Є чотири кримінальні справи, де Порошенко може стати фігурантом і сісти — Гнап

Gazeta.ua, 10 липня 2018. Опубликовано 08:00 23 июля 2018 года Разом із президентом до відповідальності треба притягнути майже 150 топ-політиків. Це буде сигналом для решти чиновників і силовиків, що за корупцію карають за законом. Про це і про свою участь у майбутній президентській кампанії в інтерв"ю Gazeta.ua розповів журналіст-розслідувач 40-річний Дмитро Гнап.

Із Дмитром Гнапом зустрічаємося 3 липня о 16:00 у кафе “Віденські булочки” неподалік метро Хрещатик у Києві. Він також вітається із журналісткою Шерил Рід з американського видання Columbia Journalism Review. Вона тут чекає на розмову з ним. Займаємо столик на літньому майданчику. За спиною Гнапа на дверях табличка із прізвищем і контактами нотаріуса. Дмитрові телефонують щодо іншого інтерв"ю.

Нотаріус Первушина. Цікаво, чи не родичка Віти Первушиної — скандальної судді. У них цілі династії: дружина — суддя, чоловік — прокурор, кума — нотаріус. Це називається all inclusive. Я робив кілька розслідувань про схеми таких династій. Туди потрапляєш — без шансів. Прокурор порушує кримінальне провадження. Чоловік-суддя заслуховує. Тобі адвоката підсовують — зятя.

2014 року був момент, коли почали боятися ваших розслідувань. А потім це припинилося.

Позаторік після матеріалу про “діамантових прокурорів” порушили кримінальну справу. Але розслідування особливо нікуди й не просунулося, бо почалися чистки прокурорів, які викривали “діамантових”. Система оговталася.

Пов"язані корупційними зв"язками чиновники, правоохоронці — заспокоїлися. Вони зрозуміли: ніхто не прийде вішати їх на ліхтарях, не викидатиме з крісел. Після величезного збурення — Революції гідності — люди повернулися до свого життя: хтось пішов на фронт, хтось сконцентрувався на роботі, хтось подався на заробітки за кордон. А чиновники, політики, правоохоронці, судді залишилися на своїх місцях. І тоді система почала переходити в контрнаступ. У кращому разі, після кожного десятого нашого розслідування когось звільняли, могли порушити кримінальну справу. Зараз тенденція погіршилася.

Чому вирішили балотуватися у президенти?

Почалася корупційна контрреволюція. Це був один із факторів.

Інший — те, що багато людей із мого кола спілкування пишуть у Facebook, як непогано влаштувалися на новому місці. Наприклад, у Польщі чи Канаді, Словаччині. Чи планують своїх дітей віддати на навчання до східноєвропейських країн.

Третє: друзі, знайомі, родичі запитують: “За кого голосувати?” Вони — в розпачі. Бо майже всі діючі політики їх розчарували. Ми — на зламі. Мені здається, кожен український чоловік має бути трохи націоналістом. Тоді як не згадати принцип націоналістів: “Хто, якщо не ти? Коли, якщо не зараз?”

Ви теж розчарувалися в політиках?

Очевидно. Результати соціологічних опитувань показують, куди з 54 відсотків скотилася підтримка президента Порошенка. Він четвертий або п"ятий у рейтингах. Йому нараховують майже 5 відсотків. Це ганьба для діючого глави держави. Ще можна було б зрозуміти, якби Порошенко проводив жорсткі реформи. Але їх немає. Телевізор Петра Олексійовича практично не критикує, тому що в нього прекрасні стосунки з олігархами. Лише купка схиблених незалежних журналістів розслідують корупцію в оточенні президента.

Сподівалися, що Порошенко буде президентом-реформатором?

Не було сподівань. За місяць після того, як він переміг у першому турі, я у Facebook написав: “Петро Порошенко — це покращений на 30 відсотків Янукович”.

Позитив був у тому, що все ж таки покращений. Але Петро Олексійович представляє стару генерацію політиків. Вони вважають, що нічого поганого немає в особистому збагаченні завдяки владі. Так думає Порошенко, так вважають його друзі, політичні партнери, союзники. Вони вирішили, що недостатньо отримують за свою звитяжну і тяжку працю на високих державних посадах. А відтак потрібна якась компенсація, якесь роялті. Вони вважають, що не крадуть, а так заробляють. Хоча за фактом — це розкрадання державного майна і коштів.

За кого голосували на виборах 2014 року?

Намалював подібний до шотландського прапор хрест на бюлетені — перекреслив його по діагоналі. Не бачив свого кандидата на президентських виборах.

Минуло понад чотири роки. І знову Порошенко й Тимошенко — серед основних претендентів на посаду президента.

Тому що ті майже 2,5 мільйона людей Майдану, активного прошарку українського суспільства, подумали: “Ми своєю кров"ю, життям внесли нову владу в кабінети. Значить вони зобов"язані нам своїм теплим, комфортним політичним майбутнім”. А ще: “Невже Порошенко, Аваков, Турчинов не хочуть увійти в історію, зробивши визначні речі?” Виявилося, що хочуть. Однак не можуть відмовитися від особистого збагачення.

Прибираючи до рук величезні шматки майна, Порошенко, Коломойський, Ахметов, Фірташ обростають корупційними зв"язками з політиками, державними службовцями, суддями. Тому більша частина оточення Петра Олексійовича — це не ідейні однодумці, а спільники. Він тягне цей величезний багаж. Кинути не може, бо ці люди багато знають. Тому нічого і не відбулося.

Ви виявляли махінації президента і його найближчого оточення. Чому правоохоронці нікого не притягнули до відповідальності?

Підпорядковані президенту Генпрокуратуру й Службу безпеки очолюють близькі до Порошенка люди — Грицак і Луценко. Але НАБУ береться за такі справи. Тому ми, антикорупційні активісти, і Захід тиснули на президента, щоб створили Антикорупційний суд. Порошенко два роки чинив цьому шалений супротив.

Але в цьому морі зради видніється силует перемоги. Національне антикорупційне бюро порушило кримінальне провадження за підозрою народних депутатів в отриманні неправомірної вигоди — в підкупі. У межах цієї справи ми проводили журналістське розслідування і знайшли докази, що передали детективам. Їх долучили до кримінального провадження. Якщо його доведуть до фіналу й передадуть до суду, це може вивести безпосередньо на президента. На той момент він уже стане громадянином Порошенком. Його можна буде притягати до кримінальної відповідальності.

Вірите, що за нового президента це вдасться?

Залежить від того, хто ним стане. Якщо Юлія Тимошенко — не вірю. Вона була політичним партнером Порошенка, з нею могли відбуватися таємні брудні домовленості щодо голосувань. Значить, попри ворожнечу на екранах телевізорів, вони з Порошенком можуть бути спільниками. Отже, не каратимуть одне одного. Взаємних інтересів у Юлії Володимирівни й Петра Олексійовича є багато.

Так само войовнича риторика не завадила Порошенку та його оточенню домовлятися з поплічниками Януковича. “Вишки Бойка” забуті, оборудки Іванющенка з багатомільйонного розкрадання і кришування бізнесу — теж. Олег Недава, фінансист Іванющенка, зараз є народним депутатом від БПП. І користується прихильністю дружини генпрокурора Луценка.

Петро Олексійович — не дурна людина, має сильний політичний інстинкт. Не виключаю проведення якоїсь спецоперації. Наприклад, оголошення воєнного стану і скасування президентських виборів на певний час. Порошенко може на це піти. Бо розуміє: якщо до влади прийде незалежний демократичний кандидат, то він може сісти до в"язниці.

Окрім справи про підкуп народних депутатів, є ще три справи НАБУ, де Порошенко може стати фігурантом. Це — “Роттердам+”, справа Насірова і провадження щодо зловживань при постачанні газу на Одеський припортовий завод. Там засвітився близький до президента народний депутат Олександр Грановський. Тобто, є чотири кримінальні провадження, де Петро Порошенко може стати фігурантом і сісти.

За якого президента таке можливо?

Це може бути Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Віктор Чумак, Славко Вакарчук. Може бути хтось від нашого невеличкого ліберального демократичного співтовариства — Василь Гацько, Олександр Солонтай або я. Готовий брати участь у праймеріз по висуненню єдиного кандидата. Готовий спробувати. Хоча розумію, що шанси в мене невеликі. Далі нехай громадяни вирішують, хто буде єдиним кандидатом від демократичних сил.

Нардеп Сергій Власенко вважає, що людям не з системи не варто йти у владу. Адже їм бракує державницького досвіду. Але в нас при владі весь час усі з таким досвідом — однак країна топчеться на місці. У чому корінна проблема?

Багато порядних і чесних людей трималися політики осторонь. Нинішня правляча еліта утверджувала її як брудну справу. Там відбувалися договорняки, політична корупція, продажність. Також суспільству говорили: щоб займатися політикою, треба багато грошей. От нам Ігор Коломойський, чи Дмитро Фірташ, чи Рінат Ахметов, чи Петро Порошенко дає кошти. І ми займаємося політикою. А в тебе немає грошей — значить тобі тут нічого не світить. Це неправда. Люди на Майдані без такої прорви грошви, що була в Януковича, без силових ресурсів перемогли режим. Бо згуртувалися, налагодили взаємну підтримку. Потім це дозволило створити добровольчі батальйони й допомагати армії — після вторгнення Росії.

Під час формування команди роблю ставку на волонтерів і на краудфандинг (фінансування громадою. — gazeta.ua). Щоб подолати це пекельне прокляття української політики, що не доб"єшся успіху без грошей. І що політика — це брудна справа. Все залежить від мотивації.

Ви оголосили про створення онлайн платформи для залучення волонтерів у команду. Багато відгукнулося? Хто ці люди?

Думав буде 30-50. А вже маємо 130 волонтерів. Студенти, підприємці, медики з різних міст України, є з-за кордону. Спеціально не розганяємо цю інформацію далі. Я зробив один пост у соцмережі. Все. На початковому етапі не треба багато волонтерів, бо не зможемо керувати такою масою людей. Для старту оптимально 100-150 осіб.

У своїй програмі називаєте три ключові пункти: боротьба з корупцією, перемога у війні з Росією, побудова сервісної держави. Як пояснюєте визначення “сервісна держава”?

Це мінімальне втручання держави в економіку й перетворення чиновників на обслуговуючий персонал. Ліквідація значної кількості посад і заміна їх на електронні сервіси, мобільні додатки. Також скасування більшості дозвільних процедур.

Які ще три пункти до цієї програми додали б?

Економічна свобода. У нас зарегульована держава. Правоохоронні органи тероризують підприємців.

Наступний пункт — справедливість. Завершення створення Антикорупційного суду й покарання щонайменше 150 топ-посадовців. Привіт Порошенку, сину Авакова, Насірову, Розенблату. І далі за списком. Ці люди мають сісти за ґрати. Це не кровожерливість. Це сигнал для решти 2 мільйонів чиновників і правоохоронців, що покарання за корупцію є.

Доведеться заново проводити судову реформу, бо її зімітували. А ще реформу МВС, бо там майже ніяких змін не відбулося.

І третій пункт — оновлення. Купка скажених романтиків не змінять ситуацію у владі. Не впровадять економічну свободу, не відстоять справедливість. Це означає — тисячі хороших людей мають іти у владу на всіх рівнях. А для цього нам потрібна політична реформа. Відкриті списки, прозоре фінансування партій, заборона політичної реклами на телебаченні і бажано — зовнішньої реклами також.

В Україні йде боротьба з корупцією? Бо є відчуття, що це — теж імітація.

Є ті, хто намагаються боротися. Але їхні зусилля розбиваються, як об стінку. НАБУ порушує кримінальні справи й ловить з доказами корупціонерів. Справи йдуть у суд. А там їх відпускають під заставу. Насіров на джазовому фестивалі тусить у вишиванці. А пам"ятаєте, яка була нещасна, хвора людина, коли детективи його затримувати?

Політична еліта не хотіла створення незалежного Антикорупційного суду. Однак закон прийняли. Але велике питання, чи він буде справді незалежний. А про генпрокуратуру, СБУ, МВС навіть не говорю. Там боротьба з корупцією — це битва за потоки.

Що може стати ривком у подоланні корупції?

Коли терпіння в суспільстві закінчиться — тоді й почнеться ривок. Не хочеться чергових масових протестів і сутичок із владою, жорсткої народної розправи над корупціонерами. Коли на вилах виноситимуть із кабінетів. А вони до цього ведуть — неприхованим грабунком країни й безкарністю. Тому сподіваюся, що люди розуміють: єдиний нормальний спосіб зміни ситуації — це прихід тисяч нормальних фахівців із-поза системи у владу й забезпечення справедливості.

Має запрацювати антикорупційна інфраструктура. У нас є Антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, треба ще Антикорупційний суд. І щоб туди не пропихнули недоброчесних суддів. Ну й мусить включитися в роботу Державне бюро розслідувань. Також треба розблокувати Національне агентство із запобігання корупції.

У чому найбільше змінилася країна за час після Майдану?

Люди стали відповідальнішими, рішучішими. Багато небайдужих.

Волонтери зараз — ключовий фактор у житті країни. Є маса громадянських ініціатив. Зокрема, мережа благодійних фондів по забезпеченню онкохворих дітей ліками. Ці ініціативи показують — громадянське суспільство в Україні зріле. Воно значно прогресивніше і розвиненіше, ніж влада. Воно вимагає змін у країні.

А як ви змінилися за ці роки?

Я посивів, як президент Порошенко. Став компетентнішим, нуднішим. Раніше не йшов у політику, бо не був готовий.

Що відчували, коли розслідування не призводили до відставок і кримінальних справ?

2013-го була безнадія. А Янукович — на піку могутності. Ми не працювали на телебаченні, як зараз. На нашу роботу тоді не було жодної реакції. Здавалося, все марно. Але допомагав принцип мого колеги і друга Олекси Шалайського: “Просто клади цеглу”. Це приказка англійських журналістів. Не думай про наслідки — просто виконуй свою роботу. Наслідки будуть. І стався Майдан.

Що робитимете в разі програшу на виборах президента?

Для мене це буде лише початок. Запит суспільства на оновлення не зникне. А значить у нас попереду багато роботи.

Катерина КОБА, Ірина ПАТЛАТЮК, відео: Назарій МАЗИЛЮК