефективна програма співпраці з альянсом має містити можливість долучення Сил оборони до оперативної практики НАТО включно із спільними навчаннями та співпрацею в стратегічному плануванні. Ідеться про створення оперативної сумісності Сил оборони та військ НАТО.
У Збройних силах та інших силових відомствах України запроваджені понад 330 стандартів НАТО і ще понад 50 перебувають у процесі запровадження. Стандарти стосуються експлуатації озброєння та військової техніки, безпеки зберігання боєприпасів та вибухових речовин, управління військами, застосування комунікаційних та інформаційних систем, якості товарів, інженерного, авіаційного та медичного забезпечення, стратегічних комунікацій. Проте глибоке та ефективне залучення в оборонну архітектуру НАТО має стосуватися не тільки впровадження стандартів.
Для України вкрай важливо побудувати оборонну промисловість відповідно до стандартів НАТО. Наші виробництва сектору можуть випускати продукцію за сертифікатами альянсу.
Така співпраця в оборонній промисловості посилить можливості України з виробництва та ремонту зброї і водночас гарантуватиме зменшення залежності країни від надходження озброєнь від західних постачальників. Як посилити співпрацю з альянсом Повноцінне входження оборонно-промислового комплексу України в ширшу європейську оборонну екосистему й оборонні стратегії альянсу – єдиний шлях для України в протистоянні геополітичним викликам, а також у посиленні ролі та спроможності власного військово-промислового комплексу. Входження українських підприємств у безпекову архітектуру альянсу може передбачати багато варіантів рішень.
Одне з них – реєстрація підприємств у системі NSPA.
Недавно Міноборони повідомило, що українські компанії, які постачають нелетальні засоби ЗСУ, можуть розширити свої ринки збуту. Реєстрація в системі NSPA дозволяє підприємствам долучитися до глобального ланцюга поставок нелетальної зброї армій держав-членів НАТО.
Це один з прикладів ефективного посилення співпраці України і НАТО.
Це також важливе рішення з погляду виходу оборонного сектору України на світовий ринок озброєнь. Важливою також є сертифікація продукції, яку випускають вітчизняні компанії, відповідно до стандартів НАТО.
Деякі приклади такої співпраці вже є.
Так, у 2024 році стало відомо, що Укроборонпром вироблятиме стрілецьку зброю відповідно до стандартів НАТО за ліцензійною угодою із Ceska zbrojovka. Входженню української оборонної промисловості до безпекових ланцюгів НАТО сприяє створення спільних підприємств з виробниками із США та ЄС. Проте для збільшення кількості таких компаній потрібні умови, які б дозволили нівелювати бюрократичні та корупційні ризики, спеціальний режим оподаткування, митні преференції.
Створення спільних підприємств надасть інвестиційного поштовху вітчизняним виробникам, дозволить долучитися до технологій іноземних партнерів і врешті перейти до виготовлення продукції за стандартами НАТО. Читайте також: В Україні працюють над відкриттям експорту озброєнь.
Навіщо це під час війни? Для співпраці з альянсом та процесу входження ВПК до оборонної промисловості НАТО важливий експорт.
Відкриття часткового експорту прискорило б співпрацю і посилило б технологічні та фінансові можливості підприємств галузі.
Імовірним форматом такого експорту може стати правило, за яким продаж здійснюється через Агентство НАТО з технічного обслуговування та постачання (NSPA). Для входження в системи постачання НАТО виробникам доведеться пройти довгий шлях.
Він передбачатиме впровадження виробничих стандартів альянсу та стандартів контролю якості, налагодження випуску певної кодифікації продукції.
Украй важливо розробити національні стандарти, гармонізовані із стандартами НАТО, спростити процедури стандартизації, зменшити рівень бюрократизації, ухвалити міжнародні стандарти, що фігурують у документах НАТО. Щоб пришвидшити входження ВПК в оборонну систему НАТО, потрібно також створити державну програму для уніфікації виробництва, працювати в напрямку державно-приватного партнерства, залучати фінансування партнерських країн-членів альянсу на нові розробки та їх випробовування. Держава повинна сприяти виробникам в отриманні необхідних міжнародних сертифікатів і супроводжувати експортні контракти на дипломатичному рівні. Для українських підприємств ВПК в контексті входження в оборонну систему альянсу важливі тривалі контракти.
Це забезпечить прогнозованість постачання та інвестиційну стабільність, сприятиме стрімкішому розвитку галузі. Входження у виробничі ланцюжки НАТО – це не лише безпека, а й економічне зростання, податкові надходження, валютна виручка, робочі місця, розвиток регіонів, фінансування інфраструктурних проєктів, зростання суміжних з ВПК галузей: металургії, логістики, IT, переробної промисловості. Україна має перейти від моделі "спостерігача, який воює" та споживача допомоги до виробничого партнера НАТО.
Входження ВПК до безпекової архітектури НАТО – це і нові можливості для масштабування та розвитку виробництв, і шанс на приплив реальних інвестицій, і посилення власної обороноспроможності. Залучення наших виробництв до системи логістичних та виробничих процесів НАТО почалося.
Важливо впроваджувати стандарти, підтримувати заснування СП, шукати сталі й дієві рішення для глибокої та ефективної співпраці з альянсом. Україна не просто адаптується до стандартів НАТО, вона формує нову модель безпекової кооперації.
Участь у виробничих ланцюжках альянсу – це не лише зброя, це нова архітектура довіри, спільна відповідальність і спільне майбутнє.