Ласкаво просимо додому – 2, або Помилка резидента

У лютому Мінфін виніс на обговорення законопроєкт про імплементацію ATAD – євросоюзівських правил проти ухилення від сплати податків.
Я на цей текст чекав: ще у 2023-му писав, що Україні треба впроваджувати ці директиви превентивно, не чекаючи примусу з боку ЄС.
Зміни назріли: країна роками втрачає прибуток, який виводять за кордон повз справедливе оподаткування в Україні. Дочекалися.
У Євросоюзі ці правила регулюють податок на прибуток лише компаній, а в українському законопроєкті є нова редакція правил визначення резидентства для фізосіб.
Тим, хто виїхав за кордон, слід турбуватися вже зараз. Було, як у всіх, – стане, як ні в кого Чинне правило працює, як сходи.
Спочатку береться до уваги місце проживання.
Якщо воно є у двох країнах – центр життєвих інтересів.
Якщо його визначити неможливо – 183 дні в податковому році.
Лише наприкінці – громадянство. Кожна сходинка вмикається тоді, коли попередня не дала відповіді.
Так само побудована Модельна конвенція ОЕСР.
Проєкт ці "сходи" руйнує.
Замість них – незалежні тести, схожі на пастки, і достатньо потрапити бодай в одну. Достатньо запису в реєстрі громади.
Достатньо незакритого ФОПа.
Достатньо квартири, яку ви не здаєте.
Достатньо дружини чи неповнолітньої дитини, записаної в реєстрі будь-якої громади.
Розповім реальний випадок. Дев"ять років тому, у 2017-му, людина виїхала на постійне місце проживання за кордон.
Пройшла всі кола страждань: отримала дозволи СБУ та міграційної служби, подала останню декларацію, отримала довідку про відсутність податкових зобов"язань, змінила податкову адресу, стала на облік у консульстві.
Тобто "заморочилася" і зробила все, що просила держава.
З печатками і з приниженнями на кожному кроці та від кожного чиновника, який ці печатки ставить. Минуло кілька років і на адресу колишньої реєстрації прийшов "лист щастя": запрошення подати декларацію.
Людина почала з"ясовувати.
Виявилося: перед виборами місцеві громади наповнювали свої реєстри так, як доведеться, можливо, щоб виборців слуг народу було більше, і цю особу хтось повернув у реєстр громади.
Звідти вона автоматично потрапила в реєстри податкової. Далі були заяви про невідповідність, документи, звернення.
Марно.
Українська система працює за принципом зворотного клапана: потрапити всередину можна, вийти – ні.
Квиток в один кінець.
Людина досі там значиться, бо боротьба з вітряками української бюрократії закінчилася так, як завжди: перемогою вітру. Досі ціна питання була нульова: можна було махнути рукою і жити далі.
З новою нормою так не вийде.
Людина з цієї історії стає резидентом України з усім прикладеним театром абсурду: КІК-звітність, декларації, дикі штрафи, подвійне оподаткування і нові "листи щастя" від людей, які недавно тренувалися оподатковувати іноземні доходи резидентів на моделях Only Fans. Читайте також "СБУ у "співпраці" відмовили і ось результат".
Історія однієї спецоперації проти вебкам-студій Судячи з усього, тренування їм вдалося.
Навіть якщо ви не модель Only Fans, розваги від українських податківців вам майже гарантовані. Є ще одна зміна.
Зараз 183 дні рахуються в межах податкового року.
Проєкт вводить "будь-який період, який становить 365 днів".
Сто днів восени 2028-го біля батьків плюс 90 днів навесні 2029-го.
У жодному календарному році 183 дні не набирається.
З жовтня по жовтень – 190 днів.
Питання виникають до двох років. Чому зараз, а не у 2028-му Набрання чинності – 1 січня 2028 року.
Час є? Є три причини так не думати. Перша.
Дані вже зібрані: Україна з вересня 2024-го обмінюється фінансовою інформацією за стандартом CRS, у системі – 123 юрисдикції.
Я тоді писав, що 99,9% тих, хто виїхав, у своїх українських банках досі позначені як резиденти. Друга.
Навіть коли міжнародний договір визнає вас резидентом іншої країни, проєкт залишає обов"язки звітності і сплати на 1 095 днів (три роки).
Якщо податкова побачить "податкове зловживання", – на 2 555 днів (сім років) і ставка для таких доходів – 30%.
Тобто від трьох до семи років вам гарантовано. Третя.
Реєстри.
Виправлення одного запису займає роки і може не вдатися. Що це було? Некомпетентність на межі злочинної недбалості? Свідомий намір відштовхнути тих, хто виїхав, і розірвати їх зв"язки з країною? Саботаж? Не знаю. Що робити, поки закон не ухвалили 1.
Проведіть ревізію формальних зв"язків з Україною: реєстрація, дружина, діти, ФОП, рахунки, майно. 2.
Перевірте себе в реєстрі територіальної громади, навіть якщо колись знімалися з реєстрації. 3.
Зафіксуйте зміну податкової адреси заявою за формою №5ДР.
Закон дає на це місяць з дня зміни, а з-за кордону заяву можна подати через електронний кабінет, "Дію" або "е-Консула".
5ДР працює в парі із зняттям з реєстрації в громаді. 4.
Закрийте ФОП, який не працює. 5.
Вирішіть долю квартири: договір оренди або господарське використання.
Зачинена працює проти вас. 6.
Беріть сертифікат податкового резидентства країни проживання за кожен рік. 7.
Оновіть свій статус в українському банку на нерезидента. 8.
Рахуйте дні за ковзним 365-денним вікном, а не за календарем. Обрізайте зайве, краще із запасом.
На жаль, після такого обрізання може виявитися, що не залишилося нічого.
Проте ця система – наслідок наших дій і бездіяльності, наших голосувань та рішень, тому винити можемо тільки себе. Віри, що щось може бути зроблено правильно, немає.
Колись один майбутній сказав одному чинному: "Я – твій вирок".
Як з"ясувалося, він казав це всім нам.