Довідник з доказової медицини безкоштовно: Сінево презентувала підручник для лікарів

Антибіотики при ГРВІ? Чи має бути Корвалол в аптечці лікарні? В Україні й досі є шанс отримати доволі сумнівні, а часто й протилежні призначення при однакових симптомах.
В час, коли існують науково обґрунтовані протоколи лікування, медики й досі лікують по-різному.
Чому доказова медицина досі не стала всеукраїнським стандартом і як може допомогти доступ до актуальної медичної інформації – про це говорили на події, яку Європейська медична лабораторія Сінево разом з медичними експертами провела для лікарської спільноти України до Дня медичного працівника. Ситуація зі стандартами лікування впевнено покращується.
Зокрема у військовій медицині – якщо у 2022 році був лише один протокол домедичної допомоги, зараз їх вже 25 за стандартами НАТО.
Проте усюди – і серед військових, і серед цивільних – їх впровадження викликає певний супротив.
Пацієнти не довіряють новим призначенням, лікарі не можуть реалізувати протоколи на повну.
Адже формування стандарту – це половина задачі.
Далі треба імплементувати його в роботу медустанови. "Доказова медицина не обмежується лише доступом до якісних джерел чи затвердженням клінічних настанов.
Йдеться також про щоденну управлінську та командну роботу в кожному закладі.
Формування стандарту – це лише початкова точка.
Важливо, як його інтегрують у практику: хто відповідає за кожен етап, як вибудувано маршрут пацієнта, яку роль відіграє медичний директор, чи враховано кадрові та ресурсні можливості.
Посібники з доказової медицини мають працювати, як елемент системного процесу, що формує культуру клінічного ухвалення рішень на основі актуальних даних, практичного досвіду і розуміння умов, у яких працює медична команда", – зазначив заступник голови НСЗУ, кандидат медичних наук, дитячий анестезіолог і військовий лікар Сергій Лапоног. На деякі ліки й процедури є певна медична "мода".
Вони вже давно визнані неефективними, але стереотипи про них накопичувались у суспільстві поколіннями.
Пацієнти мають хибні очікування від лікування – медики прагнуть їм відповідати.
Тому медична експертка ЮНІСЕФ в Україні Катерина Булавінова вважає, що перед впровадженням доказових практик починати треба з руйнування медичних міфів.
Причому – серед самої лікарської спільноти.
Загалом існує певна деструктивна "культура" в медицині – тут і застарілі уявлення про лікування, і небажання пацієнта відкрито питати про призначення, а лікаря – відповідати. Інколи самі лікарі стають джерелом недовіри до призначень тих чи інших лікарських засобів.
Навіть при наявності всієї інформації та покрокових інструкцій з діагностики та лікування певних захворювань, доказова медицина впирається у ключову перешкоду – "людський фактор". "Ми маємо ресурси, ми маємо інформацію, засоби, щоб це зрозуміти.
Але у нас є ця буферна зона у вигляді "людського фактору".
Будучи на світовому конгресі кардіологів, чула, як представники 60 країн висловлювали свої думки щодо вирішення цієї проблеми.
Але єдиного рішення немає.
Ми схожі в цьому питанні і зі США, і з Австралією, і з Індією", – розповіла кандидатка медичних наук, сімейна лікарка, фахівець з клінічної біохімії, медична директорка Фундації "Сильні Серця" Наталія Суслова. У впровадженні сучасних стандартів лікування є ще одна проблема – вони оновлюються ледь не в режимі реального часу.
Близько двох мільйонів статей на рік з оригінальними висновками, три-чотири мільйони із вторинними доказами.
Далі – ще більше третинних, їх формування у клінічні настанови, викладення у посібниках.
І це при тому, що не всі докази дійсно є якісними і мають впливати на лікарські рішення.
У підсумку – протоколи лікування швидко застарівають.
За словами Ігоря Свінціцького, навіть в Європі та США їх оновлюють кожні 3-4 роки.
В Україні ж є ті, які не переглядались десятиліттями. "Щороку у світі публікується понад мільйон статей, які містять первинні результати біомедичних досліджень, і ще більше вторинних джерел медичної інформації.
Лікарі потребують оперативного відстеження, узагальнення й критичної оцінки нових наукових даних для щоденної клінічної практики.
Підручник "Внутрішні хвороби" вирішує ці завдання, пропонуючи структуровану та перевірену інформацію, що враховує останні світові досягнення й спирається на принципи доказової медицини", – зазначив співавтор українського видання підручника, кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету університету ім.
О.О.
Богомольця Ігор Свінціцький. Посібник "Внутрішні хвороби" є прикладом такої колективної роботи провідних медичних фахівців.
Причому – українських.
Понад 40 медичних експертів актуалізували та адаптували протоколи до національного контексту.
Це вже друга редакція посібника "Інтерна Щекліка", виданого Польським інститутом доказової медицини (PIEBM) за підтримки Сінево у партнерстві з медичним порталом Empendium. "Лабораторна діагностика – це невід’ємна складова доказової медицини.
Перше видання підручника вже здобуло схвальні відгуки в медичній спільноті, а тепер ми доповнюємо оновлену версію власним довідником, щоб зробити посібник ще доступнішим та зручнішим у використанні для українських лікарів.
Саме так доказова медицина ставатиме стандартом якісної медичної допомоги в Україні", – розповів заступник генерального директора Сінево в Україні Микола Скавронський. Видання "Внутрішні хвороби.
Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2025/26" доповнено окремим довідником із діагностики – "Лабораторні дослідження" від Сінево.
Загалом – 1728 сторінок доказової медицини, що відповідає сучасним стандартам МОЗ України. Лікарі, що за фахом дотичні до лікування внутрішніх хвороб, можуть безкоштовно отримати примірник підручника з лімітованого накладу, а також довідник "Лабораторні дослідження", звернувшись до Сінево через офіційний сайт.