Нафтогаз повідомляє, що Газпром забронював додаткові потужності для транзиту у жовтні.

Навіщо Газпром це може робити, адже він не використовує в повній мірі вже заброньовані потужності, за які він все одно платить (принцип "качай або плати")?

Поясню.

Справа в тому, що новий транзитний контракт, який ми уклали в грудні 2019 року, передбачає, що Газпром має бронювати потужність не для загального обсягу транзиту на рік, а на кожну добу і по кожній точці входу і виходу газотранспортної системи України (таких точок багато).

Це не зручно Газпрому, оскільки наперед практично неможливо точно вгадати, наприклад, яке буде співвідношення попиту по кожному з 365 днів на різних точках виходу (в Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію).

Відповідно, якщо клієнтам Газпрому потрібен газ в конкретний період в конкретній точці виходу понад обсяг, вже заброньований Газпромом, то йому потрібно додатково замовляти та платити за потужності, не дивлячись на те, що він не використовуює в повній мірі загальну потужність заброньовану для транзиту.

Причому за ці додаткові потужності Газпром має платити з коефіцієнтом, тобто з надбавкою!

Не складно здогадатися, що змусити Газпром погодитися на такі умови було непросто. Це вже не кажучи про те, що потрібно знати, що вимагати і як це обгрунтовувати:)

Пригадую, як я з Міллєром телефоном о першій ночі у Відні (там були основні склади делегації Газпрому та Нафтогазу; Міллєр був у Санкт-Петербурзі, тобто там вже була третя ночі) вів чергові переговори по цьому питанню.

У Міллєра вочевидь були матриці, які йому готували експерти Газпрому, але він власноруч все перераховував і казав, що тільки він особисто буде обговорювати це питання.

До речі, таке сумлінне ставлення до роботи з боку Міллєра викликає професійну повагу. Або може це ми змусили керівництво Росії ставитися до нас серйозно. Ну а нашим "начальникам" потрібно брати приклад.

Потім до цього питання ми ще декілька разів поверталися, але кульмінація вже була в ніч з неділі на понеділок, коли Міллєр прилетів у Відень підписувати контракт (хоча оскільки з боку Нафтогазу вів переговори і підписував контракт я, а не голова компанії, то Міллєр міг би надіслати заступника).

З кімнати, де ми були з Міллєром, ми перейшли до загальної кімнати, де були всі члени делегацій з обох боків - часу на "церемонії" вже не було.

В Києві в цей час (а це глибока ніч) весь склад Кабинету міністрів очікував на остаточний текст контракту на узгодження, мені чи не кожні півгодини телефонував прем’єр Гончарук і питав, чи не соромно мені через те, що я змушую всіх чекати (а ми мали угодити контакт ще в п’ятницю). Не тільки Гончарук телефонував;) На підписання контракту очікували президенти України, Німеччини, Франції, а також Єврокомісія.

Міллер теж мав вже давно полетіти назад в Росію - в понеділок він мав підписувати контракти ще з двома країнами. Його чекав літак, пілоти отримували дозвол на виліт, і потім його постійно переносили.

Але ми не могли остаточно домовитися, зокрема щодо зазначегого вище підходу до бронювання потужностей.

Це була ще й гра нервів.

Десятки людей в одній кімнаті. Всі нормально не спали вже майже тиждень, але всі розуміють, що розслаблятися не можна до "переможного кінця". На великому екрані текст контракту, в який "в онлайні" вносяться правки. При цьому у кожної сторони свої технічні та фінансові моделі, які тримаються в секреті.

У переговорах наступає час повної демократії - якщо у когось є щось сказати, він/вона це каже. Спочатку газпромівці перед тим, як щось сказати, поглядом просили дозволу у Міллєра, але потім і на це не було часу:) Міллєр і сам активно брав участь у обговоренні, а потім кивком голови "затверджував" згоду Газпрому на остаточні формулювання контракту, які відразу вносилися в текст на великому екрані.

Підписали контракт тільки в понеділок пообіді...

І тепер от отримуємо 7,2 млрд дол гарантованих доходів ("качай або плати"), і ще плату за додатково заброньовані потужності.

P.S.

Сумно лише, що влада включно з Нафтогазом на цьому зупинилася.

"Проїдання"...

Бо не тільки Газпром має бронювати для транзиту потужності української ГТС.

Ми мали б зараз змушувати Газпром розблокувати передачу газу європейським компаніям на кордоні Україна-РФ, розблокувати транзит газу з Середньої Азії та експорт незалежних від Газпрому видобувників газу в Росії.

Новий транзитний контракт відкрив для цього можливості. Пройшло вже 9 місяців, і немає не те що результату, а навіть не бачимо активних дій:(

А це питання на 17 млрд дол додаткового економічного ефекту для України!