Як подолати дефіцит фахівців

На четвертому році великої війни ми дедалі чіткіше усвідомлюємо: відновлення країни потребуватиме не лише коштів, міжнародної допомоги чи бетону.
Передусім будуть потрібні люди з фахом: зварювальники, токарі, слюсарі, електромонтери. Економіка буквально кричить про потребу в таких спеціалістах.
Попит на них зростає, а пропозиція відстає.
Це вже не просто кадровий виклик, це критичний дефіцит, який напряму впливає на здатність країни до відновлення. Парадокс ринку праці З одного боку, безробіття знижується: з 21% у 2022 році до 11,5% у 2025-му.
У деяких секторах навіть зафіксований приріст зайнятості.
Наприклад, у державному управлінні та секторі безпеки кількість працівників зросла на 27% до 2,6 млн осіб. З іншого боку, промисловість втратила понад третину робочої сили, а соціальні сектори – кожного десятого працівника.
Бізнес – великі і малі підприємства – масово скаржиться на дефіцит кадрів.
Згідно з дослідженням KSE Institute, 63% роботодавців заявляють про труднощі з найманням кваліфікованих робітників. Читайте також: Україні не вистачає 4,5 мільйона працівників.
Як подолати дефіцит робочої сили? Хто будуватиме і ремонтуватиме – питання поки без відповіді.
Тут криється ключовий парадокс.
Резерв робочої сили в країні є.
За даними Державної служби зайнятості, у 2025 році було близько 100 тис.
офіційно зареєстрованих безробітних, але більшість з них не мають необхідних навичок. Спочатку навчи людину Якщо ми плануємо перетворити відбудову на економічний ривок, то профтехосвіта має стати пріоритетом.
Без людей, які вміють працювати з обладнанням, жоден завод не запуститься, жодна мережа не запрацює, жоден дрон не злетить. Позитивний сигнал: до технічного ринку праці долучається жінки.
Їх частка серед клієнтів центрів зайнятості зросла з 55% до понад 80%.
Осторонь залишаються вразливі групи: до центрів зайнятості зверталися 7% внутрішньо переміщених осіб, працюють 16% людей з інвалідністю; для ветеранів відкриті 5% вакансій. Система потребує оновлення Професійно-технічна освіта має потужний потенціал, але вона не встигає за потребами ринку.
Навчальні заклади часто працюють із застарілим обладнанням, там переважає теоретичний підхід, а взаємодія з бізнесом обмежена. У результаті навіть за наявності мотивації студенти не отримують практичних навичок, необхідних для працевлаштування.
Це стримує не лише індивідуальний розвиток, а й загальну спроможність економіки до швидкого відновлення. Тут – найбільший резерв для зростання.
Варто лише переосмислити підходи, посилити партнерство з роботодавцями і зробити освіту ближчою до виробництва. Рішення: швидке, практичне, партнерське Саме тому Київська школа економіки запустила Центр професійно-технічного навчання KSE ProfTech.
Це короткі, до трьох місяців, програми.
Ми навчаємо на сучасному обладнанні з фокусом на практику і тісну співпрацю з роботодавцями. Цільова аудиторія – жінки і чоловіки від 18 років, безробітні, ветерани, ВПО, які хочуть швидко опанувати професію.
Ми допомагаємо з працевлаштуванням.
Це не лише освітній проєкт, це інвестиція в соціальну стійкість і продуктивність економіки. Що робити вже зараз Визнати профтехосвіту критичною інфраструктурою відновлення.
Так само, як дороги, енергетику чи оборонний сектор.
Без спеціалістів це лише проєкти. Побудувати модель партнерства з бізнесом.
Бізнес готовий інвестувати в кадри, але потрібні правила гри: пільги, підтримка навчальних центрів, співфінансування. Оновити підходи до освіти.
Освітні програми мають адаптуватися до реалій ринку: стати інтенсивними, практичними та бізнес-орієнтованими. Читайте також: Війна інженерів.
Як оборонна промисловість потерпає від браку кадрів Змінити уявлення про робітничі професії.
Це не "менш престижно", це фундамент економіки.
Сучасні робітничі спеціальності не лише затребувані, а й конкурентно оплачуються – часто на рівні або й вище за офісні посади.
Ми маємо публічно говорити про це, ламати стереотипи і створювати повагу до фаху. Перезавантажити систему профорієнтації.
Людям потрібна чітка навігація: які спеціальності затребувані, де можна швидко їх опанувати, як це вплине на шанси на роботу.
Це важливо для молоді, ветеранів, ВПО та всіх, хто змінює професію.