Як страхувати воєнні ризики

Недавно на зустрічі з міністром економіки ми, представники бізнесу, обговорювали системну проблему економіки: страхування воєнних ризиків.
Її масштаб вимірюється великими цифрами.
За оцінкою, яку провели уряд, Світовий банк, Єврокомісія та ООН, пряма шкода Україні в кінці 2025 року становила 195,1 млрд дол.
З них 19,2 млрд дол.
припадають на торгівлю та промисловість. Ідеться не лише про ризики окремих підприємств, а про ризик для зв"язків між компаніями, платіжної дисципліни, інвестицій і стійкості всієї економіки. Я дивлюся на проблему з двох позицій: як керівник представництва NEQSOL Holding, одного з найбільших іноземних інвесторів в Україні, і як банкір з багаторічним досвідом.
Для інвестора це питання збереження активів і можливості інвестувати далі.
Для банкіра це ще й питання того, чи зможе позичальник виконувати зобов"язання після значної фізичної втрати. Що працює і чого бракує Окремі механізми покриття воєнних ризиків в Україні вже діють.
Наприклад, ЄБРР запустив Ukraine Recovery and Reconstruction Guarantee Facility: банк надає гарантію до 110 млн євро, яка забезпечує перестрахування збитків від війни і допомагає залучити на український ринок міжнародних перестраховиків. Читайте також Дорога ілюзія, яку ми не можемо собі дозволити.
Про ідею державного страхування бізнесу Є й інші міжнародні, державні та комерційні рішення, які дозволяють компаніям керувати воєнним ризиком.
Однак за масштабом, умовами доступу і видами активів вони не дають системного покриття для економіки.
Саме тут проходить межа між страхуванням окремого ризику і захистом економіки від воєнного ризику. Економіка – це система взаємозалежних учасників, і страховий поліс компанії не захищає її від системної кризи.
Зупинка виробництва б’є по постачальниках, клієнтах, банках, працівниках і логістиці.
Коли таких випадків багато, починається ланцюгова реакція: від виробничих втрат до проблем з ліквідністю і платежами. Другий вимір – інвестиції.
Воєнний ризик є одним з перших питань у будь-якій розмові про інвестиції в Україну для іноземного та українського капіталу.
Якщо ризик втрати активу неможливо застрахувати чи розподілити, інвестор дивиться на інші країни.
Тож страхування воєнних ризиків – це питання не лише компенсації збитків, а й утримання капіталу в Україні і залучення нового. Що пропонує уряд Вважаю важливою ініціативу уряду щодо системного механізму компенсації воєнних збитків бізнесу.
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства опрацьовує створення фонду, який має допомогти підприємствам відновлювати пошкоджені активи і виробництво.
Його планують наповнювати з держбюджету, коштом міжнародних партнерів і внесків компаній-учасниць. Один з варіантів державної частини – надходження від пропонованого підвищення базової ставки ПДВ на один відсотковий пункт.
Джерела фінансування, параметри покриття й архітектура фонду, безумовно, потребують професійної дискусії. Читайте також "На державу не розраховуємо".
Як постраждалий бізнес оговтуватиметься від обстрілів Держава не замінює страховий ринок.
Вона бере на себе перший рівень покриття збитків у межах ліміту, а ризик понад ліміт компанія може страхувати на приватному ринку.
Тобто публічний ресурс робить страхованим системний ризик, який приватний ринок не може прийняти в потрібному для країни масштабі. Подібні механізми є і в інших країнах.
В Ізраїлі держава компенсує пряму шкоду майну внаслідок війни і ворожих дій.
У Великій Британії після терактів ІРА в 1993 році створили Pool Re – партнерство страхового ринку і держави для покриття системного ризику тероризму.
Україні потрібна власна модель, але принцип той самий: коли ризик стає системним, відповідь теж має бути системною. Краще – ворог хорошого Є ще один фактор – час.
Шукати оптимальну модель потрібно: аналізувати альтернативи, міжнародний досвід, економічні наслідки.
Однак фізичні втрати тим часом зростають, а брак страхового захисту впливає на інвестиційні рішення. Важливо знайти баланс між пошуком найкращого рішення і швидкістю запуску.
Хороший механізм, який можна запустити зараз і вдосконалювати, може бути ціннішим для економіки, ніж ідеальна конструкція, на яку доведеться чекати. Я підтримую роботу над таким механізмом і готовий долучатися до професійної і публічної дискусії щодо його створення.
Для бізнесу це захист активів, для інвесторів – можливість вкладати капітал, для банків – стійкість позичальників.
А для країни – здатність продовжувати інвестувати під час війни.