Бізнес захищатимуть. А довкілля?

24 липня уряд затвердив план реалізації рішення РНБО про мораторій на перевірки бізнесу.
Передусім це рішення стосується податкової та митниці, від надмірного тиску яких РНБО захищає бізнес. Проте в цьому документі також є пункти, які стосуються всіх сфер державного нагляду (контролю), тож його дія поширюється і на сферу захисту довкілля.
Тут виникає питання: може, це довкілля потребує захисту від бізнесу? Уже під мораторієм Захист навколишнього середовища є особливою сферою регулювання.
Довкілля не може захистити себе самостійно.
Природа не може подати позов до суду на підприємство-забруднювача.
Зруйнована екосистема не вийде на акцію протесту і не напише статтю на свій захист.
Тому важливо, щоб орган, який відповідає за дотримання екологічного законодавства, працював. Проте вже понад три роки Державна екологічна інспекція не проводить планові перевірки підприємств.
Тобто мораторій на перевірки, який вводиться рішенням РНБО щодо податкової та митниці, у сфері довкілля діє з початку великої війни.
Позиція екологічних громадських організацій щодо планових перевірок чітка: слід відновити їх проведення хоча б у відносно безпечних регіонах. Подібний мораторій на планові екологічні перевірки діяв у 2017 та 2018 роках.
На жаль, ні до чого, окрім як до погіршення ситуації з дотриманням екологічного законодавства суб’єктами господарювання, це не призвело. Чого ще хоче РНБО Рішення РНБО вимагає від усіх органів державного нагляду (контролю) мінімізувати навантаження на бізнес шляхом застосуванням ризик-орієнтованого підходу, а також усунення дублювання функцій органів державного нагляду. Цікаво, що про це вже давно говорить громадськість.
Усунення дублювання органів контролю у сфері довкілля передбачене проєктом закону про державний екологічний контроль.
Він був зареєстрований у Верховній Раді ще в лютому 2020 року, але активного руху стосовно його ухвалення немає. Читайте також: Задача із зірочкою.
Який Green Deal пропонують Україні Законопроєкт передбачає створення єдиного органу державного екоконтролю з відповідними повноваженнями й інструментами впливу на порушників.
Спротив створенню такого органу чинить недоброчесний бізнес, якому це загрожує значно більше, ніж наявне дублювання функцій різних органів нагляду у сфері довкілля. Вищий ризик – більший контроль Громадськість також завжди підтримувала підхід, коли більш небезпечним підприємствам приділяється підвищена увага органів контролю.
Питання лише в тому, як визначаються ці ризики у сфері довкілля. ГО "Зелена альтернатива України" та ГО SaveDnipro у 2024 році запропонували зміни до критеріїв визначення найбільш небезпечних підприємств: замість арифметичної кількості порушень екологічного законодавства брати до уваги розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (кілька дрібних порушень не становлять такої загрози, як одне порушення, що призвело до значних наслідків); брати до уваги не кількість позапланових перевірок підприємства, а кількість скарг громадян на це підприємство (позапланова перевірка підприємства – це завжди погано, бо сигналізує про проблеми; але кількість скарг від громадян – кращий індикатор, бо позапланова перевірка може бути призначена і після отримання однієї скарги, і після отримання сотень скарг); замість кількості безпідставних недопущень інспекторів державного екоконтролю вважати критерієм високого ризику кожне таке недопущення (користуючись символічними штрафами, бізнес просто не допускає органи контролю до здійснення перевірок; слід зрозуміти, що навіть одне недопущення показує, що на підприємстві не все гаразд); додати новий критерій ризику: наближеність до місць проживання та масового відпочинку населення, а також до природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні (зараз ступінь ризику небезпечного підприємства не залежить від наближеності до перерахованих об’єктів); додати новий критерій ризику: невідповідність підприємства найкращим доступним методам і технологіям управління (НДТМ – це євросоюзівські стандарти екологізації виробництва); додати новий критерій ризику: відсутність страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства (наявність страховки принаймні дозволить підприємству покрити потенційну шкоду); додати новий критерій ризику: відсутність у підприємства автоматизованої системи контролю викидів (її наявність дозволяє контролювати обсяги викидів у реальному часі та об’єктивно розраховувати суму екоподатку). Ці пропозиції були передані Державній екологічній інспекції України та позитивно нею оцінені.
Сподіваємося, що рішення РНБО посприяє внесенню цих змін до тексту відповідної постанови уряду.
Звісно, усе це матиме сенс лише тоді, коли планові екологічні перевірки будуть відновлені, а до того часу довкілля залишається мовчазним заручником приватних та корпоративних інтересів. Червоні лінії дерегуляції У рішенні РНБО також ідеться про спрощення дозвільної та ліцензійної системи для бізнесу.
Це теж викликає тривогу в екологічної спільноти. Україна лише зараз почала перехід до євросоюзівської дозвільної моделі у сфері захисту довкілля.
8 серпня запрацює система видачі інтегрованих довкільних дозволів (ІДД).
Підприємства будуть отримувати ІДД замість чинних трьох дозволів.
Це очевидне спрощення.
Чи варто ще щось спрощувати? Сподіваємося, що Державна регуляторна служба, яка протягом місяця має подати свої пропозиції, буде вкрай обачною саме у сфері захисту довкілля.
Адже попередні приклади дерегуляції, такі як скасування процедури з оцінки впливу на довкілля для проєкту Національного військового меморіального кладовища, призвели до негативних наслідків і для довкілля, і для самого проєкту. На жаль, громадськість була позбавлена участі в процедурі і не змогла показати ризики розміщення об’єкта на обраній території до ухвалення основного рішення. Нагадаємо також, що суттєва частина регуляцій у сфері довкілля була імплементована в рамках євроінтеграційного процесу і відповідає практикам ЄС, тож їх "дерегуляція" вкрай небажана з огляду на зобов’язання України. Співавтор – Денис Каплунов, перший заступник голови Державної екологічної інспекції у 2019-2020 роках