І цілого ВВП замало. Україна отримала від партнерів 200 мільярдів доларів, але цього не достатньо

Міжнародне фінансування, яке Україна отримала від партнерів, починаючи з 24 лютого 2022 року, сягнуло обсягу ВВП країни у довоєнному 2021 році.
Загалом за цей час Україна залучила майже 200 млрд дол.
на фінансування цивільних видатків бюджету, а віднедавна – ще й на закупівлю озброєння. З урахуванням фінансування, яке заплановано отримати до кінця 2026 року, загальний обсяг підтримки від початку великої війни суттєво перевищить довоєнний ВВП України.
Щоправда, навіть таких обсягів поки що недостатньо, аби покрити усі фінансові потреби держави. Як повідомляла ЕП, уряд шукає джерела додаткового фінансування оборонних видатків на щонайменше 326 млрд грн, хоча Міністерство оборони просило 1,1 трлн грн на останні чотири місяці року.
Найбільш вірогідний шлях – використати на поточні потреби оборони частину коштів, передбачених на наступний рік. Обсяги допомоги лише зростають Велика війна стала сильним ударом по економіці та державним фінансам.
З перших днів повномасштабного вторгнення обсяги видатків кратно зросли, а надходження до бюджету, навпаки, суттєво скоротилися. Як наслідок, у бюджеті виник непередбачуваний дефіцит.
Для його покриття влада провела секвестр, скоротивши непріоритетні видатки, а також наростила внутрішні запозичення.
Проте цього було недостатньо, тому уряд звернувся по допомогу до інших держав та міжнародних організацій. Повномасштабне вторгнення московії стало несподіванкою не лише для України, а й для західних партнерів.
Деякі з них, хоч і мали розвідувальну інформацію про підготовку до атаки, не сподівалися, що Україна протримається аж так довго.
Ніхто з них не закладав у своїх бюджетах фінансування потреб нашої країни. За підсумками 2022 року Україна отримала від партнерів 31,1 млрд дол.
Кошти, яких не вистачало, довелося позичати у Національного банку.
Протягом першого року великої війни НБУ "надрукував" для потреб уряду 400 млрд грн, що дозволило профінансувати оборонні видатки, проте суттєво послабило купівельну спроможність гривні та прискорило інфляцію. Читайте також Багато гривні не буває.
Чому НБУ увімкнув на повну "друкарський верстат" та які будуть наслідки? У 2023 році міжнародні партнери активніше долучалися до фінансування потреб України.
Вже тоді стало зрозуміло, що воююча держава потребує не ситуативних рішень, а довгострокових багатомільярдних програм підтримки.
Нижче наведемо ключові з них: Програма розширеного фінансування (EFF) МВФ – 15,6 млрд дол.
Перша велика кредитна програма за час повномасштабної війни, яка передбачала фінансування упродовж 4 років.
Її укладенню передували тривалі переговори та отримання кількох траншів екстреного фінансування у 2022 році. EFF з Україною стала першим в історії кредитом, який МВФ надав державі, що перебуває в умовах повномасштабної війни та абсолютної макроекономічної невизначеності. У 2025 році Україна достроково завершила цю програму, оскільки вона вже не відповідала реальності.
Під час початкових переговорів фонд припускав, що велика війна триватиме перші 1,5-2 роки програми, а після цього почнеться етап відбудови.
Тому з 2025 року передбачені МВФ обсяги фінансування та структурні маяки більше не відповідали макроекономічній реальності. Попри значний обсяг – майже 16 млрд дол., програма EFF переважно покривала лише планові платежі України на користь фонду за попередніми кредитами, хоча й слугувала своєрідним маркером довіри, який дозволяв залучати фінансування від інших партнерів. На початку 2026 року МВФ погодив нову програму EFF для України – на 8,1 млрд дол.
на наступні 4 роки.
Як і попередня, ця програма також зіставна із обсягом виплат за попередніми позиками МВФ. Ukraine Facility – чотирирічна програма ЄС, про яку вдалося домовитися наприкінці 2023 року.
Обсяг фінансування – 50 млрд євро, з яких 39 млрд євро – пряма бюджетна допомога, а решта – кошти на підтримку бізнесу та покриття процентних платежів. Читайте також "Вони вчать нас бути членом ЄС".
Заступник міністра економіки Соболев про план України на 50 мільярдів євро Програма стала одним з ключових механізмів фінансової підтримки України з боку ЄС, а також своєрідним "дороговказом" подальшої євроінтеграції.
Під отримання фінансування підв"язали план євроінтеграційних реформ, що створило не лише політичний, а й фінансовий стимул для ухвалення владою необхідних і часто непопулярних рішень. ERA Loans – перший фінансовий інструмент, в основі якого лежать заморожені на Заході російські активи.
Йдеться про 50 млрд дол., які Україна почала отримувати з кінця 2024 року. Кошти в межах цієї програми Україні два роки надавали країни "Великої сімки" та Євросоюз, в юрисдикціях яких заморожено близько 300 млрд дол.
російських активів.
Цікаво, що навіть зараз ніхто достеменно не знає точного обсягу цих активів.
Відомо, що більша частина коштів – понад 200 млрд дол.
– перебуває на рахунках у бельгійському депозитарії Euroclear. Фінансування в межах ERA Loans надали США (20 млрд дол.), ЄС (20 млрд дол.), а також інші країни G7 (10 млрд дол.).
Особливість позики полягає у тому, що Україні повертати кредит фактично не потрібно: таке зобов"язання виникне лише тоді, коли московія погодиться на репарації після завершення війни. Ukraine Support Loan (USL) – другий механізм, пов"язаний із замороженими московитськими активами.
Це кредит на 90 млрд євро на 2026-2027 роки (з яких 60 млрд євро – на закупівлю озброєння).
Як і ERA Loans, USL Україні повертати не доведеться: позику надали під заставу заморожених російських активів. Отриманню цього кредиту передували тривалі та складні переговори, в межах яких Україна та більшість країн ЄС намагалися передати для потреб Києва саме заморожені активи московія.
Проти такого рішення категорично виступала Бельгія, яка заморозила кошти Центробанку московія, побоюючись "юридичних наслідків". Читайте також "Вони самі винні".
Україна отримає новий транш, не виконавши вимоги МВФ Надання кредиту, забезпеченого цими московитськими активами, стало своєрідним компромісним рішенням, яке дозволило забезпечити значну частину потреб України у зовнішньому фінансуванні на 2026-2027 роки. Разом з тим, Україна не відмовилася від ідеї щодо стягнення безпосередньо російських активів та напередодні знову намагалася ініціювати відповідні дискусії в межах ЄС. Проблема лише в тому, що з урахуванням отримання коштів в межах ERA Loans та USL залишок заморожених російських активів, який не підв"язаний до виданих раніше позик, стрімко тане.
У разі ухвалення рішення про передачу всіх цих активів Україні, до бюджету дійде трохи більше половини того, що було заморожено на Заході після початку великої війни – решту отримають міжнародні кредитори. Клуб друзів У перші роки великої війни найвагомішу роль у фінансовій підтримці України відіграли США.
На відміну від програм ЄС, МВФ та багатьох інших партнерів, Штати надавали гроші на грантовій (тобто безповоротній) основі. У 2022-2023 роках США надали Україні майже 22 млрд дол., а той час як ЄС – 21 млрд дол.
Проте з 2024 року фінансова та оборонна підтримка Вашингтона стала заручницею передвиборчої кампанії.
На той момент кандидат у президенти Дональд Трамп гостро критикував Білий дім за фінансування України. Читайте також Якщо Штати не допоможуть.
Що може Україна без фінансової підтримки Америки? Після обрання Трампа США не виділяли Україні прямої бюджетної допомоги.
Натомість ЄС останніми роками ухвалив низку масштабних програм фінансування, які підтримують фінансову стійкість країни. Крім США та ЄС, несподівано значну підтримку українському бюджету надала Японія – майже 10 млрд дол.
Ще майже 11 млрд дол.
надали Канада, Велика Британія та Німеччина.
Остання відіграє вагому роль у фінансуванні України ще й через механізми ЄС, адже є найбільшою економікою блоку. Боргова яма Не все міжнародне фінансування, яке отримувала Україна після початку великої війни, надавалося на безповоротній основі.
Переважна частина коштів – це кредити, хоч і на пільгових умовах. Це означає, що отримана фінансова підтримка збільшує розмір державного боргу, який, за даними Мінфіну, наразі становить 214,18 млрд дол.
– зріс у понад 2 рази. За час великої війни Україна суттєво погіршила і структуру державного боргу.
Якщо наприкінці 2021 року внутрішній борг становив 41,6%, а зовнішній – 58,4%, то наразі частка внутрішнього боргу скоротилася до 21,7%, а 78,3% уряд має віддати зовнішнім кредиторам. Така структура робить український держборг більш чутливим до коливань курсу гривні, а також до політичних факторів у країнах-партнерах, що створює додаткові ризики для фінансової стійкості у майбутньому. Влітку 2024 року уряд домовився з комерційними кредиторами про реструктуризацію боргу за єврооблігаціями, а наприкінці 2025 року реструктуризував ВВП-варанти, виплати за якими були прив"язані до зростання економіки.
Хоча такі дії суттєво знизили боргове навантаження на бюджет, воно все одно залишається суттєвим. Наприклад, наступного року обсяг видатків на погашення та обслуговування державного боргу перевищить 1 трлн грн.
Ймовірно, частину цих виплат уряд намагатиметься профінансувати коштом нових позик.
Як наслідок, видатки на погашення боргів воєнного часу залишатимуться однією з найбільших статей державного кошторису протягом наступних років, якщо не десятиліть.