Деревина для фронту: вилучати чи купляти?

Військові частини почали закупати значні обсяги необробленої деревини та пиломатеріалів через Prozorro, перші закупівлі уже відбулись.
Усі нюанси в деталях, які дуже важливі для подальшого розвитку ринку деревини.
Адже водночас з закупівлями лісоматеріалів продовжуються великі поставки деревини на фронт з боку ДП "Ліси України" в так званому режимі вилучення.
Державне підприємство надає продукцію безоплатно в умовах правового режиму воєнного часу.
Тож, купляти чи вилучати деревину для потреб оборони? Почнемо з того, що нічого безкоштовного в природі не існує.
З позицій ринкових відносин деревина не падає з неба.
Треба відвести ділянку в рубку, заготовити, доставити.
Не забути сплатити податки, бо для податкової немає різниці реалізована деревина чи вилучена.

Новий ліс сам не виросте.
Тому лісівникам, знову ж таки, за власний кошт доводиться готувати ділянки до висадки, купувати сіянці, висаджувати нові дерева тощо.
Ці ж дерева доведеться охороняти від пожеж та чорних лісорубів.

Це все про зарплати, податки, паливо, техніку.
Що прекрасно розуміє бізнес та ДП "Ліси України".
Адже державне підприємство чи недержавне (приватне) - всі працюють в умовах ринкової економіки.
Якщо забирати деревину безкоштовно, то з часом доведеться надавати, наприклад - лісівникам, з бюджету субсидії.
Чудес не буває.

Закупівлі ЗСУ: коли якість важливіша за ціну Звісно, якийсь обсяг поставок ті ж лісівники можуть покривати з прибутків.
Фактично це допомога.
Але можливості ДП "Ліси України", як і будь-якого бізнесу, на жаль, не безмежні.
Це зрозуміло.

Казати, що ліс державний, тому деревина для державних потреб має бути безкоштовною - схоже на примітивний популізм.
Деревина такий же продукт, як паливо або бетонні конструкції.
Як закупити деревину для військових і унеможливити повернення "схем"? Тож закупівлі деревини для військових частин - це нормальна практика.
Особливо, якщо мова про пиломатеріали.
Нехай бізнес, а деревообробний бізнес в Україні розвинутий на високому рівні, між собою конкурує та пропонує найкращі умови.

До речі, такі "військові закупівлі" дуже сильно стимулюють економіку, яка, на жаль, страждає від негативних наслідків війни.

Чи має ДП "Ліси України" поруч з приватним бізнесом долучатися до торгів (тендерів), які оголошують військові частини? До речі, ДП не є монополістом та єдиним виробником продукції з деревини.
Окрім приватного бізнесу, в Україні функціонують інші постійні лісокористувачі, а саме: комунальні, військові та інші лісгоспи.

Тобто на аукціон можуть подаватись різні учасники ринку, а участь в них також ДП "Ліси України" є цілком логічною та обґрунтованою.
Адже "Ліси України", як новоутворене підприємство, є найбільшим українським оператором лісових ресурсів і це необхідно брати до уваги як на місцевому, так і загальнонаціональному рівнях.

Слід підкреслити інший важливий нюанс: Держкомпанія постачає деревину з державних лісів на ринок для всіх категорій покупців на умовах вільної конкуренції і не може для окремого покупця, який оголосив тендер чи здійснює закупівлю товарів, окремі особливі умови, навіть для військових.
Адже відступ від загальних правил створює, на жаль, сприятливе підґрунтя та ризики повернення "схем".
Однозначного шляху розв"язання описаної проблематики немає.
Після корпоратизації "Ліси України", напевне, лісівники зможуть створити окремий, наприклад - якийсь дочірний підрозділ, який візьметься за те, що купуватиме деревину на аукціонах у Держкомпанії в однакових з бізнесом умовах і подаватиметься на тендери інших державних компаній також.

Тобто не буде жодних ризиків та виключень, що унеможливлює повернення масштабных "схем", наприклад - так званої багатомільярдної горезвісної "схеми" держпереробки" лісу.
І це, до речі, ще один аргумент на користь корпоратизації, без якої державній компанії складно вибудовувати цивілізовані правила гри на ринку.
Позиція військового керівництва щодо способів та методів залучення лісових ресурсів для власних потреб має значення.
Є ще один важливий нюанс у дилемі: закупляти ліс чи вилучати для військових потреб?
Перші закупівлі показали, що вимоги для учасників таких тендерів дещо завищені.
Чому виникає така думка? Бо, наприклад, вимагається безліч міжнародних сертифікатів щодо системи управління охороною праці, екології, безпеки, які, відверто говорячи, є і можуть бути далеко не у всіх бажаючих взяти участь у закупівлях військових.
До слова, багато філій навіть того ж ДП "Ліси України" лише в процесі їх оформлення, що унеможливлює їх участь у оголошених закупівлях для військових потреб, на яких вимагаються такі документи.

З іншої сторони, при вилученні деревини такі сертифікати не потрібні.
Навіщо тоді їх вимагати при застосуванні процедури закупівлі тієї ж самої продукції?
Схоже, що завищені вимоги при закупівлі деревини та пиломатеріалів для потреб оборони можуть суттєво знижувати конкуренцію і таким чином необгрунтовано (з формальних причин) збільшувати витрати військових, що зовсім недоречно під час війни на виснаження.

Адже зрозуміло, що чим менша кількість учасників - тоді менш жорстка конкуренція вигідних пропозицій і виходить вищою ціна закупівель, ніж могла би бути, якби всі бажаючи взяли б участь у закупівлях.

Як зробити закупівлі деревини для потреб оборони більш прозорими та максимально вигідними? Це складне питання і вже не до лісівників, а до військових закупівельників.

Замість висновків Судячи з масштабів будівництва фортифікацій (інформація з відкритих джерел), ЗСУ будуть потрібні величезні обсяги деревини.
Процес її закупівлі має бути максимально конкурентним, що допоможе уникнути зайвих і часто необґрунтованих переплат за формальності.