Як нардепи провалили голосування за екологічний закон

Бизнес Цензор, 25 лютого 2021. Опубликовано 13:28 25 февраля 2021 года Верховна рада 16 лютого не змогла прийняти необхідний для поліпшення екології в країні проєкт закону 4167. Чому так відбулось та хто сприяв цьому провалу?

“100 років промислового забруднення”. Так, напевно, має називатися книга про відсутність в українського бізнесу мотивації до екологізації української промисловості та підігравання цьому з боку певних пов’язаних груп депутатів в українському парламенті.

Тож як провалити голосування за проєкт закону 4167 “Про управління та зменшення промислового забруднення” на користь українським олігархам? Давайте розбиратися.

Що варто знати пересічному громадянину про українську промисловість та її вплив на довкілля та громадське здоров’я?

Що, більше 80% потужностей вже зношені, що їх переважна більшість не очищує відхідні гази навіть до рівня українських нормативів, не кажучи вже про європейські, яких з рештою ми маємо досягти.

Що більше 85% усіх відходів, які утворюються в Україні, це саме промислові відходи, переважна більшість з яких не переробляється і просто складається у нашому довкіллі, забруднюючі наші ґрунти, водні ресурси та повітря.

Вугільна енергетика та видобування, велика металургія, хімічна промисловість — головні забруднювачі нашого довкілля.

Тим часом Україна втрачає до 6% відсотків ВВП на боротьбу із захворюваністю та смертністю від забрудненого повітря і є четвертою (!) в світі за збитками від цього (дані аналітичного звіту, опублікованого міжнародними дослідниками Centre for Research on Energy and Clean Air).

Наприклад, у Кривому Розі, Дніпрі, Запоріжжі, Маріуполі та Харкові рівень забруднення довкілля важкими металами і нафтовими вуглеводнями у декілька разів перевищує міжнародні рекомендовані норми. На окремих ділянках рекомендовані норми перевищені у 10 разів.

Такі невтішні результати незалежних досліджень, проведених в 2018 році ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія” (Україна), “Арніка” (Чехія) та експертами Хіміко-технологічного інституту у Празі (VSCHT).

Але чому підприємства так не хочуть проводити екологізацію, аби українські міста змогли видихнути з полегшенням?

Бо Україна має низькі ставки екологічних податків на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти, розміщення відходів тощо.

А зміна радянських, а то і дорадянських технологій виробництв є інвестиційно непривабливою в короткостроковій перспективі для більшості українських промисловців.

Аналізуючи ТОП-10 підприємств-платників податків за 2020 рік, а отже і головних забруднювачів, можна згрупувати таких головних промислових гравців — 6 підприємств Ріната Ахметова, 1 підприємство індійця Лакшмі Міттала, 2 підприємства належать державі, 1 підприємство Максима Єфімова.

Далі першої десятки є і підприємства групи Ігоря Коломойського та Дмитра Фірташа.

Отже, можливо зробити припущення, що саме ці бізнесмени можуть прагнути не допустити прийняття законодавства, яке змусить їх “екологізуватися”.

А чи допомагають у цьому їм народні обранці, яких традиційно відносять до орбіти інтересів зазначених бізнесменів?

16 лютого 2021 року, після багатьох невдалих спроб, на розгляд парламенту винесли проект закону №4167 “Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення”.

Тут варто зауважити, що проєкт розроблявся групою європейських та українських експертів в рамках проєкту “Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України”, що виконується GIZ за дорученням уряду Німеччини.

Суб"єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет Міністрів України.

Цей закон розроблений у відповідності Директиви 2010_75_ЄС та має встановити цивілізовані умови для української промисловості.

Варто відмітити, що одразу після його реєстрації, з’явився альтернативний проєкт №4167-1, розроблений групою народних депутатів.

Цей законопроєкт суттєво відрізняється від основного, створюючи умови для безкінечного затягування початку впровадження інтегрованих дозволів (який враховуватиме сукупний вплив на всі сфери довкілля) та власне екологічної модернізації підприємств.

Так, наприклад, пропонується, аби закон набирав чинності не раніше дня набрання чинності Закону “Про затвердження висновків найкращих доступних технологій та методів управління” (НДТМ).

Тоді, як НДТМ повинен затвердити не Кабмін, а депутати окремим законопроектом. А його, в свою чергу, можна безкінечно саботувати чи блокувати в залі. А отже — не проводити реформу промислового забруднення.

Єдине, що поєднує ці два закони, але бентежить громадянське суспільство — відсутність вимог до безперервного моніторингу на основних стаціонарних джерелах викиду (так званий моніторинг на трубі) найбільших промислових забруднювачів. Тих, що отримуватимуть інтегровані дозволи.

Вочевидь, це той компроміс, на який вирішила піти влада, аби протягнути проєкт під куполом. Але навіть це не врятувало ситуацію під час голосування.

Тоді як під час голосування за проєкт закону 4167 ми спостерігали феномен ситуативного об’єднання інтересів олігархічних груп.

Варто одразу зауважити, що за підтримку проєкту не вистачило лише 5 голосів депутатів. Хто ж забезпечив такий рахунок?

Група Ігоря Коломойського, група Іллі Павлюка (в інтересах ДТЕК Ріната Ахметова), група спікера Дмитра Разумкова (за інформацією з під купола — в інтересах ДТЕК).

З групи Павлюка не голосували Олег Марусяк, який, власне, є автором проєкту закону 4167-1 (альтернативний основному), і племінник Іллі Павлюка — Максим Павлюк.

А також Богданець, Божик, Гайду, Горобець, Гринчук, Грищенко, Дануца, Діденко, Заремський, Кицак, Кузбит, Лис, Мазурашу, Марченко, Соломчук, Шол. Не віддали свої голоси також депутати Аллахвердієва та Касай.

Також не голосовали народні обранці Новинський, Шпенов, Шенцев, Гриб, Магомедов, яких пов’язують з Рінатом Ахметовим.

Від групи Коломойського за 4167 не проголосували Дубінський, Смаглюк-Василевська, Бужанський і Швець. Та група депутатів “За майбутнє” у складі 17 осіб.

“Батьківщина” не надала жодного голосу, як і ОПЗЖ.

Подивитись картку поіменного голосування можна тут.

Проєкт відправили на доопрацювання в профільний комітет. Там йому, користуючись можливістю, варто таки додати вимогу щодо обов’язкового безперервного моніторингу викидів на основних стаціонарних джерелах.

Бо зведений бюджет України і надалі недоотримуватиме надходження від екологічних податків, а українці продовжать втрачати здоров’я.

Ірина ЧЕРНИШ, голова SaveDnipro, співзасновниця SaveEcoBot