Чому про гендерну рівність говорять, але мало що роблять

Бізнесу бракує співробітників.
За підрахунками Міністерства економіки, Україні вже нині не вистачає 4,5 мільйона працівників.
І ситуація, вочевидь, погіршуватиметься.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.
В.
Птухи Елла Лібанова визнає, що після завершення війни в кращому разі додому повернеться тільки третина емігрантів.
Решта залишаться жити й працювати за кордоном. Що робитимуть українські компанії – це питання досі відкрите.
Брак персоналу, а особливо чоловіків, укотре порушило проблему гендерної рівності в професійних сферах.
Про неї говорять понад десять років, проте наразі цю проблему не вдається вирішити.
Чого не вистачає Україні? Половинчасті поступки В Україні пішли на поступки жінкам.
2017 року втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров’я № 256 від 29 грудня 1993-го "Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок".
Це розширило список чоловічих професій, якими можуть займатися жінки.
Наприклад, вони можуть бурити свердловини, видобувати нафту чи газ або працювати на хімічних виробництвах. Але є важливий нюанс – майже десять років тому чинність втратив не весь наказ МОЗ.
Досі діє глава 3 розділу І Переліку в якому йдеться про те, що жінки не можуть працювати в шахтах.
Щоб зняти це обмеження, Україна має завершити процедуру денонсації профільної Конвенції (993_134).
Таку спробу вже навіть робили 2018 року.
На розгляд парламенту виносили відповідний законопроєкт, але тоді його не прийняли.
Обмеження діють і досі. Читайте також: Гендерна рівність вигідна бізнесу Яку саме роботу жінки все-таки можуть виконувати на шахтах – намагалися прописати в першій частині ст.
174 КЗпП.
Там вказані професії із санітарного й побутового обслуговування, але точного переліку посад немає.
І це створює поле для маніпуляцій.
Бо державні органи користуються вже давно застарілою постановою Держкомпраці СРСР. Для жінок існують й інші обмеження, наприклад, граничні норми підйому вантажів – вони наведені в ч.
2 ст.
174 Кодексу законів про працю. Гендерна рівність на папері 2017 року в Україні з’явилася нова посада – Урядовий уповноважений з питань гендерної політики.
Його обов’язок – проводити моніторинг, перевірки й працювати над зміною законодавчої бази.
Але скільки ви можете згадати резонансних справ за результатами цих перевірок? Я – жодної. В Україні майже відсутня судова практика в питаннях дискримінації за ознакою статі.
Тож Феміда навіть не виробила практичні рекомендації.
Зокрема, один з найсвіжіших прикладів розглядів такої справи датується аж 2015 роком. У той час Маневицький районний суд Волинської області відмовив позивачці, яку скоротили з посади диспетчера автомобільного транспорту, у праві поновитися на роботі й отримати компенсацію.
Під час звільнення жінці не запропонували альтернативу, хоча вона готова була працювати сторожем сировинної бази. Роботодавець пояснив, що ця посада розрахована лише на чоловіків, бо база розташована далеко від підприємства та місця проживання позивачки, і займає велику площу.
Також він повідомив, що в колективному договорі прописана заборона залучати жінок до роботи в нічний час.
Суд вважав, що такий підхід поліпшує становище жінок. У серпні 2022 року Кабмін схвалив Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2030 року та затвердив Операційний план її реалізації на 2022–2024 роки.
У документі – різні заходи й освітні програми, які фінансуються через держбюджет, зокрема через Державну службу зайнятості та навчальні заклади.
Тут також є кілька проблем. Читайте також: Гендерна аналітика в бізнесі.
Як правильно її використовувати? Нормативно-правову базу справді удосконалили, проте механізм її впровадження потребує розвитку на всіх рівнях.
Та й фінансування програм гендерної нерівності – нині точно не прерогатива для уряду.
Це стосується і перебудови системи, що існує, і підходів роботи державних служб, від яких залежить, у який спосіб реалізуватиметься ця політика рівності на місцях. Заробітні плати фахівців у державних органах зазвичай невисокі, і такі працівники часто не зацікавлені в навчанні й реалізації європейських стандартів, особливо в умовах війни.
Хоча іноземці залюбки діляться власними підходами в питаннях гендерної рівності та готові читати лекції, проводити практичні заняття тощо. Які ще нормативні акти діють в Україні? У постанові уряду №1302 від 15 листопада 2024 року йдеться про реалізацію експериментального проєкту, який стосується професійного навчання жінок та їх працевлаштування у сферах, де вони традиційно недостатньо представлені.
У переліку – 31 професія. Наприклад, це токар, водій навантажувача, електрогазозварник, машиніст екскаватора чи помічник машиніста електровоза.
Такий експериментальний проєкт координує Мінекономіки, МОН, Державний центр зайнятості.
Жінки можуть пройти професійне навчання або перепідготовку в закладах освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність за обраними професіями. У січні 2022-го в Україні набрав чинності закон із протидії дискримінації за ознакою статі в рекламі, але перевіряти виконання цих норм Держпродспоживслужба почала тільки з травня 2025-го.
Чинними є закони про рівні можливості матері й батька, які є військовослужбовцями, на догляд за дитиною в особливий період. Читайте також: Ціна гендерної нерівності на ринку праці Про гендерну рівність заговорили і політики.
В Україні двічі змінювали законодавство, і 2013 року встановили 30-відсоткову, хоча й добровільну, гендерну квоту – про неї йдеться в законі "Про політичні партії".
Партії, що мають у складі щонайменше третину жінок, додатково отримують 10% щорічного обсягу фінансування статутної діяльності.
Зазвичай ці кошти розподіляються між політичними партіями.
Проте тут є нюанс. Навіть після отримання допомоги виключати депутатів не заборонено, що призводить до маніпуляцій.
Партія може нараховувати й 30% жінок, проте їхні прізвища зазвичай містяться наприкінці списків.
Тож до сесійної зали поки потрапляють одиниці. Нині ж жінок активно підтримують громадські організації.
Наприклад, проєкт Women for Ukraine допомагає знайти нові можливості для працевлаштування та професійного розвитку. ГО "Жіночий ветеранський рух" у межах проєкту ООН Жінки "Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні" розпочав проєкт групових занять із психологічної підтримки жінок і дівчат "Тримайся, сістер". Як це працює за кордоном Гендерні квоти затверджені в понад 55 країнах світу – жінки мають становити від 30% до 50% від загальної кількості працівників у державних і приватних структурах.
Наприклад, у національних парламентах країн ЄС (членів ОБСЄ) в середньому жінок 25,6%, а в скандинавських країнах – 41,1%. Найбільші відсотки жінок у парламентах Швеції – їх частка становить 47,3%, Іспанії – 41,1%, Франції – 39,7%, Італії – 35,7%, Норвегії – 40,8%, Нової Зеландії – 40%.
До того ж в останніх двох країнах вимоги взяти на роботу певну кількість жінок відсутні. У Великій Британії, де немає квот для жінок у парламенті, на виборах 2024 року встановили рекорд.
Було обрано 242 жінок-депутаток.
Для порівняння: 2019 року їх було 220, 2017 року – 207, а 2015-го – 196.
Загалом у британському парламенті – 650 депутатів. Як показує практика, жінки в законодавчій і виконавчій владах поліпшують соціально-культурний розвиток країни, рівень життя населення, його якість та економіка зростають.
З 2011 до 2015 року консалтингова компанія Korn Ferry опитала близько 55 фахівців із 90 країн світу та встановила, що жінки використовують емоційні й соціальні компетенції, пов’язані з ефективним лідерством та управлінням, ефективніше ніж чоловіки.
Експерти зазначили, що дані свідчать про потребу на ринку праці більшої кількості жінок, які мали б займати керівні посади. Україна хоче приєднатись до ЄС, і це означає, що наша країна має затвердити кілька важливих документів, які стосуються гендерної рівності.
Про що йдеться? Читайте також: Жінкам платять менше, але не тільки це.
Чому Нобеля з економіки дали за дослідження гендерної нерівності? Європейська соціальна хартія.
Вона ратифікована українським законом від 14 вересня 2006 року.
Ця хартія гарантує економічні й соціальні права без дискримінації за будь-якою ознакою, особливо за ознакою статі. Директива про баланс професійного й особистого життя для батьків та піклувальників 2019/1158 від 20 липня 2019 року.
У документі встановлено мінімальні вимоги для досягнення рівності між чоловіками й жінками на ринку праці та поводження на роботі, що мають сприяти поєднанню роботи та сімейного життя для працівників, які є батьками або опікунами.
Не ратифікована українським парламентом. Директива 2010/41/ЄС від 7 липня 2010 року про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок, які займаються самозайнятою діяльністю.
Україна не імплементувала цей документ. Директива 2006/54/ЄС від 5 липня 2006 року про рівні можливості й однакове ставлення до чоловіків і жінок у зайнятості та професійної діяльності.
Документ не прийнятий. Директива Ради 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 року про загальну систему рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності.
У документі прописані загальні межі для боротьби з дискримінацією, критерії відбору, умов набору персоналу, звільнення та оплати праці, професійно-технічного навчання й перепідготовки тощо.
Документ поки не імплементований у нашій країні. Україна зробила лише перший крок у питанні гендерної рівності.
Схоже, що вирішити цю проблему допоможе бажання приєднатися до ЄС, адже Україна мусить узгодити з вимогами Євросоюзу решту норм та стандартів.
І це – хороша новина.
Гендерна рівність максимально застосовуватиметься в усіх сферах життя українців, зокрема й у політиці.