Кого ми готуємо для економіки

Україна вже кілька років поспіль говорить про дефіцит кадрів.
Бізнесу не вистачає людей: від робітничих професій до інженерів і технологів.
Ця проблема найближчими роками нікуди не зникне, а стане ще гострішою. Проте вона має іншу сторону.
Подивімося, кого ми плануємо готувати для завтрашньої економіки на прикладі бакалаврату.
У 2026 році туди подано найбільше заяв на вступ порівняно з іншими рівнями вищої освіти – 1,1 млн.
До магістратури подали 118 тис.
заяв, на фахового молодшого бакалавра – 347 тис. Це заяви, а не кількість абітурієнтів; один вступник може подати кілька заяв.
Зараз закінчується зарахування до навчальних закладів і невдовзі ми отримаємо точну кількість студентів та їх розподіл за спеціальностями.
Проблема не стільки в цифрах, скільки в тому, як молодь бачить своє професійне майбутнє. Якщо людина вступає на бакалаврат, то через кілька років вона вийде на ринок праці.
Для багатьох це буде 2030 рік.
Чи будуть потрібні Україні ці фахівці? На які спеціальності подано найбільше заяв? Лідер – менеджмент: 109 тис.
Далі – психологія (71 тис.), філологія (63 тис.), маркетинг (51 тис.), фінанси і право (44 тис.).
Тобто найбільша кількість заяв концентрується навколо зрозумілого набору професій: управління, право, маркетинг, психологія, гуманітарні напрями. Це не означає, що саме стільки людей стане студентами, але показує, куди дивиться молодь, коли думає про професійне майбутнє.
А що з інженерами? Ми постійно говоримо про майбутню відбудову, нову промисловість, енергетику, оборонно-промисловий комплекс, сучасні технології. На машинобудування подано 10 тис.
заяв, агроінженерію – 9,3 тис., електроніку, електронну комунікацію, приладобудування та радіотехніку – 9,5 тис., прикладну механіку – 5,9 тис., авіаційну та ракетно-космічну техніку – 3,5 тис., матеріалознавство – 1,3 тис., прикладну фізику та наноматеріали – 915 заяв. Звичайно, не можна порівнювати ці цифри з майбутньою кількістю випускників, ми бачимо лише заяви.
Проте коли на менеджмент припадають 109 тис.
заяв, а на матеріалознавство і наноматеріали – 2 тис., це важко назвати випадковістю. Звісно, в Україні мають бути менеджери, юристи, маркетологи та психологи, але їй так само потрібні люди, які будуть проєктувати, виробляти, ремонтувати, автоматизувати, будувати, працювати з енергетичними системами, електронікою, новими технологіями та матеріалами.
Якщо ми говоримо про Україну 2030 року, то питання кваліфікованих кадрів для економіки стає одним з найважливіших. Молодь дивиться на професії через призму престижності, порад батьків та друзів.
Це не означає, що потрібно змушувати всіх іти в інженери.
Людина повинна мати можливість обрати те, що їй подобається.
Проте якщо на інженерні спеціальності подано мало заяв, то там буде менша конкуренція і вищий попит роботодавців. Читайте також 300-400 тисяч за диплом: за рік вартість навчання в найпопулярніших університетах зросла на чверть Про професійну орієнтацію з абітурієнтами 2026 року говорити пізно.
Вона не повинна починатися в останньому класі школи.
Діти повинні значно раніше бачити, куди рухається світ, як виглядає сучасне виробництво, лабораторія, інженерна компанія, енергетичне підприємство, ІТ-команда, робототехнічне виробництво. Це передусім стосується науки, технологій, інженерії та математики.
Штучний інтелект, робототехніка, автоматизація, кібербезпека, енергетика, електроніка, машинобудування, нові матеріали, біотехнології, програмування – не просто модні слова.
Це напрямки, на яких базується конкурентоспроможна економіка. Україні потрібно не просто відбудувати зруйноване.
Потрібно побудувати сучасну економіку, яка зможе конкурувати за технологіями, продуктивністю та людьми з іншими країнами.
Нам треба дивитися далі, ніж на вступну кампанію 2026 року. Головні питання – кого ми побачимо на ринку праці у 2030 році, чи вистачить нам інженерів та енергетиків, чи матимемо людей для машинобудування, автоматизації та робототехніки, хто буде працювати з новими технологіями. Водночас – чи не матимемо ми ситуації, коли диплом є, а роботи за спеціальністю немає.
Освіта – це не просто чотири роки навчання і не просто диплом.
Для молодої людини це рішення, яке значною мірою визначить її професійне життя. На вступну кампанію слід дивитися не тільки через призму поданих заяв.
Потрібно зрозуміти, хто з цих майбутніх працівників буде потрібен Україні у 2030 році. Саме зараз формується ринок праці 2030 року.
Результати вступної кампанії не дають упевненості, хто де працюватиме і чи не розчаруються вони в своєму професійному виборі.
У наступні роки буде ще не одна вступна кампанія, але тенденції 2026 року мають стати певним викликом для всіх нас. Хочу звернутися до батьків та педагогів: допоможіть наступним абітурієнтам вибрати їхні шляхи.
Не радьте їм "модні" професії – дивіться в майбутнє.